Сторінка
17
Отже, фундаментом здійснення процесів соціалізації та реабілітації інвалідів, основні підходи та напрями використання ІКТ у даних процесах повинні спрямовуватися на забезпечення вимог по реалізації рівних прав та можливостей для осіб з обмеженими можливостями в усіх сферах буття людини.
Результатом уваги ООН та інших міжнародних організацій до специфічних проблем осіб з обмеженими можливостями стала Всесвітня програма дій щодо інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю ООН у резолюції від 3 грудня 1982 р.
Мету розробки програми, за результатами 1981 року – Міжнародного року інвалідів, Консультативний комітет бачив у «сприянні ефективним заходам по попередженню інвалідності, відновленні працездатності та реалізації цілей «рівності» та «повної участі» інвалідів у соціальному житті та розвитку». У документі особливо підкреслюється, що інваліди не є однорідною групою, а тому вони зустрічаються в суспільному бутті з бар’єрами різного характеру, що з необхідністю вимагає специфічних шляхів для вирішення та подолання особливих проблем інвалідами різних нозологій. Виконання поставлених питань передбачає реалізацію цілеспрямованої соціальної політики держав та проведення ефективних реабілітаційно-організаційних заходів державними та недержавними соціальними службами, структурами, організаціями й окремими громадянами. Особливе місце у цій справі належить спеціальним послугам у галузі освіти, відновленні працездатності, проведенні професійно-технічної підготовки, звичайного працевлаштування або організації праці за спеціальним режимом, підкреслюється у документі.
Результатом реалізації поставлених задач повинне стати включення інвалідів у життя соціуму, загальний доступ інвалідів до усіх послуг, які надає суспільство. У цьому контексті значна відповідальність полягає на служби, органи та організації, перед якими стоять завдання по наданню інвалідам послуг такого характеру та рівня, які відповідають конкретним особистим потребам інвалідів різних нозологій. ІКТ виступають тим чинником, які у сучасних умовах розвитку спрямовують діяльність, визначену Всесвітньою програмою дій стосовно інвалідів у напрямку створення можливостей для розвитку, реабілітації особи з обмеженими можливостями, отримання інвалідом освіти та робочого місця, що є факторами формування активного члена суспільства, повноцінного суб’єкта діяльності.
20 грудня 1993 р. на 48 сесії ООН міжнародна спільнота прийняла Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів в яких знайшли свій подальший розвиток проблеми реабілітації та соціалізації осіб з обмеженими потребами. У резолюції 48/96 Генеральної Асамблеї ООН «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» (від 20.12.1993 р.) зазначено, що правила передбачають суттєві морально-політичні зобов’язання держав, які добровільно взяли на себе повноваження по дотриманню норм міжнародних прав у забезпеченні рівних можливостей для інвалідів у сфері якості життя, всебічної участі у функціонуванні суспільства, рівності прав, свобод та обов’язків, що є «важливим внеском у загальні зусилля, спрямовані на мобілізацію людських ресурсів у всіх країнах світу».
Базуючись на Всесвітній програмі дій по відношенню до осіб з особливими потребами в Правила включені для реалізації такі концепції: інвалідність та непрацездатність, попередження інвалідності, реабілітація, забезпечення рівних можливостей. Умовами для рівноправної участі інвалідів у суспільному житті визначаються та реалізуються в рамках правил:
1) поглиблення розуміння проблеми;
2) медичне обслуговування;
3) реабілітація;
4) допоміжні послуги;
5) доступність;
6) освіта;
7) зайнятість;
8) підтримка доходів та соціальне забезпечення,
9) сімейне життя та свобода особистості.
Значним внеском міжнародної спільноти у вирішення питань та проблем інвалідів є «Конвенція ООН про права інвалідів», яка підписана 13 грудня 2006 р., ратифікована Україною 16 грудня 2009 року та набрала чинності у нашій державі 6 березня 2010 року. Мету конвенції світова громадськість бачить у «заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основних свобод, а також у заохоченні поважання притаманного їм достоїнства».
Практика суспільного буття надає нам приклади існування різних бар’єрів на шляху інвалідів до участі в житті суспільства як повноправних членів спільноти, активних суб’єктів діяльності. Часто зустрічаються випадки порушення прав осіб з обмеженими потребами, не забезпечуються інвалідам рівні можливості у суспільному житті.
У переліку заходів і напрямів діяльності країн та суспільств, які визначені у Конвенції по подоланню проблем інвалідів й досягненню задекларованих цілей, визначених документом, особливе місце належить феномену сучасності – інформаційно-комунікаційним технологіям, які для інвалідів є фактором розвитку, соціалізації та реабілітації. Так у міжнародному акті зазначається, що термін «спілкування» для цілей Конвенції має ознаки доступності мультимедійних та аудіо засобів, підсилювальних і альтернативних методів, доступних інформаційно-комунікаційних технологій. Для реалізації прав і свобод інвалідами всіх нозологій держави учасниці крім загальних зобов’язань планують «проводити або заохочувати … розробку … інформаційно-комунікаційних технологій, засобів, що полегшують мобільність, обладнання та допоміжних технологій». Для інвалідів ІКТ виступають суттєвим чинником доступності до інформації, зв’язку, освіти, професійної підготовки. Тому завдання полягає у заохоченні доступу інвалідів до нових ІКТ і систем, зокрема Інтернету, проектування, розробка, виробництво й поширення первісно доступних інформаційно-комунікаційних технологій.
Особливе значення, звертає увагу Конвенція, ІКТ мають у забезпеченні індивідуальної мобільності інвалідів з максимально можливим ступенем їхньої самостійності на основі сучасних електронних пристроїв. Доступ до світової Мережі, орієнтування, пошук необхідної інформації, відпочинок інвалідів багато у чому залежить сьогодні від надання інформації через Інтернет на рівні доступності для осіб з особливими потребами. Надзвичайно актуальна сформульована проблема для людей, які мають глибокі порушення зору.
Одним з основних елементів буття людини виступає сфера праці, особливо важливим цей аспект є для осіб з обмеженими можливостями. Тому Генеральна конференція Міжнародної організації праці ухвалила 20 червня 1983 року Конвенцію про професійну реабілітацію інвалідів, основна мета якої полягає у забезпеченні «інваліду можливості отримувати, зберігати підходящу роботу й просуватися по службі, сприяючи тим самим його соціальній інтеграції або реінтеграції». Використання ІКТ значно розширює спектр можливостей, відкриває нові шляхи та надає додаткові методи особам із специфічними потребами під час працевлаштування.
Отже, міжнародна спільнота вирішенню проблем інвалідів надає особливу увагу, а ІКТ, підкреслюється в документах ООН, виступають важливим чинником соціалізації та інтеграції осіб із специфічними потребами в активне суспільне життя. Особливе значення інформаційно-комунікаційним технологіям міжнародна спільнота відводить при вирішенні питань освіти, професійної підготовки, працевлаштування, доступу інвалідів до інформаційних ресурсів, загального розвитку, що надає можливість інвалідам стати суб’єктами суспільної діяльності.