Сторінка
1

Роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді

Самоврядування у школі… Ним пишаються, презентують різноманітним комісіям та перевіркам, організовують і розвивають. Вважається, що завдяки самоврядуванню дітей вчать приймати рішення, готують до майбутнього життя, дають можливість проявити лідерські та організаторські здібності. Разом із тим у питанні щодо учнівського самоврядування є і велика кількість опонентів, які вважають, що самоврядування – це бюрократія, яка вирощує не лідерів, а чиновників, і права у членів учнівського самоврядування номінальні, а рішення цього самого врядування втілюються у життя лише тоді, коли вони "зручні" вчителям. Саме така розбіжність у поглядах на доцільність створення органів учнівського самоврядування у школах підсилює інтерес до цього питання. До нього зверталися педагоги різних часів та епох, стверджуючи, що воно є важливим чинником у формуванні особистості та колективу.

Темою курсової роботи є роль учнівського самоврядування у соціалізації молоді.

Актуальність теми полягає у тому, що формування особистості, здатної на нестандартні рішення, яка має свою точку зору, здатної та прагнучої постійного саморозвитку неможливе без існування та активної роботи системи шкільного учнівського самоврядування. Сучасним навчальним закладам надано можливість самостійного вибору шляхів реалізації функцій виховання на засадах демократії та гуманізації освітнього процесу. Саме тому необхідно досліджувати форми реалізації завдань сучасної освіти, однією з яких є саме організація учнівського самоврядування у школах.

Об’єктом дослідження є учнівське самоврядування у Смілянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1.

Предметом дослідження є організація роботи органів учнівського самоврядування та їх роль у формуванні особистості.

Мета роботи: визначення ролі учнівського самоврядування на розвиток особистості та на її соціалізацію.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- визначити суть поняття "учнівське самоврядування";

- дослідити учнівське самоврядування у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м. Сміли Черкаської області;

- проаналізувати роль та доцільність роботи органів учнівського самоврядування у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м. Сміли Черкаської області;

- визначити вплив учнівського самоврядування на розвиток та соціалізацію особистості.

Поняття учнівського самоврядування у педагогіці

Учнівське самоврядування – спосіб організації життя колективу, що передбачає активну участь дітей (на основі взаємодії з педагогами) у прийнятті і виконанні рішень для досягнення суспільно значущих цілей. Воно є методикою залучення учнів до організації спільної діяльності.

Не слід плутати шкільне самоврядування з учнівським. Шкільна громада об'єднує не тільки учнів, а й багатьох інших суб'єктів шкільного життя. Учнівське ж самоврядування твориться винятково всіма учнями і тільки ними. Воно виступає незалежною організацією, в якій учні самостійно приймають будь-які рішення. Усе, що не підлягає забороні, є дозволеним. Самоврядування представляє інтереси учнів перед учителями, батьками, органами освіти.

У сучасній теоретичній та методичній літературі немає жодної одностайної думки стосовно визначення терміну "учнівське самоврядування". Поряд з поняттям "учнівське самоврядування" в педагогічній літературі зустрічається і поняття "учнівське самоуправління". Під ним розуміють здатність учнів до самоактивності та саморегуляції, що сприяє розвитку громадянської позиції особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках.

Навіть сам термін "самоврядування" має різні тлумачення. У "Педагогічній енциклопедії" самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні й керівництві справами свого колективу. Не заперечуючи цього, педагоги роблять різні акценти. Одні спираються на керівництво колективом і розглядають самоврядування як частину системи управління.

Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного життя, або ж як можливість учнів реалізувати своє право на активну участь в управлінні справами школи.

Основними функціями учнівського самоврядування є

- соціалізуюча:

· стимулювання інтересу до навчання, трудової і суспільно – корисної діяльності;

· створення оптимальних умов для виявлення і розвитку творчих здібностей, організаційних навичок;

· створення умов для самореалізації особистості;

· вільний розвиток учнів;

· свідомий вибір соціальних цінностей.

- допоміжна організаційно – практична:

· регулювання взаємин всередині школи;

· поєднує "законодавчу" і "виконавчу" функції.

- компенсаційна:

· самодіяльність і самоорганізація у різних видах;

· діяльності за неможливості задовольнити потреби учнів.

- інноваційна:

· протиставляє себе бюрократизованим формам суспільної діяльності.

Вироблення доцільних форм організації процесу навчання і виховання дітей і накопичення корисних знань про самоврядування здійснювалися людством з незапам’ятних часів. До нас дійшли відомості про прогресивну діяльність багатьох педагогів старовини, чиї думки, висновки з практики освітньої діяльності, вислови і ідеї виконували роль складових частинок у створенні теорії шкільного самоврядування. До неї по праву увійшли вислови Платона у вихованні через позитивний приклад, Аристотеля – про тісний зв’язок фізичного, етичного і розумового виховання, принципи гуманістичної педагогіки Вітторіно да-Фельтре та ідеї Томаса Мора та ін.

Перша згадка про шкільне самоврядування і його організацію відносяться до ХVI століття. У 1531-1556 рр. в р. Гольдберзі (Сілезія) працювала латинська школа, якою керував Валентин Тротцендорф. Він був першим педагогом, що використав у цілях громадянського виховання спеціально організоване ним шкільне самоврядування. У школі щомісячно обирався сенат з 15 учнів, який розглядав і вирішував виникаючі конфлікти. Учні притягувалися до виконання різних громадських обов’язків.

Безперечний інтерес представляють братські школи на Україні. У статуті Львівської братської школи 1586 р. разом з правами і обов’язками вчителя містяться вимоги до організації дітей.

Висунув демократичний принцип єдиної школи слов’янський педагог Я.А. Коменський. У своєму творі "Закони добре організованої школи" він сформулював короткі правила організації шкільного режиму і управління школою. У школі діти не тільки навчаються, але і виховуються як майбутні громадяни. У школі має бути організовано щось на зразок "самоврядування", в якому Коменський хоче бачити віддзеркалення суспільства, державного ладу дорослих. Він вважав за необхідне, щоб школа в цілому і кожен клас окремо "вдавав із себе держава, зі своїм сенатом і головою сенату, зі своїм консулом або суддею, або претором". Інакше кажучи, Коменський прагнув до того, щоб кожен клас і школа в цілому являв собою якусь спільноту, яка обговорює спільні справи. Це засіб підготовки юнаків до "життя шляхом навички до такого роду діяльності".