Сторінка
2
Проаналізувати стан професійної готовності майбутніх вчителів початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями молодшого шкільного віку.
Визначити критерії, показники та рівні готовності майбутніх вчителів початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями молодшого шкільного віку.
Обґрунтувати та експериментально перевірити зміст, форми та методи підготовки майбутніх вчителів початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями.
Методи дослідження:
Теоретичні: вивчення та аналіз психологічних, педагогічних, наукових джерел, методичних посібників для педагогічних навчальних закладів для визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми дослідження.
Емпіричні: діагностичні - анкетування та тестування студентів; педагогічне спостереження; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи) з метою перевірки дієвості запропонованої моделі.
Статистичні: статистична обробка результатів експериментальної роботи та їх інтерпретація з метою обґрунтування достовірності та репрезентативності даних педагогічного експерименту.
Наукова новизна і теоретичне значення магістерського дослідження:
розроблено, науково обґрунтовано й експериментально перевірено підготовку майбутнього вчителя початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями;
уточнено сутність і зміст базових понять дослідження, розширено їх змістово-методичне наповнення;
Практичне значення полягає в розробці та впровадженні методики підготовки майбутнього вчителя початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2012 - 2014 року і складалося із трьох взаємопов’язаних етапів.
На першому етапі було здійснено аналітичний огляд психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми дослідження, визначено вихідні теоретичні положення, визначено завдання та методи дослідження;.
На другому етапі було описано основні критерії, рівні та показники сформованості у студентів готовності до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями, проведено констатувальний етап педагогічного експерименту, у ході якого виявлено рівні сформованості готовності майбутнього вчителя початкової школи до організації навчально-виховної роботи з гіперактивними учнями; проаналізовано отримані дані.
На третьому етапі було проведено формувальний етап педагогічного експерименту; визначено зміст і завдання експериментальної роботи; розкрито методику формування; охарактеризовано результати педагогічного експерименту, висвітлено динаміку позитивних змін.
Структура магістерської роботи
Магістерська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, що включає 64 найменування. Загальний обсяг роботи _ сторінок.
Підготовка вчителя початкової школи до роботи з гіперактивними учнями як психолого-педагогічна проблема
Філософія освіти суспільства завжди пов’язувалася з освітою особистості. Головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації особистості громадянина України, формування покоління, здатного навчатися на протязі всього свого життя. Таким чином, пріоритетним напрямом державної політики у сфері розвитку освіти є її особистісна орієнтація. Дана орієнтація на сьогоднішній день визнана педагогічною наукою та практикою. Одним із шляхів її здійснення є особистісно орієнтований характер професійної підготовки майбутнього педагога. Підготовлений до професійної діяльності майбутній фахівець на засадах особистісно-орієнтованої педагогіки у власній професійній діяльності буде орієнтуватися на особистісно орієнтовані технології навчання та виховання молодшого школяра, особливо у роботі з гіперактивними учнями.
Одним із важливих принципів, що покладений в основу сучасного навчання та виховання особистості, зокрема й щодо формування в неї загальної культури, є особистісно-орієнтований підхід, що ставить у центр виховної системи особистість, зосереджуючи увагу на необхідності створення комфортних, безконфліктних та безпечних умов для її всебічного розвитку, реалізації її природних потенціалів. Особистість в даному випадку виступає не тільки як суб’єкт виховання, але й як пріоритетний суб’єкт, який є метою виховної системи, а не засобом досягнення якоїсь іншої мети (що спостерігається в авторитарних та дидактико - центричних технологіях).
Особистісно орієнтований підхід бере свої витоки з гуманістичної теорії, що розглядає дитину як цілісну особистість, яка постійно прагне до само здійснення. Провідними засадами тут є самоцінність особистості, глибока повага та емпатія до неї, врахування її індивідуальності.
Цієї думки дотримувався гідний спадкоємець гуманістичної традиції В.О. Сухомлинський. На думку педагога, найважливішою засадою, на якій ґрунтується загальна орієнтація навчально-виховної роботи - спрямованість на розвиток особистості.
Д. Бєлухін, відстоюючи важливість особистісного підходу, зазначав, що він дає змогу долати однобічність уявлення про те, що психіка людини розвивається тільки по мірі засвоєння надбань людства. Особистість також розвивається і у процесі перетворення суб’єктом дійсності, що його оточує.
В. Рибалка розглядає особистісний підхід як " сукупність концептуальних уявлень, принципів, цільових установок, орієнтацій, медико-психодіагностичних та психодидактичних засобів та зазначає, що " особистісний підхід має базуватися на цілісному науковому уявленні про особистість та концептуальному розумінні її психологічної структури", що має важливе значення для " адекватного розуміння природи особистості дитини, подолання однобічності, характерної для її розвитку в умовах традиційного навчально-виховного процесу, для формування повноцінного ставлення до особистості та для встановлення розвиваючих взаємовідносин між учителем та учнем".
Соціальна та наукова значущість теоретичної розробки проблеми наявності синдрому дефіциту уваги із гіперактивністю знаходить прояв у активному пошуку практичних методик і технологій вивчення учнів з даним відхиленням, їх сімей, виявлення причин проявів гіперактивності, її корекції, застосування нетрадиційних технологій правового та превентивного виховання учнівської молоді. Практична спрямованість даного дослідження вимагає необхідної орієнтації у потоці психолого-педагогічних інновацій практичного характеру, що відображають проблематику гіперактивності.
Аналіз проблеми гіперактивності в сучасній психолого-педагогічній літературі дає підстави вважати, що спільною особливістю гіперактивних учнів є викривлення у спрямованості їх особистості, прагнення задовольняти свої бажання всупереч моральним нормам, не враховуючи вимог та інтересів колективу, суспільства, вчителів, батьків. Через відсутність самокритичності вони ігнорують дисципліну, не підкоряються встановленим нормам та правилам поведінки. В усіх учнів зазначеної категорії рівень намагань та бажань не відповідає їх реальним можливостям. Егоїстична життєва позиція провокує їх оцінювати все з точки зору власної вигоди.