Сторінка
26
Систематичні заняття будь-яким видом спорту розвивають силу м’язів, витривалість, бистроту і спритність. Однак «вага» цих якостей в різних видах спорту, звичайно, різна. Ось чому для занять тим чи іншим видом спорту необхідна попередня консультація зі спортивним педагогом і лікарем. При цьому враховують стан здоров’я і характер фізичного розвитку школяра, а також можливий вплив на розвиток його організму тренувальних занять.
З 12-13 років, як правило, дозволяють починати підготовчі заняття майже з усіх видів спорту, які не тільки розвивають швидкість, спритність і координацію рухів, але й включають вправи на витривалість і силу (велоспорт, гребля, лижне двоєборство, біг на ковзанах на 100-500 м, метання списа, штовхання ядра, фехтування й ін.).
Тими видами спорту, які висувають підвищені вимоги до сили, бистроти і витривалості (біг на середні дистанції, біг на ковзанах від 500 до 3000 м, гонки на лижах, шосейні гонки на велосипеді і треку), можна починати займатися з 14-16 років. З особливою обережністю потрібно підходити до відбору підлітків у спортивні секції за спеціальностями, що вимагають значних силових емоційних навантажень (важка атлетика, боротьба, бокс). Починати підготовчі заняття у цих видах бажано не раніше 15-16 років, коли вже завершились основні процеси формування організму.
І ще одне зауваження: заняття спортом повинні проводитися під керівництвом і наглядом фахівця – викладача фізкультури чи тренера. Це, звичайно, не виключає для дітей спортивних ігор у дворі, сімейних туристських походів, активного відпочинку під час канікул й у вихідні дні. Мова йде про інше – про правильний розподіл навантажень, які мають іти на користь, а не на шкоду здоров’ю. На заняттях тренер уважно стежить за самопочуттям кожного із своїх вихованців, не допускає надмірної втомленості, переключає на інший вид занять.
Гіршим є стан справ у тих випадках, коли підліток починає спортивні тренування самостійно. Часто хлопчики, мріючи мати залізні м’язи і незрівнянну фігуру, починають займатися статичними силовими вправами з гантелями, гирями, штангою і еспандером. У більшості випадків такі безсистемні заняття приносять не користь, а шкоду. По-перше, статичні силові навантаження не підходять для організму підлітка, по-друге, неправильно підібрані навантаження, не підкріплені на додачу загальною фізичною підготовкою, ведуть до однобічного розвитку окремих м’язових груп, можуть серйозно порушити осанку і ріст кісток. Крім того, підліток нерідко переоцінює свої сили і можливості, що може викликати самі несприятливі наслідки, аж до розвитку симптомів перетренування і серйозних порушень в діяльності нервової системи і серця.
Дуже важливо виробити у підлітка правильну осанку. Виховувати правильну осанку можна фізичними вправами і постійним контролем за дотриманням правильної пози під час їди, сну, на уроці і вдома – під час виконання домашніх завдань, читання книг, у трудовій діяльності, на прогулянці.
Важливою умовою правильної осанки є нормальний розвиток хребта. Незважаючи на те що всі фізіологічні вигини хребта формуються повністю до початку ходьби, вони довгий час залишаються незакріпленими і до 7-12 років підтримуються лише за рахунок активної роботи м’язів. Лише у підлітків після 11-12 років відбувається фіксація вигинів хребта за рахунок певного співвідношення його кісткових і хрящових елементів.
Якщо до підліткового віку батьки не змогли навчити сина чи дочку самостійно слідкувати за своєю позою, їм на деякий час доведеться зберегти за собою роль контролерів, доведеться стежити за можливими порушеннями пози і одразу ж її виправляти.
Важливо, щоб під час письмових робіт край стільця, на якому сидить дитина, заходив під кришку стола на 2-4 см, ноги стояли вільно на підлозі, голені були під прямим кутом до стегон, передпліччя лежали на кришці стола, плечі знаходились на одному рівні, спина була прямою, голова лише злегка нахилена вперед. Основні порушення правильної пози у цьому випадку: голова опускається і нахиляється вбік, лікоть лівої руки звисає зі стола (через що ліве плече опускається нижче правого, а хребет викривляється вліво), груди впираються у стіл.
Під час читання, приготування усних уроків поза може бути більш вільною і різноманітною, але потрібно забороняти сидіти боком до стола, підкладати під себе ногу, сидіти зігнувшись з опущеним ліктем.
Однак батьківський контроль не може бути нескінченним. Власне підлітки вже здатні до певного самоконтролю. Тому їм потрібно повідомляти знання про ознаки правильної і неправильної осанки, про методи попередження порушень осанки. Якщо спочатку батькам доводиться самим безпосередньо поправляти позу сина чи дочки, то потім все частіше можна обмежуватись нагадуванням про те, що поза повинна бути правильною.
Особливе завдання виховання правильної осанки у підлітків – закріпити нормальні її навички при статичних позах і при переміщеннях, виробити відчуття правильної осанки. Для останнього корисна ходьба з предметом на голові із збереженням правильного положення тіла.
Потрібно мати на увазі, що підлітки внаслідок переоцінки своїх фізичних можливостей схильні піднімати надмірні для них вантажі – а це несприятливо позначається на стані хребта, який у цьому віці все ж таки ще повністю не сформований.
Досить добре відомі загартовуючі процедури. Насамперед це: повітряні ванни; обтирання, сонячні ванни.
Як уже зазначалось, загартовування підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань. Дорослим потрібно знати, що загартовуючі процедури потрібно обережніше проводити після перенесених захворювань, відновлюючи їх з меншою інтенсивністю і тривалістю.
Немає потреби доводити переваги режиму дня. Скажемо лише про те, що режим дня – це насправді режим доби; всі 24 години повинні бути сплановані певним чином, і план цей, як і будь-який план, має сенс лише в тому випадку, якщо його дотримуватись. При цьому життя за режимом не повинно нагадувати рух залізничних поїздів за розкладом. Відхилення від режиму дня – при дотриманні його в принципі – не тільки допускається, але й необхідне за певних умов (свята, хвороба тощо). Все це, звичайно, не відміняє режим, але змушує як дитину, так і дорослих ставитися до його встановлення свідомо, творчо і відповідально.
Щоб правильно побудувати режим дня підлітка потрібно виходити з таких міркувань:
- тривалість шкільних і позашкільних занять повинна враховувати вікові можливості;
- має забезпечуватись належний відпочинок (з максимальним перебуванням на свіжому повітрі);
- необхідний час повинен бути відведений на сон.
Було б несправедливо вину за перевантаження покладати виключно на батьків, неспроможних налаштувати правильний режим праці і відпочинку. Певну і досить значну частку відповідальності повинна взяти на себе школа.
Розклад уроків складається так, щоб предмети, які потребують значних зусиль, чередувались з тими, що засвоюються легше, із заняттями фізичною культурою. В самі уроки мають наполегливо впроваджуватись активні методи викладання, що помітно менше втомлюють дітей.