Сторінка
10

Методи опрацювання художнього стилю в 5-му класі

Також для вдосконалення ефективності роботи над стилістичним матеріалом вчитель повинен навчити учнів спостерігати за стилістичним забарвленням мовних явищ, з метою покращення навичок добору стилістичних синонімів, встановлення відтінків їх значення і співвіднесення вживання синонімів з ціллю та завданням мовлення. Процес формування таких умінь і навичок відбувається при вивченні структури мови (лексикології, фонетики, граматики).

Спочатку вчитель повинен сформувати вміння розпізнавати певне стилістичне забарвлення, а потім оцінювати його. Важливу роль при цьому відіграють два чинники: мовна інтуїція дітей і поняття мовного стилю. Важливо, щоб діти не тільки добирали синоніми і визначали їх стилістичні функції, але й зважували на доцільність їх використання в тому чи іншому стилі.

Вироблення таких умінь досягається в процесі застосування стилістичного експерименту, якому, як правило, в 5 класі, приділяють незначну увагу. В цьому і полягає помилка багатьох педагогів, адже в основі стилістичного експерименту лежать ґрунтовні знання літературної норми і вміння вводити в контекст найбільш доцільний варіант. Вправи на стилістичне експериментування можна застосовувати постійно під час вивчення лексики і частин мови. Наприклад:

Прочитати текст, вибираючи з дужок потрібне слово. Обгрунтувати свій вибір. Як довести, що текст написаний у художньому стилі? Назвати характерні для цього стилю слова.

Отже, вивчення лексикології у 5 класі тісно пов’язане з художніми стилем, тому що на матеріалі, взятому з художніх творів, базується переважна більшість вправ та завдань, які допомагають учням вдосконалити стилістичні навички та вміння, поглибити знання з української літератури, а також вдосконалити вміння зв’язного мовлення шляхом поглиблення знань про образність та емоційність мовних одиниць.

Стилістична робота під час вивчення синтаксису і пунктуації та методи її вдосконалення

У розділі «Синтаксис та пунктуація» стилістичним засобам мови приділяється значно менша увага, ніж при вивченні лексикології, однак знання з стилістики, які учні здобувають під час вивчення синтаксису, не менш важливі, ніж ті, які учні засвоюють під час опрацювання інших розділів.

Розкриваючиприроду словосполучень, учитель акцентує увагу на їх стильову приналежність. Так, одні словосполучення мають ознаки розмовного і публіцистичного стилю, інші – наукового, художнього тощо. У розмовному та художньому стилях поширені словосполучення, що мають забарвлення невимушеності, фамільярності, інтимності (зроби швиденько, любенько розмовляють, пішов по воду). Для публіцистичного і художнього стилів характерні емоційно забарвлені словосполучення (почесне завдання, розкрилені брови, впевнена хода). У науковому мовленні вживаються словосполучення, що служать засобом смислової конкретизації, інформаційної насиченості речень (нове наукове дослідження, довести теорему тощо.) З метою закріплення набутих знань вчитель може використати такий вид вправ:

Прочитати словосполучення, вибрати ті з них, що мають відтінок урочистості, піднесеності. Скласти з ними речення.

Читати книгу, запасний вихід, люди доброї волі, жагуче почуття, серденько моє, дружба народів, видатний зодчий, приїхав здалеку, ознаменувати працю

Виконавши завдання такого типу, учні засвоять те, що словосполучення створюють відповідний стильовий колорит не тільки окремих речень, але й текстів. Порівнюючи вільні словосполучення з фразеологізмами, вчитель звертає увагу на семантику та стилістичне забарвлення фразеологізмів та вживання їх у різних стилях мовлення. Пізніше, на основі вивченого про стилістичне забарвлення словосполучень, вчитель використовує завдання більш складного характеру, наприклад, вправи на розрізнення текстів різних стилів.

Порівнюючи тексти, учні мають спиратись на свої знання з лексикології, а саме різних шарів лексики, емоціонального забарвлення слів, а також на вже здобуті знання з синтаксису, а саме розрізнення речень за метою висловлювання (наприклад, спонукальні речення більш характерні для розмовного стилю, окличні – зовсім не властиві для офіційно-ділового та наукового стилів).

Також під час вивчення синтаксису учні вчаться виразно читати тексти наукового та художнього стилів, а також здійснюють їх аналіз. Виразне читання удосконалює навички зв’язного мовлення, які допоможуть учням в подальшому під час виконання вправ на конструювання текстів. На жаль, підручники містять невелику кількість таких вправ, через що вчитель повинен розробити їх самостійно, адже нехтування цим видом завдань може призвести до погіршення творчих навичок. Менш ефективними є вправи на редагування текстів, адже в них творчі можливості учнів реалізуються значно меншою мірою: якщо у вправах на конструювання учні розробляють структуру тексту повністю, то в завданнях на редагування вони лиш виправляють кожне речення окремо, не звертаючи уваги на взаємозв’язок речень у тексті. Саме через це вправи на конструювання дуже важливі, адже вони покликані розвивати творчу уяву учнів у межах певного стилю, формують уявлення про зв’язність тексту.

Під час вивчення діалогічного мовлення учні звертають увагу на їх емоційне забарвлення, знаходять в них лексичні одиниці, характерні для розмовно-побутового стилю. На матеріалі діалогічного і монологічного мовлення учні вдосконалюють культуру мовлення та розвивають навички зв’язного мовлення під час виконання творчих завдань (напр. складання діалогів та монологів).

Зв'язок з вивченням художнього стилю виявляється тільки на рівні між – предметних зв’язків, адже джерелом діалогів та монологів, які використовує вчитель задля пояснення учням теоретичного матеріалу, є художня література.

Загалом, під час вивчення синтаксису, стилістиці приділяється незначна увага порівняно з попередніми розділами (напр., лексикології). Це зумовлено насамперед великою кількістю теоретичного та практичного матеріалу власне з синтаксису. Перед вчителями постає досить складне завдання, що полягає в засвоєнні учнями матеріалу з синтаксису, паралельно з повторенням і набуттям стилістичних знань та умінь.

Задля покращення умов вивчення стилістики вчителю необхідно застосовувати нові прийоми стилістичної роботи. Досить ефективним в цій ситуації є прийом спостереження, адже його можна застосовувати безпосередньо на кожному уроці з теми «Синтаксис». Ще одна перевага цього прийому полягає в тому, що для його здійснення вчителю не потрібно ніяких додаткових матеріалів, окрім підручника. На матеріалі вправ вчитель спонукає учнів звертати увагу на стилістично марковані одиниці, швидко знаходити їх у тексті та обґрунтовувати їх вживання. На основі текстів художнього стилю цей прийом реалізовується найефективніше, адже тексти інших стилів не містять великої кількості стилістично забарвленних одиниць. Додаткове стилістичне завдання до вправ – продуктивний шлях вдосконалення стилістичних умінь, адже займає не велику, кількість часу і є досить легким для сприймання, враховуючи те, що учні вже здобули теоретичні знання, необхідні їм для виконання таких вправ раніше, у інших розділах вивчення мови.