Сторінка
7
Рушійною силою подолання впливу «психологічного бар'єру» попереднього досвіду є боротьба властивих йому протилежних тенденцій — до збереження (фіксації надбаного) і до його зміни (модифікації). Це протиріччя, за відповідних умов, — джерело створення проблемних ситуацій.
У трудовому навчанні такі ситуації виникають дуже часто, особливо під час конструювання, моделювання, складання технологічних процесів, виконання практичних завдань. Учителю важливо бачити їх прояв і при потребі вміти їх загострювати або знімати шляхом своєчасного втручання. Актуалізація необхідних знань і способів дії сприяє створенню проблемних ситуацій такого типу. Розширення попередніх уявлень, знань і вмінь з питань, що розглядаються, застосування конкретизованих настанов запобігають прояву «психологічного бар'єру» попереднього досвіду.
7. Коли проявляється невідповідність між створеним образом дії та практичним її виконанням.
Такі проблемні ситуації характерні для трудового навчання. Вони виникають під час засвоєння нових способів дії або при вдосконаленні раніше засвоєних. Перш ніж виконати якусь дію, учень у своїй свідомості повинен створити її образ. Джерелом створення такого образу є пояснення і демонстрації вчителя, описи цієї дії в підручнику, інструкціях тощо, де виділяється головне, суттєве, вдосконалене і те, що можна передати. Звичайно, створений у «голові учня» образ буде близьким до першоджерела. Але сама дія учня, як правило, не відповідає її образу. Причиною цього є, по-перше, те, що в джерелах образу дії багато що випущено як несуттєве, а для учня воно важливе, невідоме; по-друге, сприйняття образу дії, особливо з тексту, завжди неповне навіть в основних компонентах. Не можна, наприклад, словами передати чи побачити точний розподіл зусиль рук, прикладених під час обпилювання напильником. Крім того, будь-яке сприймання має суб'єктивний характер. Спостереження й досвід показують, що багато дій не можна виконати відразу правильно, навіть на основі найдосконаліших образів дії. Так, без води не можна навчитися плавати навіть за найдосконалішою інструкцією.
На основі вищесказаного можна стверджувати, що будь-яка нова дія для учня є пізнавальною задачею. Причому невідоме в наведеному прикладі не можна визначити без зусиль власного мислення. Від того, наскільки воно організоване, цілеспрямоване, в основному й залежить швидкість і якість освоєння тієї чи іншої дії.
8. Коли наявні протиріччя суджень.
У трудовому навчанні проблемні ситуації, в основі яких лежить протиріччя суджень, найчастіше виникають під час конструювання, планування технологічних процесів, коли стикаються судження «можливо — неможливо», «раціонально — нераціонально», «впливає на процес позитивно чи негативно» і т.д. Проблемні ситуації такого типу відіграють важливу роль у формуванні активної розумової діяльності учнів. Насамперед вони сприяють розвитку аналітико-синтетичної діяльності учнів, у результаті чого розв'язання технічних задач стає більш доказовим, а значить і раціональним.
Встановлена класифікація проблемних ситуацій на основі протиріч є важливою для організації проблемного навчання. Вона дає можливість простежити за особливостями пронесу мислення в умовах різних типів протиріч, глибше проникнути в суть поняття «проблемна ситуація», розробити шляхи управління сприйманням і розв’язанням основних типів протиріч. Без знання протиріч, характерних даному навчальному предмету, тобто без класифікації проблемних ситуацій, не можна ефективно організувати проблемне навчання.
Створення проблемних ситуацій
Одним з відповідальних етапів проблемного навчання є створення проблемної ситуації. Від того, наскільки ефективно організований цей етап, залежить не тільки хід розв'язання завдання, а й результат засвоєння нових знань чи способів дії, результат впливу на розумовий розвиток учня.
Щоб створити проблемну ситуацію, треба поставити перед учнями таке практичне або теоретичне завдання, під час виконання якого вони відкриють для себе нові знання або способи дії. Це найперша умова створення проблемної ситуації. Крім неї потрібно виконати ще ряд умов:
1. Проблемне завдання, на основі якого створюється проблемна ситуація, повинно ґрунтуватися на тих знаннях і вміннях, якими володіють учні, тобто, щоб зміст був доступний для них. Тому завдання має випливати із змісту матеріалу, який вивчається, бути логічно пов'язане з ним. Важливо також, щоб завдання включало невідомий елемент, який у даний момент необхідний і без з'ясування якого не можна далі рухатися. Складність цього елемента повинна відповідати розумовим можливостям учнів. Якщо ж відчувається, що знань і вмінь у них недостатньо для розв'язання запланованої проблеми, то потрібно затриматися з її постановкою. Шляхом непроблемних запитань, пояснень у ході бесіди слід з'ясувати незрозуміле, відновити в пам'яті учнів необхідні знання. Тобто учня потрібно підготувати до сприймання й розв'язання проблемного завдання так, щоб нові знання чи способи дії включались у вже існуючу систему знань, стали новим етапом його розумового розвитку.
Успіх створення проблемних ситуацій великою мірою залежить від знань і вмінь учителя враховувати вікові й розумові особливості учнів. Звичайно, найсприятливіші умови для цього створюються під час індивідуальної роботи з учнями. При цьому вчитель має можливість встановити рівень знань учня, його можливості в засвоєнні нового й відповідно поставити перед ним посильне завдання.
2. Виконання проблемного завдання має викликати в учнів потребу в нових знаннях чи способах дії.
Спостереження показують, що без врахування інтересів і потреб учнів організовувати проблемне навчання неможливо. Навіть ідеальні проблемні завдання не створять проблемну ситуацію, якщо учень поставиться до них байдуже. Тому кожне заплановане проблемне завдання необхідно проаналізувати як з інформаційного, так і з мотиваційного боку. Тільки тоді, коли вчитель переконається, що при розв'язанні даного завдання учень відчуває недостатність своїх знань, і в нього виникло бажання подолати це утруднення, можна вважати, що виникли умови для створення проблемної ситуації.
Отже, однією з важливих передумов успішного розв'язання проблемних завдань є наявність пізнавальної потреби в учнів, на основі якої виникає пізнавальна активність як засіб її задоволення, і пізнавальний інтерес як мотив навчання. Учень не розв'язуватиме проблему, хоч і будуть засоби її розв'язання, коли відсутні мотиви, інтерес до неї. Це ставить певні вимоги до організації занять і підбору навчального матеріалу для проблемного навчання, а саме: підібраний матеріал має бути доступним і життєвоважливим для учнів; зміст завдань повинен відповідати віковим можливостям та інтересам школярів; виклад навчального матеріалу слід здійснювати емоційно тощо.
Створена пізнавальна потреба, винесена з уроку, з тимчасового стану може перейти в більш усвідомлену тенденцію, яка закріплюється і стає рисою особистості. Учень із сформованим пізнавальним інтересом і надалі творчо ставитиметься до будь-якої справи, проявлятиме активність, винахідливість тощо. Звичайно, на одному уроці цього досягти не можна, потрібна продумана система виховання пізнавальної потреби і розвиток пізнавального інтересу.