Сторінка
1
За допомогою бесіди можна озброїти студентів певними знаннями, роз’яснити норми і правила поведінки, формувати поняття, розвивати почуття, учити оцінювати вчинки і застосовувати знання на практиці. У ході бесіди діти висловлюють свої судження і самі приходять до висновків про те, як належить чинити, як треба і як не треба поводитися у сім’ї, серед одногрупниками, з педагогами, як ставитися до себе. Відомо, що переконання словом ефективне тоді, коли викликає певні переживання. Тому все, що учню(студенту) необхідно зрозуміти і засвоїти, має хвилювати її, викликати емоційний відгук, бажання здійснювати, як у нашому випадку, відповідальні вчинки. Бесіда як емпіричний метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації є унікальною формою встановлення контакту між людьми, взаєморозуміння та взаємодії, почуття довіри та поваги, способом одержання зустрічної інформації, зворотного зв’язку. Бесіда вибудовується на умовах високої активності учасників та включає елементи дискусії, що дає учням можливість аргументувати власні позиції. Аби полегшити взаєморозуміння і більш повноцінно обмінюватись інформацією, варто у процесі бесіди дотримуватися деяких правил, а саме:
викладати свою інформацію чітко, коротко й послідовно;
намагатися перейти від монологу до діалогу;
уважно слухати співрозмовника, давати йому змогу спокійно й неспішно висловити свою думку;
добирати способи й засоби аргументації залежно від індивідуальних особливостей партнера по спілкуванню;
викладати свої докази в коректній формі; наводити доказові дані, факти;
виявивши певні суперечності, розглянути їх спільно та зробити висновки.
Історія виникнення та використання шкільної лекції у навчальному процесі ПТНЗ
бесіда лекція навчальний процес
Вже в Древній Греції сформувався один з перших дидактичних методів - метод сократичної бесіди, використовуючи який, педагог активізував пізнавальний інтерес окремого учня або групи, формулював проблему і в розгорнутій формі демонстрував процес її рішення. У сучасній дидактиці найпоширенішими є такі класифікації методів.
1. За джерелом знань: словесні, наочні та практичні (Н.Верзілін, Є. Перовський, Є. Голант).
2. За основною дидактичною метою, яку необхідно вирішувати на конкретному етапі навчання: методи набуття нових знань, формування умінь і навичок, застосування, перевірки отриманих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов).
3. За характером пізнавальної діяльності учнів: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М. Скаткін, І. Лернер).
Ю. Бабанський виділяє три великі групи методів навчання, беручи до уваги основні компоненти процесу навчання у взаємозв’язку викладання і учіння: а) організація та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; б) стимулювання і мотивація навчально-пізнавальної діяльності; в) контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.
Методи організації навчально-пізнавальної діяльності - сукупність методів, спрямованих на передачу і засвоєння учнями знань, формування умінь і навичок. До них належать наочні, практичні й словесні методи навчання.
На думку О. Біди, кожний метод навчання - це сукупність багатьох характеристик способів діяльності викладання й учіння. З позицій цих діяльностей кожний метод одночасно є словесним, наочним чи практичним в конкретних формах прояву - пояснення, бесіда, демонстрування, вправа тощо.
Наявність різних класифікацій засвідчує, що методи як дидактична категорія - багатовимірне поняття і можуть розглядатися з різних точок зору. Проте незалежно від класифікації, кожний метод зберігає свої істотні зовнішні ознаки в різних умовах навчання.
У працях методистів О. Біди, В. Горощенко, Ф. Кисельова та інших вказується, що найбільш простою і широко відомою є класифікація методів за джерелами знань. Всі методи навчання розділяють на три групи: словесні, наочні і практичні. В першій групі методів джерелом знань є слово, в другій - показ, а в третій - практична робота.
При застосуванні методів навчання першої групи учні набувають знань у словесній формі (через слово) з повідомленням учителя або з книг. У разі потреби використовують відповідні види наочних засобів навчання. До даної групи відносять розповідь, бесіду, пояснення, читання підручника, науково-популярної літератури тощо. Діяльність учнів полягає переважно в слуханні, осмисленні знань і наступних усних або письмових відповідях. Отже, слово в даній групі методів має вирішальне значення.
При використанні методів другої групи головним джерелом знань є показ, демонстрація предметів, речовин, явищ або їхніх різноманітних зображень. Слово вчителя лише спрямовує спостереження, логіку мислення, уточнює правильність висновків, усвідомлення знань. Учні на основі спостережень осмислюють факти, роблять відповідні висновки, набувають нових знань, а іноді й уміння. Звідси видно, що основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але слово залишається провідним в усьому навчальному процесі.
При використанні третьої групи методів навчання учні переважно набувають знань у процесі практичної діяльності - під час лабораторних занять, практичних робіт на пришкільній ділянці, виконанні самостійних завдань під час екскурсії тощо. Слово вчителя відіграє інструктивне значення, а також розкриває цілі і завдання роботи, вказує, які теоретичні знання необхідні для правильного використання роботи. Вчитель перевіряє хід роботи, керує пізнавальним процесом, допомагає зробити висновки. При цьому можуть бути використані підручники або інструктивні картки, заздалегідь підготовлені вчителем. Діяльність учнів переважно полягає у виконанні практичної роботи, але має місце слухання і спостереження. У своїх відповідях учні пояснюють хід роботи, демонструють її результати, роблять висновки, записи в зошити. Як бачимо, головним джерелом знань є практична робота, виконана учнями, яка стимулює розумову діяльність учнів, забезпечує вирішення поставлених завдань.
Мета та завдання застосування методу бесіди
Завданнями роботи є:
1. Дослідити види, типи та функції бесіди
2. Ознайомитись з структурою бесіди
3. Розглянути повідомлюючу бесіду на уроках в ПТНЗ
Одним із словесних методів навчання є бесіда.
К. Джуровська розглядає бесіду як метод навчання, який передбачає розмову учителя з учнями, що організовується за допомогою детально продуманої системи запитань. Т. Жижко відзначає, що бесіда - один із методів, який полягає у тому, що вона дає можливість залучити до роботи всіх або більшість класу, виявити рівень підготовленості учнів, регулювати й направляти їх відповіді, допомагати їм при цьому з’ясувати, що залишилось для них незрозумілим.
Бесіда - діалогічний метод навчання, що передбачає запитання і відповіді. Це метод навчання, за якого вчитель, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою вдало поставлених питань:
- спонукає учнів відтворювати раніше набуті знання,
- підводить їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого;