Сторінка
8
Інертність процесів, які протікають у корі великих півкуль мозку, внаслідок чого учні механічно заучують визначення і правила та не можуть правильно використати їх у своїй мовній практиці.
Обмеженість попереднього досвіду мовного спілкування. Це пояснюється тим, що їх мовна практика формується вже у шкільному віці.
Наявність мовних дефектів, що обмежує їх мовний розвиток.
Порушення фонетичної сторони мови, недорозвиток фонематичного аналізу, що проявляється в утрудненні поділу слова на складові частини і розпізнавання звуків (найчастіше голосні звуки відокремлюються від приголосних: діти – дт). Для учнів складність фонематичного аналізу проявляється у невмінні встановити порядок звуків у словах, пропускаються або переставляються склади.
Порушення функції узагальнення у дітей-олігофренів, що ускладнює усвідомлення граматичних правил, виведення висновків, узагальнень.
Нерозуміння і своєрідне використання граматичних категорій.
Але це не свідчить про відсутність у дітей знань з граматики, а фрагментарне їх використання.
Після проведення занять добукварного періоду, ми погодились з Т. П. Артем`євою у тому, що труднощі зумовлені низьким рівнем сформованості в учнів до граматичних узагальнень, внаслідок чого діти не диференціюють уявлення про слова-назви предметів, дії і ознаки предметів ні з граматичного, ні з семантичного боку. На продуктивності засвоєння граматичного матеріалу позначається і недорозвиток наочно-практичного, словесно логічного мислення розумово відсталих дітей.
Невміння дітей-олігофренів відійти від звичних узагальнень на основі семантичних ознак і підійти до узагальнення, зумовленого граматичними ознаками.
Всі зазначені труднощі пов`язані з особливостями засвоєння граматичних знань, але практика показує, що при правильному дозуванні навчального матеріалу та при використанні відповідних прийомів учні спроможні засвоїти граматичний матеріал.
Через названі труднощі в основу вивчення граматики звичайно покладено принцип корекційного спрямування мови, суть якого полягає у використанні системи практичних вправ.
Спеціальна методика початкового навчання грамоти – це педагогічна наука, яка вивчає загальні закономірності онтогенезу мовлення дітей на різних вікових етапах в умовах його норми і патології, специфіку педагогічної діяльності, спрямованої на формування правильного мовлення, розвиток навичок мовленнєвого спілкування дітей, форми, засоби, методи і прийоми спеціального навчання рідної мови.
Корекційна робота по розвитку аналітико-синтетичної діяльності проводиться у період добукварних занять в основному у плані розвитку звукового, зорового і мовленнєвого аналізу. Це пояснюється тим, що ступінь правильності аналізу й синтезу, що здійснюються відповідними аналізаторами, перш за все визначає успішність оволодіння грамотою по звуковому аналітико-синтетичному методу. Корекційне значення застосування звукового аналітико-синтетичного методу яскраво позначається на більш швидкому виправленні вад звуковимови учнів.
Програму з української мови розроблено з врахуванням особливостей психічного і фізичного розвитку, непідготовленості дітей з помірною розумовою відсталістю до навчання.
Програмовий матеріал добукварних занять складений таким чином, щоб учні, набуваючи точних відомостей про природу, життя у школі, в сім’ї, про працю дорослих, рухалися у мовленнєвому розвитку.
Протягом цього періоду слід вирішуються такі задачі:
Уточнення і розвиток зорового сприймання дітей.
Вироблення уміння здійснювати найпростішу класифікацію предметів, спочатку за зразком, потім по словесній інструкції.
Розвиток слухового сприймання.
Надання учням поняття про голосні та приголосні, навчання розрізняти практично.
Навчання членувати текст на речення, речення на слова, слова на склади, склади на звуки.
Дотримання учнями вимог гігієни роботи за партою.
Постійна турбота про розширення, уточнення та активізацію словника на основі формування у дітей конкретних уявлень і понять, розвиток у них уміння виражати думки в усній формі.
Навчання дітей читати напам'ять короткі вірші, відповідання на питання по змісту тексту і по картинкам до нього.
Організація сумісно з логопедом проведення індивідуальної роботи з учнями, що мають недоліки вимови, порушення у зоровому чи слуховому сприйманні.
У період проведення занять добукварного періоду використовуються різноманітні методи та прийоми роботи з дітьми. За джерелом знань: наочні, словесні, практичні. Такий розподіл є дещо умовним, між ним немає чіткої межі. Використання певного методу або групи методів визначається насамперед характером мовленнєвого порушення, змістом, метою, завданням заняття з формування рідної мови і розвитку мовлення, віковими та індивідуально-психологічними особливостями дітей.
Розповсюдженою є класифікація методів за способом взаємодії вчителя і учнів: усний виклад (розповідь, пояснення), бесіда, спостереження, робота з підручником, виконання вправ, програмоване і проблемне навчання. Особливість їх реалізації в системі прийомів.
Головна особливість роботи з дітьми у всій початковій школі, і особливо у добукварний період, з огляду на їх психічні особливості, - ігрова форма проведення будь-якої вправи.
Оскільки у кожної дитини свій діагноз, для реалізації поставленої мети важливим є індивідуалізація та диференційований підхід до начання, оскільки вчитель має забезпечити достатнє навантаження всім учням. Саме це вимагає застосування диференційованих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень, характерологічних та розвиткових особливостей учнів.
Під час навчання розумово відсталих дітей не слід забувати про особливості уроків у спецшколі:
Працювати над компенсацією і корекцією вад розвитку учнів.
Враховувати нерівномірність пізнавальних можливостей учнів.
Давати значно менший обсяг матеріалу, ніж у масовій школі.
Постійно багаторазово повторювати вивчений матеріал.
Безпосереднє керівництво і допомога кожному учню.
Специфіка навчання учнів допоміжної школи у добукварний період має корекційний характер з метою підготовки дітей до подальшого навчання.