Сторінка
5

Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку

Асоціативна когезія заснована на творчому переосмисленні тексту. «Асоціації в художньому тексті не виникають спонтанно. Вони – результат художньо-мистецького процесу, в якому віддалені, незв'язані логічними скріпленнями уявлення набувають цілком зрозумілих зв'язків між описуваними явищами» .

Образна когезія полягає в зв'язку не предметів або явищ дійсності, а образів, «в яких ці предмети-явища зображаються» .

У науці представлені різноманітні класифікації засобів зв'язку (А.А. Акишина, А.А. Леонтьев, В.Н. Мещеряков і ін.). Одну з найбільш чітких класифікацій представила А.А. Акишина:

- лексичні: повтор лексеми, заміна синонімом, займенником, займенникові слова;

- граматичні: порядок слів, видо-часова узгодженість дієслів, ступені порівняння, синтаксичний паралелізм;

- пограничні: сполучники, частки, прислівники, словосполучення та ін.;

-семантичні: єдине семантичне поле, порядок проходження пропозицій, підтекст;

- ритмікомелодичні: довжина фрази, темп, гармонія, ритміка, інтонація;

- графічні: розділові знаки, червоний рядок, різні шрифти;

- стилістичні: повтори, художні фігури (антитеза, градація, паралелізм та ін.).

В.Н. Мещеряков всі засоби зв'язку в тексті ділить на власне текстові і метатекстові.

Власне текстові, у свою чергу, підрозділяються на сегментні (лексичні: повтори, синоніми, однокореневі слова; граматичні, стилістичні) і суперсегментні (паузи, інтонація).

Метатекстові – засоби зв'язку, що відображають структурну будову тексту і завдання інтеграції тексту (скріплення, узагальнення, переходи).

Л.А. Ноздріна, досліджуючи граматичні засоби зв'язності художнього тексту, описує види тематичного зв'язку, які можуть виникати між зачином, основною частиною і кінцівкою:

1) повне формально-тематичне кільце з повним повтором фрази зачину або основної частини кінцівки;

2) неповне формально-тематичне кільце з повтором частини пропозиції зачину або основної частини в кінцівці;

3) тематичне кільце з тісним тематичним зв'язком зачину або основної частини з кінцівкою;

4) кільце-антитеза з елементами зачинів, основної частини і кінцівок, що контрастують між собою по сенсу або настрою.

Зв’язність відображає єдність фонетичних, лексико-семантичних, граматичних засобів з урахуванням їх функціонально-стилістичного навантаження, комунікативне спрямування (мету, сферу спілкування), композиційну структуру, зміст та внутрішній смисл (тему й основну думку).

Пробема зв’язності розглядалася і розглядається багатьма методистами (А.М. Закожурникова, Т.А. Ладиженська, М.Л. Львов та ін.), психологами (М.І. Жинкін, А.К. Маркова, С.Л. Рубінштейн, І.Є. Синиця та ін.). На основі досліджень вони визначили низький рівень мовленнєво-комунікативних умінь учнів, що пояснюється недостатністю знань про засоби зв’язності між реченнями у тексті. Таким чином, вирішення проблеми зв’язності тексту дозволить уникнути порушень у тематичній та структурній єдності тексту, цілісності змісту, послідовності у розкритті теми, а відтак сприятиме побудові «правильного» тексту.

Робота з розвитку мовлення учнів забезпечує тісний зв’язок лінгвістичної теорії з практикою і грунтується на опрацюванні текстів різних стилів і типів, на аналізі їх змісту, структури і мовних засобів. Лінгвістичний аналіз тексту забезпечує комунікативний та функціонально-стилістичний підходи до навчання мови; аналізуючи текст, учні засвоюють його комунікативні ознаки (роль у спілкуванні), стилістичну приналежність і функції мовних одиниць, а отже, формують і вдосконалюють свою мовну і мовленнєву компетентність.

Узагальнюючи вище сказане, можна виділити наступні відомості про текст:

І. Найважливіші риси:

- наявність певної кількості речень;

- наявність теми основної думки висловлювання;

- змістовий і граматичний зв’язок між реченнями;

- послідовність викладу;

- логічна повнота і завершеність викладу.

ІІ. Елементи і компоненти:

1. Компоненти речення: групи речень, об’єднані логічним і синтаксичним зв’язком, виділяються в окремі абзаци.

2. Елементи – дане (тема, предмет висловлювання) і нове – основний зміст висловлювання.

Основними елементами тексту є дане і нове, з яких складається кожне речення.

ІІІ. Види зв’язку елементів і компонентів:

- контактний (пов’язувані компоненти чи елементи знаходться поряд).

- дистантний (пов’язувані елементи чи компоненти знаходяться на відстані).

- ланцюговий або послідовний (певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом у наступному реченні).

- паралельні (речення граматично рівноправні).

- ретроспективний (опора на вже сказане).

- перспективний (вказується, про що йтиме мова далі).

ІV Засоби зв’язку:

- близькі за змістом слова (займенники, прислівники, числівники та інші засоби): лексичні і контекстуальні (людина –вона; широкий – такий; 25 грибів – скільки; у лісі - там), повторення слів (озеро знаходиться в лісі, біля озера стоїть хатина лісника);

- слова, що вказують на послідовність розгортання змісту:

а) слова з часовим значенням (тоді, одного разу, було це ., через кілька днів, пізніше, в той час, згодом та ін.);

б) слова з просторовим значенням (внизу, вгорі, з одного боку, посередині, праворуч та ін.);

в) вставні слова (по-перше, по-друге, таким чином, отже, як відомо, навпаки та ін.):

- сполучники та частки, що виражають логічні відношення між висловлюваними думками: послідовність, причинність, наслідковість, протиставлення, виділення одного з явищ (і, та, але, лише, тому що, так що);

- граматичний зв’язок між даним і новим.

Аналіз лінгводидактичної літератури свідчить, що проблема розвитку досконалої мовленнєвої комунікації, тобто умінь зв’язно висловлюватися, на сучасному етапі є надзвичайно актуальною. Учені О.М. Біляєв, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, І.П. Гудзик, Т.К. Донченко, С.О. Караман, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк, О.Я. Савченко, М.В. Сокирко, О.Н. Хорошковська, розробляючи шляхи оновлення змісту і структури системи мовної освіти, вважають, що вся робота з розвитку зв’язного мовлення має спиратися на понятійні знання учнів (лінгвістичні і мовленнєвознавчі), екстралінгвістичні (мета й умови спілкування, підпорядкованість їм мовних засобів) і операційні (правила і способи побудови тексту).

Мовні засоби вираження зв’язності тексту. Лексичний повтор як засіб зв’язку

Дослідження текстових категорій передбачає виявлення особливостей текстової структури, організації мовних одиниць та зв’язків між ними. Найпоширенішою є спроба синтаксичного підходу до опису категорій тексту. Учені роблять спробу виявити правила поєднання речень у тексти, що допомагає виявити досить важливі властивості самих текстів. Вони характеризують текст як комплекс речень, «надфразних єдностей» (НФЄ), «складних синтаксичних цілих» (ССЦ). В усіх випадках текст аналізується з використанням того понятійного апарату, що й речення. Як уже зазначалося, істотною ознакою тексту є зв’язність, в основі якої лежать тема-рематичні зв’язки в межах речення, на межі речень та між НФЄ. Речення може починатися з теми, потім вводиться рема, а в наступному реченні рема переходить у тему. При такому розгортанні думки утворюється тема-рематичний ланцюжок. Зауважимо, що категорія зв’язності – необхідна умова організації тексту. Якщо порушується хоч один тема-рематичний зв’язок, руйнується й сам текст. Тому широке використання у методичній літературі термінів «зв’язний текст», «суцільний текст» вважаємо некоректним. Адже немає зв’язності – немає й тексту. Правильними, із наукового погляду, будуть терміни «текст», «зв’язне висловлювання». Текст може складатися як з одного висловлювання, так і з кількох.