Сторінка
6
Отже, на сьогоднішній день доцільно виділяти три підкласи прикметника в японській мові: 1) предикативні прикметники (можуть самостійно виступати присудком) або イ形容詞 /ікеййо:ші/ (оскільки вони закінчуються на い/і/ у формі присубстантивного означення); 2) напівпредикативні прикметники (можуть виступати присудком але не самостійно; «змінювані непредикативні прикметники» за І.В.Головніним) або ナ形容詞/накеййо:ші/ (оскільки вони закінчуються наな /на/ у формі присубстантивного означення); 3) непредикативні прикметники (взагалі не можуть виступати присудком) або 連体詞/рентаіші/ (завжди використовуються у функції присубстантивного означення – 連体修飾語/рентайшю:шьокуго/). сама така класифікація видається найдоцільнішою як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Прикметники в казках
Народні казки увібрали в себе протягом свого тисячолітнього існування справжню мудрість багатьох поколінь. Казка може багато в чому навчити людину, стати для неї дороговказом на шляху у таке складне (на жаль) й непросте доросле життя, зробитися своєрідною енциклопедією, за якою можна зрозуміти й засвоїти раз і назавжди суть навколишнього, оволодіти законами співіснування людини у всесвіті. Це стає можливим, на наш погляд, саме завдяки наявності в казкових текстах експресивної лексики, яка глибоко і назавжди вкорінюється в мовленні студента.
Велику роль у розвитку мовлення студентів, підвищенні його емоційності, культури відіграє робота над виражальними засобами мови, оскільки вони надають нашій мові колориту, збуджують мислення студентів, збагачують їхній словник.
Найдоступнішим з образних засобів мови для студентівів є слова, які здебільшого виражаються прикметником. Щоб студенти впевнилися у багатих виражальних можливостях мови, формувати образне мовлення доцільно саме при вивченні прикметника.
Прикметник, як ніяка інша частина мови, має невичерпні можливості збагачувати й уточнювати словник студентів, надавати висловленню точності чи образності, яскравого емоційного забарвлення, адже мовлення студентів на початку вивчання іноземної мови бідне й безбарвне саме через обмежений вжиток прикметників, невміння використовувати їх багатозначність і синоніміку.
У мовленні прикметники набувають нових значень та емоційних відтінків, конкретизуються, розширюються і збагачуються їх лексичні значення. Вільне та змістовно виправдане використання прикметників у мовленні передбачає формування вмінь застосовувати їх у контекстах, що характеризуються різними стилістичними, жанровими та іншими особливостями.
Відомо, що в активному запасі студентів переважають іменники та дієслова. Прикметників, як показує аналіз усних і писемних висловлювань студентів, значно менше. А це помітно знебарвлює мовлення, позбавляє його образності, знижує емоційність, ускладнює роботу над формуванням умінь будувати тексти. Тому в процесі навчання слід систематично спрямовувати роботу на збагачення словника студентів прикметниками, на розвиток інтересу й уваги до них як до важливих засобів висловлення думки, на вироблення вмінь правильно вживати їх у мовленні
На жаль, і підручники, і дидактичний матеріал з японської мови містять переважно вправи для засвоєння студентами граматичних значень прикметника та правопису його форм. Наше завдання полягає в тому, щоб запропонувати види вправ, завдань і творчих робіт, які сприяють не тільки ефективному засвоєнню граматичного матеріалу й формуванню пізнавальної активності, а й умілому застосуванню набутих знань у мовній практиці, що забезпечить здійснення органічного звязку граматичного матеріалу з лексичним.
Прикметники в казках відіграють важливу роль. Саме прикметники стають лексичним забарвленням казки. В багатьох казках використовується низка синонімічних прикметників, що дає змогу відчути всю красу мови. Вивчаючи той чи інший прикметник можна легко знайти в казках схожі прикметники, тому можна легко виділити синонімічний ряд того чи іншого прикметника.
Також це впливає на зрозуміння студентами прочитаної казки. Студенти можуть знати лише один прикметник з декількох його синонімів, але вже знаючи один, можна здогадатися значення всіх інших прикметників. Саме той факт, що студент сам знайшов відповідь стимулює його до більш плідної праці.
В казках використовуються різноманітні прикметники. При описі будь-якого героя чи місцевості, де відбувається дія, чи емоційному стані героя завжди на допомогу приходить прикметник. Так в японських казках завжди зустрічається опис героя, опис його житла, опис речей, які його оточують. Весь цей опис відбувається за допомогою прикметників. У поєднанні з іменниками прикметники створюють саме ту атмосферу, які відбувається під час дії казки.
Під час вивчення японської граматики, а саме японських прикметників, японська казка стає в нагоді. Використовуючи матеріал японських казок можна проаналізувати граматичне використання прикметників у контексті. Також студенти більш ґрунтовно починають розрізняти різні відтінки лексичного значення прикметників, які вживаються в японських казках.
Опанувати лексичною компетенцією іноземної мови, не перебуваючи в країні досліджуваної мови, завдання досить важке. Тому важливим завданням викладачів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на заняті іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи.
Казка представляє широкі можливості як змістовна основа навчання. На ранньому етапі навчання провідним є розвиваючий аспект, оскільки на першому році навчання здійснюються основи багатьох найважливіших здатностей та їхній початковий розвиток. Казка є прекрасним матеріалом для вирішення розвиваючих завдань, тому що вони є необхідним підґрунтям для розвитку особистості.
Через залучення до казки іноземною мовою в студентах розвивається інтерес до життя народів інших країн. Дуже важливу роль казка відіграє на початку навчання іноземній мові, коли коефіцієнт мотивації навчання є дуже високим. Це незамінний засіб підтримання інтересу до предмета при навчанні будь то фонетичному, лексичному чи граматичному аспекту іноземної мови. Крім того, останнім часом інтерес до казок виріс, тому що казка є найцікавішим прийомом викладання іноземної мови.
Японська казка − це віддзеркалення життя та побуту японського народу. Якщо казки були складені в різних префектурах Японії, то і мова цих казок відрізняється. Тож, окрім вивчення стандартної японської мови, можна відстежити деякі діалекти. Також в японській казці використовується багато прикметників, що збагачують мову казки, стають її лексичним забарвленням. Прикметник, як ніяка інша частина мови, має невичерпні можливості збагачувати й уточнювати словник студентів, надавати висловленню точності чи образності, яскравого емоційного забарвлення, адже мовлення студентів на початку вивчення іноземної мови бідне й безбарвне.
Методичний комплекс вправ щодо формування лексичної компетенції за допомогою казок (на матеріалі прикметників)