Сторінка
4

Методичні основи роботи над словотворчими афіксами у контексті розділу "Будова слова" у 4 класі

4) повнозначних слів (все-: всевладний, всеукраїнський, всесоюзний; нео-: неокласик,неонацист).

Префіксальна система у мові досить стійка. Основна кількість префіксів – це споконвічно українські морфеми, проте активно увійшли у вжиток запозичені префікси: а-, анти-, архі-, інтер-, екстра-, де-, ре-, ультра- та ін.

(інфрачервоний, архієпископ, деморалізувати). Система префіксів поповнилася не лише за рахунок запозичень, а й частково за рахунок похідних (складних) префіксів недо-, зне-, рідше обез- (недобачати, недолюблювати, зневіритися, знесилити, обезлюднити).

Найуживаніші префікси української мови, їх семантичні відтінки:

без-

відсутність чогось;

не-

заперечення того, що означає корінь ;

пере-

повторення дії, діяти по-іншому;

більше норми, понад міру;

рух через щось, дія;

при-

доповнення, приєднання;

неповнота дії чи якості;

розміщення біля чогось;

пре-

збільшеної, високої якості;

над-

розташування зверху над чимось;

неповнота дії або ознаки;

більше норми, більше значного рівня;

під- (піді-)

здійснення дії внизу, під чимось;

розташування під чимось, біля чогось;

наближення до чогось;

частковість дії, нижчий розряд;

з- (зі-, із-, с-)

сполучення, завершеність дії;

відокремлення, роз’єднання;

від-

роз’єднання, рух від чогось, відновлення;

до-

доповнення, збільшення чогось, завершеність дії;

за-

початок і завершеність дії;

на-

здійснення дії зверху, її завершеність.

В українській мові понад 100 префіксів, серед них близько 20 – запозичені, які використовують переважно в іменниках, прикметниках і рідко в дієсловах.

Суфікс (лат. suffixus – прикріплений) – афікс, що розташований у слові після кореня або іншого суфікса перед закінченням, іншим суфіксом чи в кінці слова і надає йому нового значення або відтінку. Термін уперше вжитий в українському мовознавстві П.Залозним (1906). У цьому ж значенні вживався також термін «наросток» . На відміну від префіксів і постфіксів, суфікс приєднують переважно до твірної основи, а не до слова. Суфікс може бути маркером кінця лексичної основи (зеленкуватий) і кінця слова (швидко).

Суфікси закріплюються за певними частинами мови. Виділяються суфікси іменникові (-ець-, -ан-, -чан-, -ик-, -енк-, -ук-, -чук-, -ак-, -іст-, -ізм-, -ок- тощо), прикметникові (-н-, -ськ-, -уват-, -ов-, -ян-), дієслівні ( -ну-ти, -ича-ти, -ти, -іва-ти, -ва-ти), прислівникові ( -о, -е, -ичі, -ом, -и). Той самий суфікс не утворює слів різних частин мови. Значення суфіксів надзвичайно багаті і різноманітні. Вони можуть передавати значення належності (динамівець), абстрактності (секретність), експресивності (дівчинонько, дідище), надають певного стилістичного забарвлення, позначають жіночий рід, опредмечену дію (горіння, штормище). Більшість суфіксів виконують у мові словотворчу роль, деякі утворюють форми того самого слова.

Формотворчими виступають суфікси дієслів, ступенів порівняння прикметників та прислівників, дієприкметників: стрибати – стрибнути, низький – нижчий, коротко – коротше, зробити – зроблений.

У складі слова може бути декілька суфіксів, кожен із яких додається уже до попереднього суфікса і змінює значення слова: слово, слов-ник, словник-ар, словникар-ство. Крім цього, у лексемі з кількома суфіксами лише останній (кінцевий) вказує на ту частину мови, до якої належить слово [5, 30]. Якщо у слові кілька суфіксів, то останній із них несе на собі словотвірне значення і виражає нове лексичне значення, тому його називають дериватором або формантом слова чи основи: у слові цвіркунець три суфікси (-к-, -ун-, -ець-), з яких формантом (дериватором) є суфікс -ець-, тому що він виражає словотвірне і лексичне значення цього слова (маленький цвіркун).

За характером словотвірного значення і функції суфікси поділяються на мутаційні, транспозиційні і модифікаційні.

Суфікси, які видозмінюють значення твірного слова, надаючи йому додаткових відтінків, належать до модифікаційних: яблуко > яблуч-к-о, великий > вечич-езн-ий.

Якщо суфікс приєднаний до твірної основи, надає слову нового поняття, він належить до мутаційних: тесати > тес-ак, так > так-а-ти.

Суфікси, що не змінюють лексичного значення твірного слова (іноді лиш звужуючи його) і переводять його з однієї частини мови до іншої, називають транспозиційними (транскатегоріальними): читати > чита-нн-я, короткозорий > короткозор-ість.

В українській мові один і той самий суфікс може виконувати не одну, а кілька функцій: -к-а – мутаційна: ватяний – ватянка, транспозиційна: підтримати – підтримка, модифікаційна: п’яниця – п’яничка; -ик- – мутаційна: взуття – взуттьовик, модифікаційна: кінь – коник.

У відмінюваних словах суфікси і флексії взаємопов'язані. Суфікси спільно із закінченням утворюють похідні слова. Суфікси, як і закінчення, частково виражають також граматичне значення слова, тому вони мають лексико-граматичну семантику (суфікси –ець-, -ин-, -ар- виражають граматичне значення чоловічого роду). Крім того, суфікси формують систему словозміни, її парадигми, зумовлюють характер і систему флексій: суфікс -б- у віддієслівних абстрактних іменниках зумовлює флексію -а (боротьба), суфікси –ич-, -ик-,

-ак-, -ар- у назвах осіб і конкретних предметів — нульову флексію у Н. в. і флексію -а — у Р. в. і т. ін.

Закінчення, в свою чергу, зумовлюють певні особливості у суфіксах. Суміжність з флексією регулює ступінь абстракції суфіксів. З одного боку, ступінь абстракції у суфіксів порівняно з префіксами підвищується через сусідство з більш абстрактними морфемами, якими є флексії. З другого боку, флексії конкретизують лексико-граматичне значення або високоабстрактних, або неоднозначних суфіксів. Визначити однозначно сематику суфіксів -к-,

-ист-, -ськ- без закінчення не можна. Лише закінчення виявляють і диференціюють їхнє значення: 1) суфікс -к- із закінченням -а (-к-а) може означати іменник жіночого роду Н. в. із значенням особи, предмета (учителька, лапка), а із закінченням -и- або Р. в. однини (учительки, лапки), або Н. в. множини (учительки, лапки); 2) суфікси -ист-, -ськ- з нульовим закінченням — іменник чоловічого роду у Н. в. (домбрист, Курськ), а із закінченням -ий-прикметник чоловічого роду (м'ясистий, курський).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: