Сторінка
4
Вправи за цими трьома серіями таблиць повинні вестись не послідовно, а паралельно.
З метою підготовки до читання в добукварний період необхідно вести систематичну роботу, направлену на набуття уміння зберігати послідовність глядіння зліва направо і переходу від одного рядка до іншого. Тут використовуються наступні види вправ:
Учням пропонуються картинки, на яких у кілька рядів розташовані різноманітні малюнки, на яких зображені знайомі предмети і фігурки. Учень повинен послідовно указкою показати зображені предмети, називаючи їх. Інші уважно слідкують.
На класній дошці виставляється ряд малюнків. Учню пропонується розташувати під ними дублікати, промовляючи бачене.
На дошці розміщується модель будь-якого добре знайомого предмета (риба). Діти називають його частини (голова, тулуб, хвіст), а потім вправляються у складанні даної моделі із її окремих частин в тому ж порядку.
За аналогією можна розробити цілий ряд посібників і вправ.
В процесі добукварних занять діти працюють з орнаментом, створеним з паличок, геометричних фігур, зображень фруктів, овочем. Для того, що наблизити орнаментальне малювання до графічного зображення букв, учням пропонується порівняти два орнаменти, складених, наприклад, із кольорових паличок у вигляді букв. Після вправ на відтворення фігур за зразком, учні викладають їх по пам’яті, словесній інструкції, що сприяє розвитку точності зорової орієнтації, збільшенню об’єму зорової пам’яті, формуванню предметно-просторового уявлення .
Підготовка учнів до навчання письма
У зміст загальної підготовки, крім інтелектуального та загально-мовленнєвого розвитку, формування фонематичного сприймання, умінь звукового аналізу, уявлень про явища мови і мовлення, розвитку здібностей до елементарного усвідомлення цих явищ, включається і підготовка до оволодіння технікою письма. Формування передумов письма передбачає виконання таких завдань:
розвиток точності зорового сприймання, формування уміння вирізняти елементи з цілого і знову об'єднувати їх у ціле, розвиток точності просторового диференціювання;
розвиток орієнтування у просторі за напрямками;
ознайомлення з правилами письма (зліва направо, однакова величина елементів тощо);
підготовка дрібної мускулатури до письма і вироблення уміння управляти своїми рухами у відповідності із поставленими завданнями;
Вироблення уміння супроводжувати словесними поясненнями свої спостереження та дії;
Навчання під час письма певних гігієнічних вимог (розташування зошита, правила тримання ручки тощо)
Корекційно-профілактична робота здійснюється за такими напрямками:
розвиток зорового сприймання та зорово-просторової орієнтації, а саме: зорового гнозису, зорово-просторових уявлень і орієнтації, зоровому аналізу і синтезу, просторового мислення;
розвиток графомоторних навичок (зорово-моторної координації, конструктивного праксиса, функції зорового контролю за рухом руки);
уточнення та розширення обсягу зорової пам’яті (розвиток зорового мнезиса) та зорової уваги, її стійкості і переключення.
Відпрацювання кожного напрямку відбувається на матеріалі спеціально відібраних вправ. Вони досить добре розроблені у загальній та спеціальній літературі ( Т. Ахутіна, І. І. Заманська, С. А. Калініченко, Т. Кудярська, Р. І . Лалаєва, А. А. Люблінська, Т. В. Кобилякова, І. С. Марченко, Л. А. Марунич, С. М. Ніколаєва, С. В. Ніколенко та інші).
Навчання організовують за чотирма напрямками:
масаж, спеціальні ігри-вправи для розвитку дрібних рухів пальців;
навчання уміння цілеспрямовано управляти рухами у побутових ситуаціях, формування навичок самообслуговування, посильна допомога дорослим;
формування моторики у спеціально створених ситуаціях із використанням настільних і рухливих ігор, зображувальної діяльності;
розвиток графомоторних навичок і конструктивного праксиса.
Часто пальчиковий ігротренінг (М. С. Рузіна) супроводжують віршованим текстом, що сприяє розвитку мовленнєвого ритму. Особливого значення мають ігри, які передбачають різнотипні рухи рук.
Особливу роль відіграють графічні навички (розмальовування, штриховка тощо). Пізніше вводиться робота у зошитах у велику клітинку.
Корисним є використання зорових диктантів. А найскладнішими є графічні диктанти.
У процесі цих вправ звертається увага на розвиток окоміру,точності зорового сприймання, просторового орієнтування на листі зошита, дотримання гігієнічних навичок під час письма.
Письмові вправи мають за мету виробити у дітей навичку креслення прямої лінії в різних напрямках, а також кривої із дотриманням правильності заокруглення.
Спочатку діти замальовують фігури, обводять їх по шаблону, потім по контуру, а потім просто за зразком.
Методика виконання кожної вправи така:
а) ретельне розглядання і розбір фігури;
б) чітке пояснення завдання, яке повинне виконати учні;
в) приклад учителя;
г) пробне виконання завдання в зошитах і його перевірка;
д) вправляння учнів у кресленні даної фігури.
Потім діти переходять до письма найпростіших елементів букв.
Якщо окремі учні мають труднощі в написанні елементів букв, можна вводити для них письмо по контурам.
Вправи для розвитку і уточнення зорових і слухових сприймань учнів і вправи для розвитку мілких рухів пальців повинні комбінуватися з різними видами роботи з розвитку мовлення і приймати форму достатньо рухливих і цікавих для дітей занять.
Великий строк, який відводиться на добукварні заняття, повинен бути максимально використаний вчителем для роботи цілеспрямованої та різнобічної по видам і задачам навчання і виховання та для виправлення недоліків учнів.
Методи та прийоми роботи з розумово відсталими дітьми в добукварний період
Методи навчання – це способи спільної діяльності педагога і дітей, спрямовані на розв’язання завдань формування та розвитку рідної мови. Іншими словами, це дії того, хто навчає, та того, хто вчиться, які виконуються для передачі знань від одного до іншого.
Методи і прийоми характеризують з різних точок зору (в залежності від використання засобів, характеру пізнавальної та мовленнєвої діяльності дітей, розділу мовленнєвої роботи).
У загальноприйнятій методиці навчання переважно класифікуються за джерелом знань: наочні, словесні, практичні. Такий розподіл є дещо умовним, між ним немає чіткої межі. Використання певного методу або групи методів визначається насамперед характером мовленнєвого порушення, змістом, метою, завданням заняття з формування рідної мови і розвитку мовлення, віковими та індивідуально-психологічними особливостями дітей.
Наочні методи займають суттєве місце в корекційній роботі з дітьми. Використовують безпосередні та опосередковані наочні методи. До безпосередніх відносять: спостереження, екскурсії,огляди приміщень, розгляд натуральних предметів. Ці методи спрямовані на накопичення змісту мовлення і забезпечують зв'язок двох сигнальних систем.
Опосередковані методи засновані на застосуванні зображувальної наочності та технічних засобах навчання. Це розглядання іграшок, картин, фотографій, перегляд діафільмів, опис картин та іграшок, розповіді за картинами та іграшками. Ці методи використовуються для закріплення знань, словника, розвитку узагальнюючої функції слова, навчання зв’язного мовлення; для ознайомлення з об’єктами та явищами, з якими неможливо познайомитися безпосередньо.