Сторінка
6
Недосипання, відсутність відпочинку, одноманітність у заняттях – все це з дня на день, протягом всього навчального року. Чи варто дивуватися, що у підлітків виникає стійка перевтома – а звідси різке зниження працездатності. Підліток потрапляє в зачароване коло: він старається працювати ще більше, втомлюється ще більше, працює все гірше і гірше.
І справа не у спаді працездатності як такому. Все це може призвести до серйозних розладів здоров’я – з’являються головні болі, роздратованість, погіршується апетит, певною мірою пригнічується фізичний розвиток, відкривається дорога хворобам.
Щоб уникнути цього, дитина повинна в певний час прокидатися і лягати спати, виконувати ранкову гімнастику і загартовуючі процедури, снідати, обідати і вечеряти, займатися спортом, готувати уроки, відпочивати. У кожному окремому випадку режим розробляється з урахуванням індивідуальних особливостей дитини, конкретних умов її навчання, побуту тощо.
Основні гігієнічні положення, на основі яких розробляється режим дня:
- правильне чередування різних видів діяльності (навчання, відпочинок, тренування тощо);
- здійснення різних видів діяльності у чітко визначений час;
- достатній і повноцінний сон;
- дотримання правил особистої гігієни;
- регулярне і повноцінне харчування;
- систематичне загартовування;
- відмова від шкідливих звичок;
- використання різних форм рухової активності протягом дня (ранкова гімнастика, прогулянки, тренувальні заняття й ін.).
В додатку А наведено варіант режиму дня для підлітка 14-15 років.
Людина, як і будь-яка жива істота, має вроджену потребу у рухові. В залежності від того, чи задовольняється вона і як саме задовольняється, ця потреба може або розвиватися, або поступово згасати.
Рух – важливий природний стимул життєдіяльності організму, тренування різних його органів і систем. Завдяки рухам підвищується загальний життєвий тонус, зростає працездатність, людина краще переносить навантаження, більш стійка до хвороб. Справа в тому, що рух сам по собі потребує певного енергетичного забезпечення, а також узгодженої роботи різних органів і систем. Завдяки рухам розвивається здатність організму змінювати за необхідності рівень обмінних процесів, накопичувати «про запас» енергію і пластичні речовини. Рухи сприяють кращому утворенню білка.
Все це досить сприятливо позначається на загальному стані, самопочутті, зовнішньому вигляді і можливостях людини – силі, спритності, рухомості, витривалості. Саме тому достатня кількість рухів конче необхідна для нормального розвитку і здоров’я підлітка.
Хоча рух – вроджена потреба організму, своєчасний і правильний розвиток рухів дитини можливий лише за певних умов, він потребує цілеспрямованих зусиль, система яких отримала назву фізичного виховання.
Сутність фізичного виховання можна звести до трьох основних принципів:
по-перше, це регулярні вправи різних груп м’язів, суглобів і зв’язок – в результаті вони діють правильно й узгоджено;
по-друге, це певні навантаження, що тренують ті системи, які забезпечують рухи, – дихальну, серцево-судинну, поліпшуючи обмін речовин та енергії;
по-третє, коли підліток виконує певну кількість різнопланових вправ, коли він прагне (і в змозі) виконувати їх правильно і в завчасно наміченому обсязі, – тоді у нього, крім всього іншого, формуються такі важливі риси характеру, як наполегливість, рішучість, самовладання, здатність до самооцінки і самоконтролю; у нього виникає звичка, а пізніше і потреба чітко дотримуватись певних правил поведінки.
У повсякденному житті є чимало способів задоволення потреб дитини у рухах, починаючи з самого раннього дитинства. І до підліткового віку у цьому відношенні має бути створений певний «доробок».
Але у підлітків завдання фізичного виховання ускладнюються. Окрім закріплення всього досягнутого раніше, необхідно навчати підлітків основним видам рухів, які виконувались би в різних за складністю умовах (подолання смуги перешкод, ігри, змагання), дати основи спортивної техніки з лиж, ковзанів, легкої атлетики, ігор з м’ячем, а також закріпити звичку до систематичних занять фізичними вправами.
Осанка – це вміння без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильну позу у різних положеннях: сидячи, при ходьбі, під час ігор. Разом з тим осанкою називають і саму цю правильну позу. За правильної осанки голова і тулуб – на одній вертикальній лінії, плечі розвернуті, злегка опущені і знаходяться (праве і ліве) на одному рівні, лопатки зжаті, груди злегка випуклі, живіт втягнутий, вигини хребта виражені нормально, ноги випрямлені у колінних і тазостегнових суглобах.
Чому ж цінна правильна осанка? З двох основних причин: по-перше, всі внутрішні органи перебувають в найбільш зручних умовах; по-друге, рухи людини найбільш природні, економічні і результативні. Навпаки, неправильна осанка шкідлива для здоров’я, для працездатності, для зовнішнього вигляду. Наприклад, сутулість, впалі груди ускладнюють роботу серця і легенів, а це призводить до того, що організм не отримує достатньо кисню; звідси підвищена втомлюваність, роздратованість. Розслабленість м’язів живота призводить до зміщення органів черевної порожнини, атонії шлунка, застійних явищ у жовчному пухирі і кишечнику.
Сприятливий вплив на розвиток всіх органів і систем людського організму має спорт. У спортсменів гарна постава, у них краще розвивається серцево-судинна і дихальна система, збільшується маса м’язів. Спорт розвиває спритність, силу, витривалість, швидкість реакції, наполегливість, сміливість, почуття товариськості. Батьки і педагоги повинні допомогти обрати вид спорту, який відповідав би віку та індивідуальним особливостям дитини.
Найкращі види спорту для більшості учнів − лижі, ковзани, плавання, легка атлетика, спортивна гімнастика та ін. Дітям дуже шкідлива вузька спортивна спеціалізація, слід поєднувати заняття різними видами спорту, дозувати час занять, щоб не було небажаних наслідків перевтоми, однобічного фізичного розвитку, викривлення постави тощо. Основним завданням будь-якої спортивної секції є всебічний розвиток дитини.
Одним з ефективних засобів зміцнення здоров’я є загартовування − система заходів, що підвищує стійкість організму проти різних метеорологічних змін.
На різні зовнішні температурні зміни організм відповідає змінами кровообігу, насамперед, у шкірі, внаслідок чого змінюється його тепловіддача і теплопродукція, зберігається стала температура тіла. Але не завжди механізми тепловіддачі і теплопродукції включаються вчасно й ефективно, внаслідок чого може бути перегрівання або переохолодження організму. Щоб організм раціонально відповідав на температурні зміни зовнішнього середовища, потрібно тренувати ці процеси, чого можна досягти, цілеспрямовано впливаючи теплом і холодом на шкіру та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Загартовування сприяє стійкості організму проти простудних захворювань. Крім того, загартовування дає також і неспецифічний ефект: підвищується загальний опір іншим захворюванням, у тому числі інфекційним, поліпшується розумова і фізична працездатність. При загартовуванні використовують такі природні фактори, як повітря, вода, сонячна радіація.