Сторінка
1

Екoлoгічне вихoвaння мoлoдших шкoлярів у прoцесі вивчення мaтемaтики

Екологія – означає взаємодію живих організмів і їх спільнот між собою та з навколишнім середовищем. Цей термін вперше запропонував німецький біолог Ернест Геккель у 1866 році в книзі «Загальна морфологія організмів» («Generelle Mоrphоlоgie der Оrgаnismen»).

Під екологічною освітою розуміють неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування вмінь і стосунків, необхідних для осмислення й оцінки взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою та навколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільні рішення й мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі.

Свідоме й бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічної культури та широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомства зі світом тварин, рослин.

Л.І. Божович виділяє такі провідні принципи екологічної освіти:

Розглядати довкілля як єдине ціле, природне та створене людиною, технологічне та суспільне (економічне, політичне, культурне, історичне, моральне та естетичне).

Екологічна освіта повинна проходити через усі формальні та неформальні етапи навчання.

З метою екологічного виховання використовувати конкретний зміст кожного навчального предмету.

Вивчати основні проблеми довкілля з місцевої, національної, регіональної й міжнародної точок зору, щоб учні отримали інформацію про умови довкілля в інших географічних районах світу та могли оцінити історичну перспективу.

Зосереджуватись на реальних та майбутніх ситуаціях у довкіллі, враховуючи історичну перспективу.

Популяризувати важливість та необхідність місцевої, національної й міжнародної співпраці з метою запобігання й вирішення проблем довкілля.

Докладно обмірковувати перспективи стану довкілля.

Допускати до планування власного навчання учнів, а також до прийняття рішень та аналізу їх наслідків.

Виходити з вікових особливостей володіння знаннями, навичками з вирішення проблем і розуміння цінностей стосовно довкілля, особливо наголошуючи на ставленні учнів до місцевого довкілля у ранньому віці.

Допомагати учням виявляти ознаки та справжні причини проблем довкілля.

Мета екологічної освіти й виховання – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Екологічне виховання – тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості та екологічної культури. Результатом екологічного виховання людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень:

світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі;

осмислення екологічних явищ, уміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею;

естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів, обов’язку та відповідальності за збереження, спонукає до охоронної діяльності;

розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі.

На думку педагога Г. Бондаренка, у процесі екологічного виховання учні мають набути знань про навколишнє середовище, його захист та проблеми для збереження гармонії та краси природи. Такі знання, уміння й навички не існують без самого осмислення школярами екологічних явищ та процесів, а також естетичної краси самої природи. Окремим боком розглядається розуміння учнями негативних наслідків дій людини в природі.

Таким чином, принципи конструювання та критерії відбору змісту екологічної освіти й виховання учнів у школі, дозволяють виділити шість підсистем знань та вмінь екологічного змісту, яких мають набути учні молодших класів. Систему екологічних знань на уроках математики доцільно розкривати з таких питань:

споживання води, використання її в Україні;

значення рослин у житті людини;

скорочення лісових ресурсів та його наслідки;

значення тварин у природі та в житті людини.

На уроках математики слід також підвести учнів до думки, що людина є невід’ємною складовою природи, що вона, задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище.

О. В. Варакута виділив такі завдання екологічної освіти:

формування системи знань про природу;

розуміння взаємозв’язків і взаємозалежностей, що існують у природі (школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшого вивчення його учнями, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини та її роль у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі);

формування позитивного ставлення до природи, норм поведінки у природі (це завдання є основою подальшого суб’єктивного усвідомлення учнем навколишнього середовища, як сукупності явищ і об’єктів у їх єдності і взаємозалежності);

бажання зберігати й охороняти природу;

накопичення знань та вмінь власними силами зберігати та охороняти природу.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти та гармонії в природі. Це передбачає вміння осмислювати школярами екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею.

Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку й відповідальності за її збереження. Початкова математика з її абстрактною лічбою й задачами, здавалося б, далека від екології й за методикою, і за змістом. Під час уроків учні переважно зайняті монотонною лічбою й додати до неї якісь цікаві моменти, здавалося б, неможливо. Та вдумливий учитель, проаналізувавши зміст уроку, завжди знайде місце для повідомлення природничої інформації й одного разу загадає загадку, іншого - прочитає вірш, ще іншого - повідомить цікавинку про рослину чи тварину, про яку йдеться в задачі. А в результаті цього, не тільки розширюються знання дітей, а й створюється особливе емоційне тло, що посилює виховний вплив на учнів.

У сучасній науці поняття «екологія» характеризується єдністю біологічного, соціального, економічного, технічного, гігієнічного факторів життя людей.

Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні.

Екологічна культура учня – це сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства й природи; відповідальність за природу як національну та загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності.