Сторінка
3

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему

Проблема відпливу валютних коштів з України є нині надзви­чайно болючою для вітчизняної економіки. Так, на кінець XX ст. ця сума перевищувала 1,5 млрд дол. США і була зумовлена неповер­ненням експортного валютного виторгу, ненадходженням товарів і невиконанням послуг у рахунок погашення авансових платежів з імпорту, маніпулюванням цін на експортну та імпортну продукцію.

Визначаючи основні напрями політики економічного зростання на перспективу. Президент України Л.Д. Кучма у Посланні до Вер­ховної Ради "Україна: поступ у XXI століття" зазначив, що врахову­ючи обмеженість інвестиційних ресурсів та ситуацію з обслугову­ванням зовнішнього боргу, основна увага має бути приділена утвер­дженню в економіці максимально сприятливого інвестиційного се­редовища шляхом:

• реалізації цілісної системи заходів, спрямованих на посилен­ня дієздатності держави, поглиблення адміністративної реформи;

• усунення деформацій попереднього періоду у сфері економіч­них відносин та утвердження ефективної критичної маси ринкових перетворень;

• поглиблення макроекономічної стабілізації та інфляційної без­пеки;

• уникнення подальшого нарощування державного боргу та зменшення його навантаження на видатки Державного бюджету;

• вжиття радикальних економічних, правових, організаційних та силових заходів щодо рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності;

• запровадження механізмів стимулювання внутрішнього рин­ку, інвестиційного процесу, активної регіональної політики.

Нарощування та реалізація інвестиційного потенціалу сьогодні є ключовим фактором сталого економічного зростання. Недостатнє інвестування та високий рівень зношеності капіталу породжують небезпеку декапіталізації, тобто мінусових величин чистих інвес­тицій.

Такий стан настійно вимагає реінвестування одержаного прибут­ку в розвиток виробництва. Але через борги та соціальні проблеми марно сподіватися на це у найближчі три-чотири роки. Тому найбільш реальний вихід із даного становища для економіки України — у збільшенні припливу іноземного приватного капіталу. На жаль, за­гальна частка приватних інвестицій (внутрішніх та іноземних) в економіку України на сьогодні не перевищує 20 % від ВВП, тоді як в Угорщині, Польщі й Росії вона становить 70—80 %.

Сьогодні нам треба дбати не просто про підвищення привабли­вості української економіки для іноземних інвесторів. Завдання полягає у використанні їхніх можливостей для розширення внутріш­нього купівельно-спроможного попиту, активізації інноваційного впливу на вітчизняне виробництво.

Загалом за великим рахунком, йдеться про повноцінне вклю­чення України у конкуренцію за інвестиції на міжнародних ринках капіталів. Це, у свою чергу, передбачає:

• лібералізацію підприємницької діяльності;

• створення оптимального та передбачуваного правового сере­довища;

• забезпечення політичної стабільності й відповідальних кон­солідованих дій усіх гілок та органів влади.

Згідно із Законом України "Про іноземні інвестиції" іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у вигляді:

а) іноземної валюти, інших валютних цінностей, національної валюти;

б) будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, спо­руд, обладнання та інших матеріальних цінностей) і будь-яких по­в'язаних з ним майнових прав;

в) акцій, облігацій та інших цінних паперів або будь-яких інших форм участі в підприємстві;

г) грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зобов'язань, що мають вартість;

д) будь-яких прав інтелектуальної власності, які мають вартість, у тому числі авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків (товарних знаків і знаків обслуговування), фірмових найменувань, промислових зразків, ноу-хау тощо;

е) права на здійснення господарської діяльності, у тому числі права на розвідування, розробку, видобування або експлуатацію при­родних ресурсів, наданого законодавством або договором;

є) платних послуг;

ж) інших видів інвестицій, не заборонених законами України.

В Україні, де більшу частину економіки поки що контролює дер­жава, іноземне інвестування є одночасно й економічною, і політич­ною проблемою. Інвесторів в Україні приваблюють:

• вигідне географічне розташування;

• потенційно великий ринок;

• висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна;

• низький курс національної валюти;

• правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

• захист інвестицій;

• можливість вивезення прибутку;

• система компенсації збитків тощо. Для поліпшення інвестиційного клімату необхідно:

• зрівняти у правах інофірми і національні підприємства;

• сприяти інвестиціям у провідні галузі промисловості;

• розвивати систему страхування інофірм;

• визначити пріоритети інвестування;

• підтримувати і заохочувати з боку держави фірми та підприєм­ства, які сприяють інвестиціям в українську економіку;

• розширювати міжнародну співпрацю в галузі сприяння капі­таловкладенням та гарантування інвестицій;

• активізувати роль держави в запобіганні та компенсації мож­ливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;

• створити умови для активізації вітчизняного бізнесу;

• поглиблювати ринкові реформи;

• удосконалити чинне законодавство в галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності та забезпечити контроль з боку держави за його дотриманням.

Досить активно працюють на престиж та імідж України і дають швидкі та реальні результати організовані як слід представлення інвестиційних проектів, презентація вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках та ярмарках. Досить послатися на істо­рію організації виробництва літаків АН-70 в Ірані. Це вже не про­сто експорт продукції. Це експорт технології, тобто найбільш перс­пективний і вигідний його варіант.