Сторінка
11
Рис.2.2 Самостійна робота студентів як форма навчання у вузі.
Самостійну роботу, можна вважати формою навчання, але оскільки вона дозволяє формувати необхідні студентові навчальні вміння й навички, її можна розглядати і як засіб навчання (рис.2.2).
Під самостійною роботою студентів ми розуміємо таку діяльність, що спрямована на рішення пізнавальних завдань по оволодінню базовими й спеціальними компетенціями за допомогою виконання конкретних навчальних завдань під керівництвом викладача. Дане визначення дозволяє стверджувати, що рівень засвоєння навчального матеріалу, формування компетенцій багато в чому залежать від того, як побудувати процес навчання, за допомогою яких методів залучати студентів до самостійної роботи.
Сутність самостійної роботи полягає в наявності спеціально організованої діяльності студентів; наявності результату діяльності; наявності технології процесу навчання. Ці параметри дозволяють визначати самостійну роботу як спеціально організовану систематичну навчальну діяльність, засновану на певній технології процесу навчання й спрямовану на розвиток пізнавальної й творчої активності особистості.
Як ознаки самостійної роботи студентів виділимо наступні: наявність пізнавального або практичного завдання, проблемного питання, особливого часу на їхнє виконання; прояв розумової напруги для правильного й найкращого виконання тієї або іншої дії; прояв свідомості, самостійності й активності студентів у процесі рішення поставлених завдань; здійснення керування й самоврядування самостійною, пізнавальною й практичною діяльністю студента. Таким чином, ядром самостійної роботи є пізнавальне або проблемне завдання, що обумовлює весь її процес.
На відміну від більшості відомих класифікацій, побудованих за однією підставою (наприклад, за дидактичними цілями, джерелом знань, методами навчання), у нашому дослідженні самостійні дії систематизовані за 9 підставами: за спрямованістю змісту, за дидактичними завданнями, за методами навчання, за особливостями пізнавальної діяльності, за особливостями розумових дій, за особливостями організації й управління, за формою проведення, за місцем проведення, за формою вираження кінцевого результату.
У педагогічній літературі виділяють чотири рівні самостійної діяльності студентів:
1) дії, які копіюють;
2) репродуктивна діяльність;
3) продуктивна діяльність;
4) самостійна діяльність.
Відповідно до рівнів самостійної діяльності студентів звичайно виділяються й чотири типи самостійної роботи:
1) відтворююча за зразком;
2) реконструктивна самостійна робота (навчає аналізувати події, явища, факти, які сприяють розвитку внутрішніх мотивів до пізнання);
3) варіативна - формує уміння й навички пошуку відповіді за межами відомого зразка;
4) творча, яка є вершиною системи самостійної діяльності студента.
Переорієнтація освітньої парадигми на розвиток особистісних якостей фахівця-професіонала вимагає зміни мети самостійної роботи як форми організації навчально-виховного процесу. Такою метою повинен стати розвиток творчого мислення майбутнього фахівця, його внутрішньої й зовнішньої самоорганізації, активно-перетворюючого відношення до одержуваної інформації.
Самостійну роботу варто розглядати як процес рішення творчого завдання, що включає кілька етапів.
На першому етапі рішення будь-якого творчого завдання - її усвідомлення - відбувається розуміння недостатності старого наявного досвіду, необхідність виходу за його межі. Визначається невідоме нове, котре повинне бути знайдене в результаті.
Інформаційний пошук. Визначаючи методи знаходження "невідомого нового", ми спираємося на знання, отримані в процесі навчання й попередньої діяльності (актуалізуємо минулий досвід). Визначаємо напрямок пошуку необхідної, але поки відсутньої інформації, види її джерел.
Аналітико-синтетична переробка інформації; постановка експерименту. Змістом даного етапу є сприйняття, розуміння, осмислення отриманої інформації, її оцінка, установлення зв'язків між розрізненими фактами і явищами, узагальнення їх і подання в логічній (знаковій) формі. Саме в результаті аналітико-синтетичної переробки інформація переходить у знання.
Заключний етап рішення творчого завдання - поширення. Отриманий окремим суб'єктом результат у вигляді його "експортної моделі" стає надбанням інших, надходить у суспільний обіг. Тому письмове оформлення результатів - необхідний завершальний етап розв'язання творчого завдання.
Залежно від конкретних навчальних завдань, які повинні бути вирішені в процесі самостійної роботи, змістовна наповнюваність, тривалість окремих етапів змінюються. Однак присутність їх у структурі процесу обов'язкова. Це допомагає майбутньому фахівцю усвідомити себе не тільки споживачем готового знання, але і його інтерпретатором, розповсюджувачем нового знання.
Основним елементом самостійної роботи є пізнавальне завдання.
Навчальне завдання являє собою сформоване завдання, спрямоване на пошук нових знань, що вимагає рішення в ході спостереження, досвідів, вивчення літератури й інших видів пізнавальної діяльності. Як дидактична одиниця, навчальне завдання має ряд функціональних ознак:
є предметом пізнавальної діяльності;
містить у собі рушійне протиріччя між даним і шуканим;
включає всі ланки пізнавальної діяльності: постановку мети, мотивацію, вибір раціональних шляхів рішення, добір способів дій і засобів їхнього виконання, одержання результату, його аналіз;
виступає засобом логічної й психологічної організації навчального матеріалу;
інтегрує процеси засвоєння знань і формування досвіду діяльності, що необхідний для оволодіння компетенціями.
СРС у процесі науково-інформаційної діяльності спрямована на розвиток інтелектуально-логічних здібностей (формування вмінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, пояснювати, доводити, обґрунтовувати, викладати, систематизувати, класифікувати, моделювати); інтелектуально-евристичних здібностей (умінь генерувати ідеї, уяви, асоціативності мислення, бачення протиріч; умінь ставити завдання, висувати гіпотезу) і здібності письмово виражати свої думки, лаконізувати їх, описувати, оформляти результати наукового дослідження.
Немаловажну роль у підготовці майбутнього фахівця грає наукова діяльність, що не тільки впорядковує й поглиблює знання, отримані в процесі виконання навчальної роботи, але й допомагає адаптуватися до багатьох форм навчальної діяльності. Наукові дослідження в більшості випадків носять самостійний характер, тому особливо важлива правильна організація наукової діяльності студента вищого навчального закладу.
Наукове дослідження - це цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді понять, законів і теорій. Характеризуючи наукове дослідження, звичайно вказують на наступні його відмітні ознаки:
це обов'язково цілеспрямований процес, досягнення усвідомлено поставленої мети, чітко сформульованих завдань;
даний процес спрямований на пошук нового, на творчість, на відкриття невідомого, на висування оригінальних ідей, на нове висвітлення розглянутих питань;