Сторінка
2

Проблеми та перспективи входження України в міжнародну фінансову систему

• на відміну від іноземної позики не є допоміжним тягарем зовнішньої заборгованості, а навпаки, сприяють отриманню засобів для її погашення;

• є джерелом надходження коштів у виробництво товарів і по­слуг, забезпечують трансферт технології, ноу-хау, передових методів управління та маркетингу;

• дають змогу збільшити випуск високоякісної продукції, що є конкурентоспроможною як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

• відіграють істотну роль у прискоренні процесів приватизації та реконструкції і структурній перебудові виробництва;

• сприяють найбільш ефективній інтеграції національної еко­номіки у світову на основі розширення зовнішніх контактів, різно-стороннього виробничого та науково-технічного виробництва.

Усі джерела іноземних інвестицій поділяють на три групи:

• власне ввезення капіталу;

• власні внутрішні джерела компаній і підприємств, які конт­ролюють іноземні інвестори (реінвестиції прибутку філіалів і дочірніх фірм, амортизаційні фонди);

• зовнішні джерела (позички, кредити, нова емісія акцій, облігацій тощо).

Іноземні інвестиції — матеріальна основа формування і функціо­нування специфічного іноземного сектору в економіці капіталоімпортуючої країни. Такий сектор є частиною національного господарського потенціалу, контрольованою іноземними економічними суб'єктами.

На сучасному етапі іноземний сектор існує в кожній країні з рин­ковою економікою. За високого ступеня інтернаціоналізації державних зв'язків, взаємозв'язку і взаємозалежності національних економік жодна країна не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій.

У розвинутих країнах іноземний сектор відіграє дедалі більшу роль і постійно зростає. Так, в економіці США існують важливі га­лузі та сфери, розвиток яких визначається іноземним сектором:

виробництво будівельних матеріалів, хімічна промисловість, випуск нафтопродуктів, електротехнічна й електронна промисловість тощо. Питома вага іноземного сектору в цих галузях становить понад 20 % усіх активів і обігу продажів.

В інших країнах позиції іноземного сектору в окремих галузях ще міцніші. У Німеччині, наприклад, його питома вага в обороті всіх підприємств у нафтопереробній промисловості перевищує 90 %, у хімічній — 30, в електротехнічній (з електронною включно) — 27 %.

Значна й зростаюча роль іноземного сектору в розвитку націо­нальної економіки визначає відповідну політику держав, спрямова­ну на заохочення іноземних інвестицій.

В останнє десятиліття конкуренція між країнами за отримання з-за кордону іноземного капіталу значно посилилася. Капіталоімпортуючі країни застосовують найрізноманітніші пільги, значно зрос­ли в цих країнах витрати на залучення іноземних інвесторів.

Особливу роль у стимулюванні іноземних інвестицій відіграють державні органи. Так, адміністрація штату Алабама (США) для за­лучення інвестицій німецької фірми "Мерседес-Бенц" свого часу витратила по 168 тис. дол. на одного робітника нового автомобіль­ного підприємства. Уряд Великої Британії субсидував завод з ви­пуску автомобілів "Ягуар" у центральних графствах країни, витра­тивши 100 тис. дол. США на одного зайнятого.

Однак разом з цим деякі країни водночас із заохоченням іно­земного інвестування в одних галузях та сферах вдаються до певних обмежень в інших. Так, у 18 штатах США існує обмеження на воло­діння землею іноземними фірмами. Обмежується або не допускаєть­ся іноземний капітал у видавничу справу, підприємства оборонної промисловості, в авіаційний і морський транспорт, атомну і гідро­енергетику, радіо, телебачення.

Особливо важливого значення набуває залучення іноземних капі­талів у вигляді прямих іноземних інвестицій в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів, що характерно для так званих трансформацій­них економік країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн. Це показує новітній досвід країн Центральної та Східної Європи, де залучення та ефективне використання прямих іноземних інвестицій стало ключовим стабілізуючим фактором. Зокрема, на основі по­казників економічного розвитку Польщі можна зробити висновок про те, що стабільне зростання ВВП у країні розпочалося паралель­но зі значним зростанням обсягів капітальних вкладень в її еконо­міку, в тому числі за рахунок іноземних інвестицій.

Водночас аналіз показує, що значний приріст прямих іноземних інвестицій, залучених в економіку Польщі, відбувся лише після ак­тивізації внутрішніх інвесторів. Це доводить, що іноземні інвестори приходять до країни — реципієнта прямих іноземних інвестицій лише з активізацією діяльності національних інвесторів. Адже при­ватний іноземний капітал не буде надходити в економіку з пара­лізованою внутрішньою інвестиційною активністю. Він не буде вкла­дати кошти в регіони з нерозвинутою чи напівзруйнованою транс­портною інфраструктурою, дефіцитом електро- і теплоенергії.

Наскільки ж привабливою є українська економіка для інвесторів-резидентів? Багато хто в українських ділових колах розуміє, що еко­номіка України, принаймні на даний момент, є занадто нестабільною для здійснення довготермінових інвестицій. Тому підприємства ви­користовують свої заощадження не для капіталовкладень у межах країни, а для надання кредитів за кордон. Компанії-експортери, як правило, зберігають свій прибуток на рахунках в іноземних банках, замість того, щоб ввозити його назад до України й спрямовувати на нові інвестиції. Цей процес відомий під назвою втечі капіталу.