Сторінка
11
Зазначені технології роблять кожну особу суб’єктом навчального процесу, дозволяють індивідуалізувати та диференціювати процес навчання, забезпечують реалізацію парадигми безперервної освіти людиною в сприятливих умовах, що сьогодні є дуже актуальним питанням для малорухомих груп інвалідів, осіб з глибокими порушеннями зору тощо.
ІКТ відіграють важливу роль в організації методичної роботи викладача. Одним з наслідків НТП та розбудови інформаційного суспільства стає кардинальна зміна генерації та передавання інформації. Як вказує К. Бугайчук, нині щорічно оновлюється близько 5% теоретичних і 20 % професійних знань. Отже, за 5 років не можна підготувати людину до професійної діяльності, період «напіврозпаду» компетентності (одиниця вимірювання старіння знань фахівця, прийнята у США), тобто зниження її на 50 % внаслідок появи нової інформації, відбувається раніше, ніж закінчується навчання.
Тому на сучасному етапі суспільного розвитку парадигма фундаментальної освіти на все життя трансформувалася в парадигму освіти протягом всього життя; принципово змінюється роль викладача в інформаційному суспільстві – він втрачає позиції авторитарності та єдиного джерела знань, стає керівником та помічником особи, яка навчається.
Таким чином, ІКТ надають можливість вдосконалювати свою професійну компетентність та майстерність протягом всього життя у зручній та доступній формі, що особливо важно для осіб малорухомих нозологій інвалідності.
Виходячи з цього ми бачимо, що питання «відкритої освіти» все більше стає необхідністю у сучасному соціумі.
За визначенням представників Національного інституту стратегічних досліджень України «відкрита освіта» – збірний термін, що позначає різні види освітньої діяльності, у яких знання, ідеї, важливі аспекти методики та організації навчання і викладання вільно поширюються та використовуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Вона передбачає забезпечення вільного доступу до освітніх і навчальних матеріалів, розширення можливостей для колективної роботи в рамках навчального процесу як на рівні вчитель-учень, викладач-студент так і по горизонталі – між колегами – вчителями, викладачами, сприяє значному зростанню ефективності управління системою освіти на всіх рівнях, підвищення поінформованості громадськості про стан справ в освіті.
Теоретичні дослідження, досвід упровадження технологій інформатизації та комунікації, розбудова інформаційного суспільства передовими країнами викликає необхідність зупинитись не тільки на можливих і фактичних досягненнях інформаційного суспільства, але й на ризиках та небезпеках, що вимагають додаткового дослідження та аналізу з метою їхнього передбачення, попередження та мінімізації. До зазначених факторів необхідно віднести:
явища пов’язані з інформаційною безпекою держави;
інформаційно-психологічну безпеку суспільства та окремих громадян;
в умовах колосальних обсягів інформації все важче стає орієнтуватися, отримувати і переробляти потрібну інформацію, що веде у тому числі й до формування «інформаційної нерівності»;
досягнення сучасних інформаційних засобів і технологій породжують небезпеку маніпулювання свідомістю і поведінкою людини, загрожують дегуманізацією.
Виходячи з цього, підкреслює М. Згуровський, у всьому світі й Україні в тому числі, усе більше усвідомлюється необхідність вирішення глобальної проблеми – підготувати людей до нових умов життя і професійної діяльності в інформаційному середовищі, навчити людей ефективно використовувати його можливості та захищатися від негативних впливів, що в повному обсязі відноситься і до процесів соціалізації та реабілітації інвалідів на основі використання досягнень інформаційного суспільства.
Отже, становлення інформаційного суспільства перетворює знання та інформацію в основний суспільний ресурс, який відкриває перед цивілізацією нові прояви комунікації та перспективи розвитку, але разом з тим породжує виклики та ризики, вплив яких повинен бути мінімізований.
У процесі соціалізації та реабілітації, у навчально-виховному процесі широко використовуються об’єкти, властивості та дидактичні можливості притаманні інформаційним технологіям – гіпертекст, інтерактивність, мобільність, мультимедіа, моделювання, комунікативність та продуктивність. Завдання полягає в спрямовуванні процесу використання ІКТ на підвищення якості життя інвалідів, реалізацію їхніх інформаційних та комунікаційних потреб, розширення можливостей інтеграції у сучасне суспільство, отримання якісної освіти, професійну підготовку, на формування духовності, відповідального ставлення до суспільної діяльності, розвиток критичного мислення.
Інклюзивна освіта - політика держави як шлях інтеграції до вищої освіти людей з особливими навчальними потребами
Найсуттєвіша проблема, з якою стикаються люди з обмеженими можливостями, - це ізольованість від суспільства таких людей, неможливість отримати якісну середню й тим більше - вищу освіту. Попри те, що останнім часом ситуація змінюється, життя людей з обмеженими можливостями наповнюється новим життєтворчим смислом, при отриманні якісної освіти вони відчувають шанс стати на шлях життя, у якому є місце професійному й особистісному розвитку. Права людей із особливими потребами захищають Конституція України, Загальна декларація прав людини, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН) та низка законодавчих актів (Закони України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про освіту” та ін.), у яких визначено принцип рівності прав людини з обмеженими можливостями в отриманні освіти, працевлаштуванні, активній громадянській позиції, у реалізації своїх потенційних можливостей.
Рис. 1
Є підстави розглядати інтеграцію людей з обмеженими можливостями як перший системоутворювальний принцип розвитку, який, у цілому, визначає організацію освіти не тільки на між предметних засадах, але й інтеграцію різних рівнів, форм і видів у системі освіти.
З цього погляду історія інтеграції, по суті, ототожнюється з розвитком освіти. При тому або іншому підході можна стверджувати, що в освіті накопичений достатній досвід, що дозволяє педагогіці піднятися до системного, концептуального, розумового розгляду інтегративних процесів. З іншого боку, активний розвиток інтегративних процесів у сучасній науці, політиці, економіці, істотне прискорення темпів розвитку соціального життя в цілому і освіти зокрема актуалізує завдання переходу від емпіричних узагальнень практики побудови освіти на підґрунті інтегративного до випереджального науково-теоретичного осмислення фундаментальних законів і принципів інтеграції освіти. Висунутий державою принцип професійного навчання людей із обмеженими можливостями - інтеграція їх у суспільство - ще один різновид інтеграції в системі освіти.
Ринок освітніх послуг для людей із обмеженими можливостями здоров'я надзвичайно нерозвинений, у малих містах та сільських поселеннях діти-інваліди нерідко залишаються поза системою освіти з суто економічних причин. Безумовно, відіграє негативну роль і те, що географія створення освітніх закладів не завжди дотримується.