Сторінка
14
При відсутності потужної дальньої мотивації треба шукати ближню. Вона може бути обумовлена:
цікавою подачею навчального матеріалу, майстерністю викладача, його особистісними якостями;
участю студентів у творчій діяльності, (науковій і методичній роботі), ігровими формами занять (у тому числі з використанням ЕОМ), організацією предметних олімпіад і т.п.;
індивідуалізацією всіх форм занять і контролю знань;
мотивуючими формами контролю знань: кумулятивні оцінки й рейтинг, тести, нестандартні екзаменаційні процедури;
заохоченням успіхів у навчанні й творчій діяльності: стипендії й особливих форм диплома, преміювання, закордонна практика, стажування, навчання, аспірантура й ін.;
У сьогоднішній обстановці не обійтися без санкцій за погане навчання (мотивація від противного).
Крім того, необхідно впливати й на де мотивуючі фактори. Вищій школі не під силу не враховувати такий глобальний фактор, як некваліфіковане використання фахівців, низька оплата їхньої праці, (тут нам доступний лише вплив на суспільну думку, і участь у рішенні проблеми кадрового замовлення). Однак є й внутрішні можливості навчального закладу, пов'язані з:
психологічною підтримкою студента (зокрема, при невдачах вибором правильного рівня й способів педагогічного спілкування);
вимогливістю до рівня знань, оскільки пробіли в попередніх знаннях - найсильніший демотиватор навчання;
урахуванням поступовості формування настрою на СРС, зокрема на роботу із книгою: тут достатній тісний контакт викладача зі студентом - неодмінна умова вироблення стійкого настрою на самостійну роботу.
Витрати часу студентів на СРС повинні оцінюватися й плануватися з урахуванням складності дисциплін для студентів. Цю характеристику можна встановити тільки на основі думок студентів; від вузу, до вузу вона коливається, оскільки залежить не тільки від змісту дисципліни (тут багато загального для різних вузів), але й від постановки її викладання (це специфічно для вузу);
На інтенсивність СРС впливає й спосіб комплектування студентських груп - через навчальні взаємодії студентів. Аналіз показує, що сегрегація (комплектування груп окремо зі слабких, сильних, середніх студентів) дає в цілому негативний ефект у змісті успіхів у навчанні (у моральному змісті - теж). Переважніше, інтеграція (включення в кожну групу сильних, середніх і слабких студентів) при індивідуалізації навчання усередині групи.
Для успішного здійснення самостійної роботи студентів необхідні:
комплексний підхід до організації СРС по всіх формах аудиторної роботи;
сполучення всіх рівнів (типів) СРС;
забезпечення контролю за якістю виконання (вимоги, консультації).
Зупинимося докладніше на такому виді самостійної роботи студентів, як контрольована самостійна робота.
Як відомо, у період перебудови вищої школи були обрані наступні шляхи: професіоналізація, комп'ютеризація, гуманітаризація, індивідуалізація навчання й збільшення ролі СРС.
Педагогічна цінність СРС полягає в забезпеченні активної пізнавальної діяльності кожного студента, її максимальної індивідуалізації з урахуванням психофізіологічних особливостей й академічної успішності, переслідуючи при цьому (і ц головне) ціль: максимально сприяти розвитку індивідуальності.
Кожен викладач веде особистий журнал обліку самостійної роботи студентів. У свою чергу, у студента є картка своєї індивідуальної роботи.
Різноманітні прийоми й методи контролю СРС повинні бути об'єднані в систему, що орієнтується на початкову ланку - цільові настанови й систему пізнавальних завдань. Щоб бути ефективним, контроль повинен бути безперервним і цілеспрямованим. Безперервність контролю означає, що він постійно спрямований на вивчення стану знань студентів, сформованих умінь, характеру відносин до досліджуваної дисципліни. Цілеспрямованість контролю вимагає, щоб кожен контрольний захід проводився з орієнтацією на головну мету - на перевірку засвоєння студентом вузлових питань навчальної програми, визначення рівня підготовки студента до поточних занять, якості засвоєння матеріалу, активності участі в роботі, готовності вирішувати творчі завдання.
Індивідуальні творчі завдання залежно від рівнів складності мають різну "ціну" у балах. Студент постійно має можливість підвищити загальний рейтинг за рахунок вибору й виконання складних завдань, за рахунок участі в науково-дослідній роботі.
Розвиток нових інформаційних технологій привертає увагу до поглибленого аналізу переваг і недоліків їхнього використання в навчальному процесі. Питання про використання досягнень інформатики в соціально-гуманітарних дослідженнях і викладанні відповідних дисциплін не нов. Уже кілька десятків років персональні комп'ютери використаються у викладанні.
Однак останнім часом дана проблема привертає особливу увагу. На різних конференціях й у спеціальній літературі вчені, викладачі, соціологи з'ясовують, які конкретні цілі й завдання можна ставити при використанні інформаційних технологій у викладанні тих або інших гуманітарних дисциплін, як ставляться самі викладачі до даного унікального інструмента і як вони можуть сприяти вдосконалюванню процесу навчання.
Необхідність використання інформаційних технологій у викладанні соціально-гуманітарних дисциплін диктується декількома обставинами.
1. Фундаментальні цивілізаційні зміни, що почалися в останній третині ХХ-го століття, порушили питання про розробку й використання нових технологій придбання знань, навичок, умінь, які відповідали б націям, цінностям і відносинам інформаційного суспільства.
2. Надзвичайна пластичність і динамічність господарського середовища на рубежі століть, підвищення рівня невизначеності й ризику поставили перед учасниками освітнього процесу (викладачами й студентами) нові завдання.
Сьогодні виникає й збільшується розрив між складністю й новизною завдань, з одного боку, прийомами й методами їхнього рішення, виробленими в минулому - з іншої. Підвищується ймовірність стратегічних несподіванок. При цьому варто враховувати, що відповідно до концепції гіперконкуренції, висунутої Р. Д'авені, нормою є не рівноважний стан, а безперервне ламання тенденцій у всіх областях і сферах господарської взаємодії.
Це висуває певні вимоги до формування моделі освіти, заснованій на придбанні, актуалізації й використанні знань.
3. Зміни в технології освіти є не тільки технічною необхідністю, але й відповіддю на певний соціальний запит. Сучасні студенти надзвичайно активно використовують новітні носії інформації - телебачення, комп'ютери, Інтернет. Студенти віддають перевагу електронним носіям інформації з порівняння із традиційними - книгам, газетам, паперам. Більше того, при підготовці до занять студенти віддають перевагу не фундаментальній книзі, а довідковій літературі, конспекту й стислій хрестоматії.
Іншими словами, студенти прагнуть одержувати інформацію в більш простій і доступній формі.
4. Викладачі соціально-гуманітарних дисциплін змушені постійно вирішувати дилему: як "укласти" зростаючий обсяг досліджуваного матеріалу в невелике число годин, що має тенденцію до скорочення. У наш час у рамках соціально-гуманітарного знання спостерігається плюралізм поглядів, підходів, позицій як окремих учених, так і цілих шкіл і напрямків.