Сторінка
9
Здавалося б, що в дитячих студіях, де крім співу в тхорі є ще й заняття по фортепіано, сольфеджіо, у дітей повинне бути добре розвинене сприймання музики. Але, на жаль, це не зовсім так. Наприклад, якщо в студії не ведеться спеціальна робота з розвитку сприйняття музики, учні не завжди можуть визначити характер музики й роль засобів музичної виразності, що створюють цей характер. Розвиток навичок сприйняття музики в цьому випадку відбувається значно повільніше, ніж ріст технічної майстерності. Разом з тим роль розвитку сприйняття музики в хорових студіях немаловажне - адже завдання студій насамперед навчити дітей любити й розуміти музику. В "Основних принципах і методах програми по музиці в загальноосвітній школі" Д. Б. Кабалевський підкреслює, що "активне сприйняття музики - основа музичного виховання в цілому, всіх його ланок". Ця мета повинна стояти на всіх заняттях у хоровій студії, але особлива роль належить хоровим заняттям з починаючими дітьми, коли закладається фундамент усього наступного музичного розвитку.
З метою пошуку ефективних шляхів і методів формування навичок сприйняття музики при роботі з підготовчим хором у школі мі проводили спеціальний експеримент.
Не маючи можливості докладно висвітлити весь хід експерименту, зупинимося лише на основних направленнях, по яких велася робота, і на тих позиціях, з яких розглядався процесі хорових занять.
Насамперед необхідно відзначити комплексний характер навчання засобами хорового мистецтва. Як і всякий учбовий процес, хорові заняття повинні вестися відповідно до загальних принципів дидактики, з яких спеціальну увагу ми приділили принципу наочності, як найбільш відповідальним особливостям сприйняття дітей зазначеного віку.
Важливим вважаємо підбір репертуару, тому що від його якості в більшій мірі залежить розвиток музичної культури учнів. Як відомо, у процесі освоєння пісні розвивається музична пам'ять, слух, набуваються вокально-хорові навички й разом з тим знаходить своє вираження розуміння дітьми змісту твору, його художнього образу. При зіставленні репертуару ми розглядали його зі наступних позицій: з виховної точки зору - як дане твір може впливати на формування психології дитини; з педагогічної - як пісня може бути використана для індивідуального розвитку деяких сторін музикальності.
При підборі пісень враховувались емоційність, художня цінність, доступність; передбачалося освоєння дітьми зрозуміти про пісенність, маршевість, танцювальність, зображальність у музиці, забезпечення оптимальних варіантів знайомства з засобами музичної виразності.
Репертуар включав пісні різного характеру для виконання як із супроводом, так і без супроводу. При цьому, природно, передбачалося поступове ускладнення матеріалу.
На першому етапі нашої роботи використалися для розспівування (необхідної й важливої частини заняття)різні народні поспівки, примовки, невеликі за обсягом пісні українських композиторів, тобто музику з текстом, що має свій образ, характер. У цьому відношенні ми дотримувалися погляду Е.М. Малининою, що вважала, що всі вправи на початковому етапі є навчання краще виконувати з текстом. Виспівування підбиралися відповідно до характеру творів, намічуваних для розучування в хорі. Більшість народних пісень і примовок виконувалося без супроводу. Поряд з вокально-технічними завданнями, розв'язуваними в процесі розспівування, ми вважали принципово важливим ставити перед дітьми й творчі завдання, щоб будь-яке розспівування сприймалося ними як мініатюрний художній твір. Згодом, у міру придбання учнями знань і навичок, уключалися у виспівування окремі поспівки на склади або спеціально підібрані слова, але й у цьому випадку ставили художнє завдання: виконати нитка мелодію в певному характері, з урахуванням динаміки, темпу, потрібних штрихів
Включення в репертуар творів для ескізного розучування інтенсифікує музичний розвиток учнів, значно поповнює їх музично-слуховий досвід, тобто погоджується з основним завданням - формуванням навичок сприйняття музики дітьми. З 7 творів основного репертуару 2 були призначені для ескізного розучування. У свою чергу, концертна діяльність - важлива складова частина навчального й виховного процесу. Ми вважали, що ставлення до починаючого хору як до "не концертної одиниці" (у результаті чого учні виступають у ролі виконавців лише епізодично) є гальмом у розвитку їх здібностей.
Учні починаючого хору систематично брали участь у виступах: раз на місяць 5-6 останніх хвилин хорового заняття приділялися нами для своєрідного "концерту"; діти брали участь також у загальностудійних концертах, проведених за планом заходів школи. Після таких виступів обов'язково випливав розбір кожного твору, який робили самі учні за певною схемою, пропонованої нами:
А) Чи вдалося передати характер музики у виконанні?
Б) Що вийшло в плані здійснення виконавського задуму?
В) Які недоліки можна відзначити і як треба їх виправити?
Г) Чи вдалося донести до слухачів поетичний текст пісні?
З питань видно був напрямок усього навчального процесу, оскільки в ході роботи над кожним твором (включаючи й пісні – поспівки) обов’язково з'ясовувався його характер, намічався план виконання й проводився аналіз, що ускладнювався в міру поступового вивчення дітьми засобів музичної виразності. Стимулювало цю роботу постійне використання наочних засобів і "моделей". Діти мали можливість аналізувати й зіставлять план виконання індивідуально в ході загальнохорового заняття – це було можливо завдяки застосуванню, зокрема, невеликих карток типу лото (розроблених нами). Велику увагу ми приділяли характеру звуковедення й особливостям тембрової характеристики співочого звуку. Як відомо, основним способом звуковедення, що відповідає розвитку дитячого голосу є легато. Але також безсумнівно й те, що вже на початковому етапі навчання діти повинні одержати знання про такий засіб виразності, як спосіб звуковедення, а саме: маркато й стаккато. Те ж можна сказати й про темброву характеристику співочого звуку: ця навичка формується довгостроково, протягом всього процесу навчання, і починати працювати над ним необхідно з перших кроків.
У нашому досліді спосіб звуковедення й темброва характеристика звуку були наочно представлені у вигляді умовних моделей. Наприклад, ми користувалися такими тембровими характеристиками звуку: яскравий, світлий, затемнений, темний, м'який, гострий, повний. Таким чином, з'ясування характеру твору й засобів музичної виразності зв'язувалися із зазначеними виконавськими засобами (тембровою характеристикою звуку й способом звуковедення), формуючи як би "блок" їхнього взаємозв'язку й взаємозалежності. Цей процес удосконалював сприйняття музики.
Навіть елементарний аналіз, виконаний дітьми, ми розглядали як прояв художньої й інтелектуальної активності самостійного підходу до рішення тих або інших конкретних виконавських завдань. Крім того, такий аналіз допомагає учням засвоювати музичну мову, робить його більше зрозумілим, усвідомленим.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Реалізація принципу наочності у процесі виробничого навчання
Застосування тестового контролю навчальних досягнень учнів з теми "Хімічні реакції у 9 класі" у шкільному курсі хімії
Використання засобів народної педагогіки в естетичному вихованні дітей
Сучасні комп`ютерні технології в навчанні
Інноваційні, виховні та педагогічні технології навчання