Сторінка
21

Особливості соціальної роботи з дітьми з вадами слуху на базі Кам'янської школи-інтернату для слабочуючих та пізньоглухих дітей

В перший навчання рік необхідно приділяти максимальну увагу розвитку слухового сприймання, насамперед, використовуючи для цього щоденні звичні ситуації. Тому величезну роль у розвитку слуху дитини з КІ відіграють батьки, які постійно привертають увагу малюка до звуків, пояснюють їх значення. Головна задача -у короткий термін розвити природне слухове сприймання з КІ у глухої дитини до рівня, наближеного до нормального слуху, щоб слух почав працювати на розвиток розуміння мовлення і формування власного, як у нормально чуючої дитини.

Дитина з КІ, імплантована у молодшому віці, не потребує використання глобального читання. Як відомо, ця методика дозволяє дитині з великою втратою слуху накопичити словниковий запас. У дитини з КІ оволодіння новими словами здійснюється спочатку на слухозоровій основі (якщо навички читання с губ у неї були вже частково сформовані), а потім, з розвитком слуху, переважно на слуховій основі. Дитина з КІ потребує раннього опанування навичками аналітичного читання. Читання по буквах, по складах використовується для розвитку вимови, допомагає формуванню граматичної системи рідної мови. Це пов’язано з тим, що дитина з КІ, як і дитина з туговухістю 1 ступеню не чує у звичайному мовленні закінчення, префікси, прийменники.

Безперечно, більшість напрямків роботи у рамках верботональної методики ефективна в роботі з дітьми з КІ - фонетична ритміка, способи викликання звуків у малюків, що мовчать, формування ритміко-інтонаційної сторони мовлення. Однак очевидно виключення – дитина з КІ не потребує опори на тактильно-вібраційні почуття, які широко використовуються у даному методі. З самого початку, процеси сприйняття мовлення спираються на слухо-зорове та слухове сприймання, що активно розвивається. Дуже важливим для післяопераційної реабілітації є те, що метод передбачає активне залучення батьків у процес розвитку і навчання дитини. Все це стосується і дітей, які займаються за методикою Е.І. Леонгард.

Дитина з КІ не потребує використання спряженого мовлення для розвитку вимовних навичок. Більш того, спряжене мовлення гальмує формування навичок розуміння мовлення та використання власного мовлення. Необхідно одразу перейти на послідовно-діалогове мовлення. Принцип навчання мовлення у дитини з КІ такий саме, як при навчанні дітей, які нормально чують: "Слухай; думай; говори, чуючи; (повтори)" - ось природна послідовність мовленнєвого процесу. При навчанні дитини з КІ з використанням спряженого мовлення вона не може запам’ятати вимовлені слова і фрази, щоб використати ії у самостійному мовленні.

Про роль слухо-зорового сприймання у розвитку мовлення у дітей з КІ. У глухої дитини, навіть зі СА спосіб сприйняття мовлення переважно зорово-слуховий, оскільки він дуже мало чує. Якщо навички зорової уваги до обличчя, наслідування артикуляційних рухів у дитини сформовані - це важливий показник розвитку мовлення після імплантації, який свідчить про сформованість процесів уваги та наслідування, важливих у навчанні.

Однак після підключення процесора ситуація змінюється. Дитина звикла орієнтуватися на зір, як найбільш важливе джерело інформації, а дорослому необхідно, щоб вона більше звертала увагу на слух. Збільшувати долю слухового пред’явлення мовлення необхідно поступово. Спілкування з дитиною поступово проводити розташовуючись не навпроти дитини, а поряд з нею. У такому випадку вона добре чує мовлення, і при цьому не бачить рухів губ та уважно слухає. У подальшому дитина все більш буде спиратися на слух. Однак слухо-зорове сприймання необхідне у роботі над вимовою. Крім того, слухо-зорове сприймання може бути корисним під час роз’яснення дитині значення нового слова, розуміння змісту мовленнєвого матеріалу. Адже головна ціль - за допомогою слуху навчити дитину розуміти мовлення і говорити. Більшість малюків достатньо швидко оволодівають навичками слухового сприймання.

Використання жестів у дітей після кохлеарної імплантації.

Природні жести, які супроводжують наше мовлення можна використовувати з маленькими дітьми. Це полегшує їм опанування значенням слова. Природні жести допомагають зрозуміти смисл прохання, доручення, звертання та ін Через деякий час малюк навчиться розуміти фрази тільки на слух. Спеціальні жести (елементи жестової мови глухих) замінюють усне слово. Дітям з КІ не потрібні спеціальні жести, вони негативно впливають на розвиток розуміння усного мовлення та його розвитку. Глуха дитина, імплантована в ранньому віці, не потребує використання дактильної форми мовлення не тільки як засобу спілкування, але і як засобу формування звуковимови. Виключення складають діти з вираженими руховими порушеннями та центральними слуховими порушеннями. Але й в цих випадках розвиток вимовних навичок здійснюється на слухо-зоровій та слуховій основі, з використанням прийомів фонетичної ритміки, навичок читання по буквах, по складах. Якщо очікувана динаміка розвитку мовлення відсутня, з дітьми доросліше 4-х років доцільне підключення дактилювання у якості засобу формування навичок звуковимови. Розглянувши принципові позиції існуючих сьогодні методик навчання мовлення, можна відзначити, що всі вони мають наукове підґрунтя та результативність у практичній роботі, а також свої переваги та слабкі місця. Розвиток мовлення за принципами комунікації, систематичний робота з розвитку залишкового слуху та використання якісної звукопідсилюючої апаратури, зв'язок мовлення з практичною діяльністю - це ті положення, які є спільними для різних підходів. Основне, що розділяє всі методики на дві групи – це використання та невикористання жестової мови та дактилю у якості допоміжного засобу у навчанні, а останнім часом і вивчення жестової мови, як предмета. Вибір методики та шляху розвитку дитини залежить від батьків. Для того, щоб зробити вибір, батькам необхідно відповісти на ряд питань: якою вони хочуть бачити свою дитину у майбутньому?; як вони хочуть спілкуватися з нею?; яких друзів вони хочуть бачити поряд зі своєю дитиною?; у якій школі вона вчитиметься?; яку професію вона зможе обрати?; де буде працювати?; як вона буде жити без нас? Але найголовніше питання, на яке батьки мають відповісти (передусім самим собі) – скільки сил душевних, фізичних і матеріальних я зможу витратити на виховання та навчання свого нечуючого малюка. Результат навчання глухої дитини поза межами спеціального закладу може бути досягнутий тільки за умови величезної роботи батьків. Вибір методів формування мовлення збоку сурдопедагога залежить, насамперед, від дитини, її індивідуальних потреб та можливостей, а також від вподобань педагога, його досвіду.

Різноманітність методів навчання мовлення на сучасному етапі відображає головні тенденції у розвитку теорії і практики освіти глухих останнього часу:

заснування двомовного навчання глухих, я якому використовуються жестова, усна і писемна мови;

запровадження загального слухового обстеження новонароджених;

значний прогрес у педіатричному кохлеарному слухопротезуванні;

тенденції в бік інклюзивного навчання.