Сторінка
1
Дитина ще не встигла народитися, а в ній вже живе велика таємниця таланту, отже, високе призначення педагога — допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього «Я».
Позаяк потреба в красі в дитини існує з перших днів її життя, вона намагається розвивати творчу особистість саме через мистецтво, адже це благодатна діяльність для виховання позитивних почуттів.
Виховання творчої особистості — одне з найважливіших соціальних завдань, які покликані розв'язувати всі ланки освіти.
Широкі можливості для проникнення дошкільнят у творчий процес дає зображувальна діяльність. Залучаючи до неї дитину, вихователь не лише сприяє її психічному розвитку і становленню особистості, а й спонукає до відтворення прекрасного.
Вплив педагога на творчу активність вихованців здійснюється в двох напрямах. Це, по-перше, створення комплексу умов, що сприяють творчості, по-друге — ознайомлення дітей з логічною поетапністю творчого пошуку.
Комплекс умов — поняття містке. Воно передбачає встановлення в групі атмосфери зацікавленого і доброзичливого ставлення з боку дорослих і однолітків до творчих спроб кожної дитини, організацію виставок робіт для стимуляції творчості, забезпечення матеріальних умов (приміщення, обладнане за гігієнічними і естетичними вимогами, різноманітні якісні матеріали для малювання, аплікації, ліплення, конструювання тощо).
Важливою умовою є сформованість у дітей у межах можливого для цього віку тих психічних процесів і утворень, які забезпечують успішне здійснення творчого процесу, тобто визначають готовність до творчості. Це передусім сукупність загальних і спеціальних здібностей та знань, певних умінь і навичок, без яких неможливо реалізувати задум; уява (відтворювальна і творча), від якої залежить не лише кінцевий результат творчого пошуку, а й основні підходи до його здійснення; морально-етична позиція, яка породжує зміст художнього образу і відображає ставлення автора до нього.
У роботі зі старшими дошкільниками творчі завдання розв'язуються в двох напрямах: вихователь пропонує дітям загальну тему або кожна дитина сама обирає її. Відповідно визначаються зміст і методика керівництва діяльністю дітей.
Окреслюючи тематику творчих завдань, вихователь обов'язково зважає на вік дітей, загальний рівень їхньої підготовки, оточення, у якому вони живуть, особливості природи рідного краю (степ, ліс, море, гори тощо), професії батьків та ін. Під час розробки теми педагог звертає увагу на правильний добір опорних об'єктів. Вони допомагають зосередити увагу дітей на головному, найціннішому щодо пізнавального, — морального й естетичного впливу. Крім того, ці об'єкти стають своєрідною підказкою в доборі смислового центру майбутніх композицій. Джерелами інформації про них можуть бути навколишня дійсність, твори образотворчого мистецтва, художня література, діафільми тощо. Форми організації ознайомлення дітей з необхідними об'єктами теж різноманітні. Це — екскурсія, прогулянка, зустріч з учасниками події, гра, трудова діяльність, заняття тощо. А методи ознайомлення — спостереження, обстеження, розповідь тощо.
Вихователь також чітко визначає навчальні цілі, які досягатимуться під час підготовки дітей до виконання творчого завдання: ознайомлення з засобами обстеження об'єктів, елементами зображувальної грамоти (малюнок, лінія, колір, композиція), технічними прийомами роботи з різними матеріалами.
Первинні художні уявлення накопичуються в дітей підчас попередньої роботи. Спеціально організовують обстеження тих об'єктів, які діти раніше не розглядали або недостатньо запам'ятали їх. Ознаки решти об'єктів закріплюють у повсякденному житті під час прогулянок та екскурсій.
У процесі зображення (з натури, з пам'яті і за уявленням) обраних об'єктів діти оволодівають відповідними елементами зображувальної грамоти і технічними прийомами роботи з різними матеріалами. Ознайомити малят із правилами і прийомами композиції (способами виділення головного об'єкта, прийомами підсилення вираження руху або зображення багатоплановості з використанням елементів лінійної перспективи тощо) допоможуть завдання із сюжетного малювання.
Звісно, творчий процес може набути розгорнутого характеру лише за наявності в дітей певного життєвого і зображувального досвіду. А він, як відомо, накопичується поступово.
Усебічний та гармонійний розвиток дітей на заняттях відбувається в тому разі, якщо педагогічний процес побудований згідно з розвивальним і виховним навчанням, на принципах індивідуалізації, поступовості, повторюваності, а також єдності стихійного і організаційного, раціонального та емоційного.
На основі цих принципів до педагогічного процесу висувається низка вимог:
1. Зацікавленість та ігрова форма навчання. Для того, щоб реалізувати поставлені завдання складається сценарій, перебіг, правила гри або ігрові дії. Придуманий ігровий задум пов'язують єдністю різноманітні структурні компоненти заняття. Найчастіше їх об'єднують завдання різного характеру, а інколи і різні види діяльності, які також допомагають вмотивовувати потребу якісного виконання. Звідси і різноманітність ігрових форм: дидактична гра, рухлива, гра-драматизація тощо.
Єдність стихійного і планового, раціонального та емоційного забезпечує високу гнучкість і рухливість педагогічного процесу. Вихователь може імпровізувати відповідно до ситуації, особливостей поведінки і висловлювань дітей. Він може змінити матеріал, зміст заняття, модифікувати завдання для кращого досягнення мети через малу продуктивність недостатнього за ступенем навантаження або, навпаки, зайвого перевантаження.
Естетизація педагогічного процесу здійснюється завдяки привабливості матеріалу, підготовленого для дітей. Привабливість виражається у кольорово-гармонічному виконанні, виразності форм, конфігурації і багатоваріантності. Відчуття краси поліпшується, якщо педагог використовує яскраві ілюстрації, іграшки, музичні фрагменти, які заохочують дітей до виконання завдань.
Детермінованість проявляється у тому, що зміст, форми, методичні прийоми роботи, всі технології орієнтовані і враховують особливості дітей певної групи, віковий рівень і ступінь розвиненості кожної дитини. Згідно з цими вимогами розробляється і добирається певний матеріал.
Естетичне виховання — це виховання творчо активної особистості дитини, здатної бачити, відчувати, милуватися, споглядати і творити прекрасне в житті, мистецтві через різні види художньо-практичної діяльності.
Головною метою зображувальної діяльності є активізація творчості дітей, розвиток природних нахилів і творчих здібностей.
Досягнення цієї мети передбачається у такому напрямі — до активізації творчості через розвиток емоцій, почуттів, формування в дитини естетичного ставлення до довкілля.
Основою художнього розвитку дітей є їхня власна образотворча діяльність на ряду з ознайомленням з творами мистецтва, музикою, живописом, а також зі світом природи і навколишнім середовищем.
Пропонується певна система роботи, що здійснюється поетапно. Спочатку діти ознайомлюються з об'єктами дійсності, далі сприймають образ у творах живопису, художній літературі, обігрують його в іграх. Діти вчаться передавати свої знання через художні засоби самовираження. Вони навчаються працювати за кількома напрямами, зокрема на заняттях: