Сторінка
17
Третє направлення роботи з мовленнєвого розвитку - залучення дітей до засвоєння системного характеру мови - має на даному етапі навчання первісну форму. Діти вчаться розрізнювати у реальних умовах спілкування питання то відповіді, доручення та повідомлення про результати виконання, повідомлення стверджувальних та заперечних конструкцій.
Методичні прийоми навчання у підготовчий період відповідають віковими особливостями дітей, об'єму мовленнєвих засобів, які треба опрацювати, спрямуванню роботи з мовленнєвого розвитку. Насамперед це використання ситуацій, що виникають під час уроку, індивідуальних занять, позаурочної роботи з дітьми, виконання режимних моментів, вільної діяльності.
Велику роль відіграють дидактичні ігри та вправи, а у позаурочний час - сюжетно- рольові ігри.
Характеризуючи даний етап навчання, необхідно підкреслити що жодне з направлень роботи, ніяка частина змісту мовленнєвого матеріалу не є приналежністю тільки початкового періоду. Все, що закладається тут, повинне бути відображене у змісті та методиці роботи на наступних етапах, а вміння, сформовані первісне, повинні закласти основи дійсно комунікативної, соціальної поведінки.
В задачу другого періоду навчання входить цілеспрямоване формування діалогічного та монологічного мовлення, розвиток навичок читання та письма.
З трьох направлень роботи з мовленнєвого розвитку, що зазначені вище, ведучим стає формування різних видів мовленнєвої діяльності, основним з яких стає читання та письмо. Однак перший напрямок роботи - розвиток мовної здатності - не втрачає і тут свого значення, хоча проявлення дії цього механізму повинно мати іншу якість.
Діти у віці від 7 до 11 років вже не просто наслідують мовленнєвим діям дорослого, засвоюють готові фрази через відображено-сполучене говоріння та через використання мовленнєвих зразків. Діти спроможні з того запасу слів та фраз, що мають самостійно вибирати найбільш підходящі ситуації висловлювання, їм стає зрозуміло та доступною варіативність мовлення.
Мовна здатність проявляється і в тому, що діти відходять іноді від штампів та намагаються самостійно створювати нові висловлювання за звичними для них моделями. Так як ці спроби не завжди є вдалими, вчителю слід уважно відноситись до помилок у мовленні дітей.
Ведучим, які відмічалось стає направлення роботи з розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності, особливо читання і письма. Збільшується об'єм роботи з прочитаним текстом, а також по оволодінню вмінням описувати предмети та події, писати листи. Відпрацьовується послідовно від класу до класу технічна сторона процесу читання та письма.
Стають більш досконалими й інші форми мовленнєвої діяльності, особливо дактилювання (достатня швидкість, синхронність з усним мовленням, диференційоване сприймання та відображення дактильною мовою), слухо-зорове сприймання та слухове сприймання за рахунок спеціальних тренувальних вправ та зростаючого об'єму мовленнєвої інформації, що дається на слух.
Трете направлення у роботі - робота над мовним закономірностями з урахуванням системної організації мови - також стає все більш помітним. Програма вимагає засвоєння мінімуму граматичної термінології (початкова форма, однина та множина, чоловічій, середній та жіночій рід).
У мовленні учнів збільшується кількість питальних слів у загальному словарному запасі, що сприяють вірному вибору відмінкових форм, уточненню закінчень.
Таким чином, третє направлення в роботі сприяє розвитку уваги до мовних закономірностей, засвоєнню різних типів зв'язку, поступово збільшується при збільшенні об'єму мовного спілкування. Мовленнєвий матеріал засвоюється у єдності спілкування та узагальнення.
Ведучими формами мовлення стають усна, усно-дактильна та писемна. Зміст навчання включає у себе тематику текстів для читання, види письмових робіт, набори фраз для вираження комунікативних прагнень, типологію мовленнєвих структур, що підлягають спеціальної обробки. Крім того для кожного з учбових предметів є свій термінологічний словник та типові структури, що відображають спосіб мовного оформлення змісту.
Методичними прийомами навчання є природні мовні ситуації, штучно створені мовні ситуації, дидактичні ігри, а також спеціальні тематичні завдання та мовні вправи на знайомому матеріалі. Основними методичним прийомом й обов'язковою умовою є вживання (використання) мовлення у практичній діяльності.
На третьому етапі навчання 5-7 класи - продовжується робота по розвитку і удосконаленню навичок усного та писемного мовлення дітей на основі розширення знань про оточуюче середовище у тісному зв'язку з розвитком пізнавальної діяльності. Завдання навчанню мови - збагачувати навички спілкування та довільного вибору мовленнєвих засобів за рахунок свідомого знання мовних значень, що забезпечується вивченням літератури.
Збільшується порівняно з початковими класами об'єм роботи по навчанню письмового самостійного мовлення, довершенню навичок роботи з книгою. Комунікативна направленість у навчанні мови реалізується не тільки в усному діалогічному мовленні, а й у писемному зв'язному мовленні.
Ускладнюється робота над самостійно прочитаними текстами, поглиблюється аналіз їх змісту та форми.
На третьому етапі посилюється роль засвоєння системної організації мови учнями. Синтактичні, парадигматичні, ієрархічні відношення в структурі речення стають предметом вивчення. Комунікативна функція стає матеріалом аналізу. Однак перші 2 направлення у роботі також мають значення.
Розвиток мовної здатності здійснюється в ускладнених умовах мовної комунікації, коли учні повинні довільно змінювати мовний матеріал, будувати або закінчувати діалог, підтримувати тему бесіди або змінювати її з урахуванням інтересів співрозмовників, використовувати синонімічні ряди, пояснювати вірно і невірно побудовані речення.
Специфіка роботи на даному етапі полягає у тому, що постійно ведеться опрацювання мовних засобів, що необхідні для реальних умов спілкування. Повинні також й дотримуватися загально-дидактичні правила: правильна дозування матеріалу, забезпечення його повторюваності, різнобічні спостереження, поступове входження у нову тему.
На четвертому етапі навчання мови у школі основною є робота по мовному розвитку учнів. Зміст навчання: засвоєння шкільного курсу граматики, морфології, синтаксису, лексикології, фонетики, а також шкільного курсу літератури. Зберігаються уроки розвитку мови.
Головним направленням у роботі є ознайомлення учнів з системною організацією мови, оскільки вивченню підлягають усі розділи мови. Під час навчання особливої уваги треба приділяти різним видам граматичного розбору. Однак специфіка роботи з мовою полягає у тому, що продовжується робота по двом першим направленням - розвитку мовної здатності та формуванню видів мовленнєвої діяльності. Вчитель підкреслює аналогії, регулярності у використанні мовних форм, синонімічних рядів, явища багатозначності та інше. Все це розвиває у учнів з особливими потребами відчуття мови і комунікативну здатність, вміння прогнозувати зміст і структуру зверненого мовлення, правильно організувати мовленнєве висловлювання з урахуванням ситуації спілкування та поведінки співрозмовника.