Сторінка
15
Значущим для розвитку соціальної активності, я вважаю, участь в молодіжних фестивалях, наприклад «Студентська весна», що дозволяє студентам проявити власну позицію з важливих соціальних проблем і отримати досвід взаємодії і професійного підходу у їх вирішенні.
Також, важливим фактором стає залучення лідерів студентського самоврядування до діяльності різних громадських структур, що діють на республіканському рівні.
Результати проведеного дослідження дозволяють запропонувати ряд науково-практичних рекомендацій підвищення ефективності процесу розвитку соціальної активності студента:
1. Розвиток соціальної активності студента необхідно здійснювати в цілісній виховній системі професійної підготовки вузу.
2. У виховний процес необхідно включати навчальні завдання моральної змістотворних орієнтованості.
3. На кураторських годинах використовувати активні методи навчання, рольові ігри, диспути, що дозволяють актуалізувати суб’єктну позицію студента.
4. При вирішенні завдань морального вибору формувати у студентів позитивну установку на прийняття загальнолюдських цінностей, ідеалів і переконань.
5. При організації педагогічної взаємодії дбати про створення творчої атмосфери та нейтралізації творческоподавляющіх факторів.
6. Здійснювати диференційований підхід при формувань індивідуального соціального досвіду і життєвої позиції.
7. Поєднувати індивідуальні і колективні форми роботи студентів.
8. Здійснювати поетапний контроль і корекцію індивідуального процесу розвитку соціальної активності студента.
9. Для розвитку мотиваційного компонента соціальної активності студента необхідно використовувати такі методи і засоби: проблемний виклад навчального матеріалу, метод «ситуації успіху», дискусії, переконання, педагогічні ігри.
10. Використовувати в навчальному процесі евристичний і дослідницькі методи для ефективного формування когнітивного компонента соціальної активності.
11. Для розвитку аналітичного компонента соціальної активності необхідно використовувати дискусії, залучати студентів до аналізу різних точок зору, думок, власної діяльності, соціальної ситуацій.
12. Використання методу соціального проектування дозволяє моделювати майбутню професійну діяльність.
13. Забезпечення організаційно-управлінських та матеріально-технічних можливостей для реалізації різноманітних соціальних ініціатив молоді (наприклад, надання приміщень, відео- та аудіо-обладнання, комп’ютерної та оргтехніки, спортивного інвентарю).
14. Створення умов для соціального просування лідерів різних молодіжних формувань.
15. Створення та підтримка діяльності ресурсних (федеральних, регіональних) центрів розвитку молодіжного громадського руху.
16. Організацію та проведення конкурсів грантової підтримки для різних категорій молодіжних соціально-творчих об’єднань.
Таким чином, технологія розвитку соціальної активності студентів у виховній системі вузу являє собою організований поетапний процес, що дозволяє своєчасно дати оцінку соціальному розвитку особистості студента і при необхідності вносити коригування у виховну систему вузу.
Спираючись на теоретичні положення проблеми розвитку соціальної активності студентів як умови професійного становлення та досвід практичного її вирішення на прикладі освітнього процесу вузу, ми зробили висновок про те, що професійне становлення виступає як особистісної характеристики суб’єкта і служить фоном для розвитку соціальної активності особистості студента, причому студент виступає як суб’єкт пізнавальної та професійної діяльності.
Характер, спрямованість, цілі становлення студентів як активних суб’єктів суспільних відносин, як фахівців, в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвитку нашого суспільства. Перетворення соціуму буде успішним, якщо воно забезпечується активним, творчим включенням молодого покоління в процес створення матеріальних і духовних благ.
Технологія розвитку соціальної активності студента у виховній системі вузу характеризується наявністю діагностично заданої мети (розвиток соціальної активності студента); послідовністю дій педагога і студентів, спрямованих на досягнення намічених результатів; обгрунтованим вибором засобів і методів взаємодії, форм організації виховного процесу та передбачає здійснення зворотних зв’язків з метою корекції і координації спільної діяльності педагога і студента.
Метою нашого дослідження стали педагогічні умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ. Згідно цій меті ми вирішували завдання дослідження. Згідно першого завдання ми визначили поняття соціальної активності як показника успішної соціалізації особистості.
Соціальна активність – це особистісна якість людини, що визначається як характеристика її мотиваційно-ціннісної орієнтації і самоорганізації, її соціально спрямованої діяльності та поведінки. Показниками соціальної активності є вияв ініціативи і відповідальності, самостійність і незалежність, комунікабельність і безконфліктність у спілкуванні, прагнення надати допомогу і підтримку людям, винахідливість і творчість. Соціальна активність розглядається як одна з найважливіших умов соціалізації особистості у процесі виховання, навчання і самовиховання, під час якого людина усвідомлює себе в суспільстві як особистість. Результатом цього є засвоєння соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються якості особистості. Це поведінка у побуті, мова, здатність до творчості, сприйняття і засвоєння культури свого народу.
В основі визначення критеріїв соціальної активності студентів лежать інформаційний, мотиваційний, діяльнісний і рефлексивний показники.
До критеріїв соціальної активності належать: інформаційно-мотиваційний критерій - прагнення до отримання знань, інформації, до активної діяльності; діяльнісний критерій - репродуктивна діяльність з виконання отриманих завдань на семінарах, лабораторно-практичних заняттях, під час самостійної роботи, активна творча діяльність, що передбачає самостійність у виконанні завдань, висування власних ідей; творчо-рефлексивний критерій - ініціативно-творча діяльність студентів педагогічного вузу.
Ступінь розвитку соціальної активності та її інтенсивність багато в чому зумовлені позицією людини до основного виду діяльності, до якої вона залучається як громадянин. Цей вид діяльності передбачає оволодіння соціально важливими обов’язками, формує самосвідомість, визначає самооцінку. У юнацькому віці відбувається перетворення активності як природної властивості на соціальну систему потреб та інтересів у процесі пізнання суспільних явищ. Сучасний процес навчання у ВНЗ можна цілеспрямовано організовувати з орієнтацією на формування активної соціальної позиції студентів через створення відповідних дидактичних умов, прийомів та засобів, які б спонукали студентів до активної самостійної, пізнавальної діяльності і, як наслідок, активної соціальної діяльності. Задля цього потрібно зміст навчання гуманітарних дисциплін переорієнтувати на такий, який би забезпечував максимально можливі умови для ефективного формування активної соціальної позиції студентів.