Сторінка
2

Передумови реформування місцевих фінансів

За ст. 6 цього закону, структура місцевого самоврядування охоплює такі рівні:

– територіальні громади;

– сільські, селищні, міські ради;

– сільські, селищні, міські голови;

– виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

– районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

– органи самоорганізації населення.

Сільська, селищна, міська ради провадять свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також постійних комісій ради. Сесії скликаються: сільської, селищної, міської – відповідно сільським, селищним, міським головою. Сесія є правомоч­ною, якщо у її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загаль­ного складу ради. Рішення ради приймаються відкритим або таємним голосуван­ням. Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, здійснення контролю за вико­нан­ням рішень ради, її виконавчого комітету, рада створює постійні комісії, які скла­дають­ся з-поміж депутатів. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, район­них рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчий комітет складається з голови ради, керуючого справами (секретаря), а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради.

Обласні та районні ради конституйовані як органи місцевого самоврядування, що пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Очолює обласну, районну раду її голова, який обирається радою у межах терміну повноважень ради таєм­ним голосуванням. Голова ради працює у раді на постійній основі. Обласна, районна рада може утворювати президію (колегію) ради у складі голови ради, його заступника, голів постійних комісій ради, уповноважених представників депутатських груп і фракцій, яка є дорадчим органом ради. Обласна, районна рада не утворюють власних виконавчих органів, а відповідні повноваження делегуються ними обласній, районній державній адміністрації.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади села, селища, міста відповідно. Голова здійснює три основні функції: представ­ляє територіальну громаду у стосунках з іншими територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами і організаціями; головує на пленарних засі­даннях відповідної ради, очолює виконавчий комітет відповідної ради.

З погляду формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування важливо з’ясу­вати сфери компетенції та повноважень місцевого самоврядування. Стаття 143 Конститу­ції України [5] та Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлюють найважливіші аспекти, що стосуються місцевого самоврядування:

– управління майном, що є в комунальній власності;

– затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку і контроль за їх виконанням;

– затвердження бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і кон-троль за їх виконанням;

– встановлення відповідних податків і зборів за чинним законодавством;

– забезпечення проведення та реалізації результатів місцевих референдумів;

– утворення, реорганізація та ліквідація комунальних підприємств;

– вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до їхньої компетен­ції.

Згідно з принципом розподілу повноважень окремо визначено компетенцію представ­ницьких органів місцевого самоврядування – сільських, селищних, міських рад, їх вико­нав­чих органів та сільського, селищного, міського голови.

Отже, юридичне виокремлення місцевого самоврядування, розширення завдань і функ­цій, які покладаються на місцеві органи влади і самоврядування, виявилися переду­мо­вами запровадження адекватних змін у фінансовому забезпеченні реалізації відповід­них владних повноважень.

Структура фінансових ресурсів територіальної громади охоплює: кошти місцевого бюд­жету, позабюджетні кошти місцевого самоврядування, кошти комунальних підпри­ємств. Особливо важлива роль у фінансуванні місцевих органів влади належить місцевим бюджетам.

За статтею 1 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”, бюджет місцевого само­вря­дування (місцевий бюджет) являє собою план формування і використання фінансо­вих ресурсів, необхідних для виконання функцій і повноважень місцевого самоврядування [6]. Отже дохідна база місцевих бюджетів має власні, закріплені та регулюючі дохідні джерела.

За статтею 63 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, джерелами формування дохідної частини є, по-перше, власні (місцеві податки і збори); по-друге, закріплені законом загальнодержавні податки і збори; по-третє, кошти з державного бюд­же­ту, які передаються з метою надання з боку держави підтримки місцевому самовря­ду­ванню; по-четверте, кошти, необхідні для фінансування витрат, пов’язаних із здійснен­ням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів виконавчої влади [6]. Фінансова допомога держави може здійснюватись у формі дотацій або субвенцій.

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визна­чають напрями їх використання. Видаткова частина місцевих бюджетів (стаття 54 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”) включає видатки поточного бюджету і видатки розвитку [6]. Поточні видатки – це витрати місцевих бюджетів на фінансування мережі комунальних підприємств, установ, організацій та органів, що функціонували на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. Видатки розвитку – це витрати місцевих бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, а саме: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінан­су­ван­ня структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Загальний стан і розвиток місцевих бюджетів визна­чається тим, які фінансові важелі мають у своєму розпорядженні місцеві органи держав­ної влади.

Наведені законодавчі положення засвідчують виняткову важливість місцевих бюд­жетів та особливу роль, яку вони відіграють у перебігу соціально-економічних процесів у державі: