Сторінка
3

Засоби музичної виразності в творах шкільного репертуару на уроках музики

Тобто, музична мова має також свої особливості і елементи, як і будь- яка мова.

Мелодія

Сутність мистецтва музики, її основа й найсильніший виразний засіб - це мелодія. Звичайно мелодію визначають як музичну думку, виражену одноголосно.

Якщо мелодія складається тільки з основних ступенів (тобто не підвищених і не знижених ступенів даної тональності), то вона називається діатонічною.

Багато стародавніх російських наспівів тому так величні у своїй строгій простоті, що вони цілком викладені в діатонічному складі.

Зразок діатонічної мелодії в мажорному ладі:

Зразок діатонічної мелодії в мажорному ладі:

Мелодія може залишатися в межах обраної тональності, збагачуючись разом з тим за допомогою підвищення або зниження її основних ступенів. Таке розцвічення діатонічного наспіву хроматичними звуками надає мелодії особливої барвистості.

Мелодія - це одноголосне вираження музичної думки. Вона представляє собою чергування звуків, які знаходяться в певних співвідношеннях за висотою та маючи певний темп і ритм.

Мелодія означає спів, наспів. Це - основа музики, і в ній, в першу чергу, виражається задум композитора.

Мелодія допомагає запам’ятати музику. Сукупність звуків мелодії вверх, вниз називається мелодичним малюнком.

Найважливіші види мелодичного малюнку:

Висхідний рух мелодичного малюнку, тобто перехід к більш високим звукам.

Низсхідний рух – перехід к більш низьким звукам.

Хвилеподібні рухи, тобто послідовність висхідних і низхідних переходів.

Мелодичною вершиною називається найвищий звук, досягнутий мелодією при її підйомі. Момент найвищої напруги в музичному творі чи його частині називається кульмінацією.

Тембр

Протягом однієї теми вчитель звертає увагу дітей на такий засіб виразності у музиці, як тембр. Учні мають достатній слуховий досвід для осягнення цього поняття, адже вони неодноразово визначали виконавців музики, музичні інструменти, вслухалися у різне звучання вистав (опер, балетів) тощо.

Засвоєнню поняття тембр сприятиме зіставлення його з кольором, забарвленням у живописі, до уроку доцільно підготувати два однакових малюнки, виконаних звичайним олівцем і в кольорі (наприклад груша чи помідор).

Гармонія

Поряд з мелодією і її незмінним супутником - ритмом - важливим виразним засобом музики є гармонія.

У музиці гармонія виявляється насамперед в одночасному звучанні декількох звуків, що утворюють акорд. У більше широкому змісті гармонія в музиці представляє послідовність взаємозалежних акордів, що підтримують і збагачують мелодію. Завдання гармонії, за словами М. Глинки, полягає в тому, щоб домалювати мелодійну думку.

Роль гармонії в музиці винятково барвисто визначив Р. Шуман: "У музиці як у шахах. Королева (мелодія) має вищу владу, але вирішує завжди король (гармонія)". Тому Р. Шуман і радить вивчаючи музику: "Як можна раніше засвоюй основи гармонії".

Виразність музики пов'язана не стільки з її окремими елементами, скільки з їхнім співвідношенням, їхньою взаємодією: не стільки виразний інтервал сам по собі, скільки співвідношення інтервалів між собою, тобто мелодійний рух; не так важлива тривалість звуку сама по собі, як співвідношення тривалостей, співвідношення ритмічних фраз, іншими словами - ритмічний рух; не стільки виразний окремий акорд, скільки співвідношення акордів, тобто гармонічний рух.

Ритм. Метр

Якщо будь-яку мелодію позбавити ритму, то замість неї залишиться лише звуковисотна схема. В умовах ритмічної організованості цей же ряд звуків перетворюється в чарівну пісеньку з ясною й чіткою будовою музичних фраз, з ритмічною організацією звуків у кожній фразі, відповідно характеру задерикуватого наспіву.

Разюче влучну характеристику сили й могутності ритму разом із кристально чистою інтонацією знаходимо у висловленні Л. Н. Толстого. Зміст цього незвичайно тонкого й точного визначення вірної передачі музичного тексту виконавцем полягає в тім, що повністю мобілізований слух знаходить звук, зроблений відносно висоти, а звук, зроблений за тривалістю, цілком залежить від такої, здавалося б, нескладної дії, як точний рахунок.

Приведемо справжні слова великого письменника:

"Всяк танцює, так не так, як блазень, говорить прислів'я. Всяк співає, так не так, як співає той, у кого талант. Після до можна взяти фа, але для того, щоб настроїти до й настроїти фа на скрипці, треба повернути кілочок мало-мало, ще мало-мало, ще трішки, щоб це було зовсім фа й до, які суть математичні крапки в просторі звуків; але, і не повертаючи кілочка, буде фа й до, тільки не зовсім вірні . Фа треба тягти одну чверть секунди, але можна тягти й одна чверть секунди без однієї сотої або з однієї сотої, і ніхто не скаже, що темп невірний. Талант тим відрізняється від неталанта, що він відразу бере одне, єдино вірне з незліченності не зовсім вірних фа й тягне його рівно одну чверть секунди, на жодну тисячну не більше й не менше".

Ритм повідомляє мелодії ту звукову організованість, той зміст, без якого її не можна було б запам'ятати. Музичний ритм організує тривалості звуків у кожній фразі й разом з тим послідовність фраз між собою.

Ритм - це організація музичних тривалостей у процесі їхнього проходження.

Лад

У кожній мелодії звуки зв'язуються між собою на основі ладу. Лад - це система певних взаємин звуків із провідною роллю головного тону - тоніки.

Найбільш уживані лади, що складаються із семи ступенів. Ступені мають цифрові позначення:

І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ

Кожен із семи ступенів відрізняється особливою якістю. Вона визначається взаємовідношенням даного ступеня з іншими ступенями й насамперед з основною опорою ладу, його головним тоном - тонікою.

У музиці найбільше поширення одержали два лади - мажорний і мінорний. Мелодіям яскравим, бадьорим відповідає мажорний лад. Італійська назва мажорного ладу dur (дурок) означає "твердий". Прикладом мажорних мелодій можуть служити: Й. Дунаєвський. "Пісня про Батьківщину", приспів "Широка країна моя рідна"; Ж. Бізе "Кармен", куплети Тореадора; Й. Штраус. Вальс "Казки Віденського лісу".

Італійська назва мінорного ладу тієї (моль) означає "м'який". Мінорні мелодії звичайно носять смутний, сумний відтінок. Приведемо зразки мінорних наспівів: російська народна пісня "У полі берізка стояла"; В. Соловйов-Сєдой. "Вечір на рейді"; М. Глинка. "Сумнів". Мінорний лад використається й у добутках героїчного характеру (наприклад: Л. Бетховен. П'ята симфонія, ч. І).

Цілком наочна відмінність між мажором і мінором виявляється у звукорядах цих ладів.

У музиці мажорний або мінорний лад реальне вираження одержує в певній тональності. Тональність - це звуковисотнє положення ладу. Тоніка ладу дає назва тональності. Наприклад: мажорний лад з тонікою до означає тональність До мажор; мажорний лад з тонікою соль - тональність Соль мажор; мінорний лад з тонікою ля - тональність ля мінор і т. д.