Сторінка
5
Отже, під соціальною технологією ми будемо розуміти - конкретний цілеспрямований спосіб реалізації складного процесу шляхом поділу його на систему простих послідовних і взаємопов’язаних процедур і операцій, які виконуються одночасно з метою перетворення соціальної реальності відповідно до заданих цілей.
Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги детальному вивченню агресивності у дітей молодшого шкільного віку. Але більш гостро стоїть питання профілактики та корекції агресивності у дітей молодшого шкільного віку. В.С. Сухомлинський категорично заперечував такий шлях виправлення, як виставлення назовні недоліків з надією, що дитина зможе критично оцінити свою поведінку та змінити її. Таке виховання виражає самолюбство, почуття власної гідності, гордість дитини. Тому в роботі з агресивним дітьми необхідно використовувати такі засоби психологічного впливу на дитину, які б не викликали в них реакції внутрішнього опору на дії педагога. Необхідно пам’ятати, що дуже часто серед агресивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам’ять: вони занадто повільні, або, навпаки, дуже імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, втрати інтересу до навчання.
Крім використання вправ корекційно-виховного характеру використовуються завдання для розвитку мислення, уваги, пам’яті, сприймання. Вікові психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку такі, що для підтримання в них постійної уваги, необхідної працездатності під час занять їм потрібно добирати різноманітні вправи та змінювати форми роботи.
Враховуючи вище зазначене ми розробили технологію, яка має назву „Позитивна дитина”. Мета якої є швидка корекція агресивності у дітей молодшого шкільного віку. Наша технологія складається з двох етапів: організаторсько-діагностичний, корекційно-розвиваючий.
Головні завдання та принципи організації технології „Позитивна дитина”:
1. Корекція ставлення до себе - корекція подавленої натури, закріплення адаптивності. Досягнення самостійності, реабілітація „Я” у власних очах, досягнення безумовної впевненості в собі і відновлення почуття власної гідності. Корекція системи цінностей, потреб, приведення домагань у відповідність з психофізичними можливостями. Прийняття адекватної ролі.
2. Корекція ставлення до інших - досягнення здатності до емпатії, до розуміння переживань, станів і інтересів інших, здатності до критичного (доброзичливого) сприйняття досягнень та недоліків інших осіб. Набуття навичок адекватного і рівноправного спілкування, здатності до запобігання і вирішення між особистісних конфліктів. Набуття навичок аргументації і ясного, точного викладу думок, вміння встановлювати ділові контакти, набуття лідерських та організаторських навичок, навичок самозахисту. Реабілітація в очах інших.
3. Корекція ставлення до життя - набуття навичок вибору і прийняття рішень, мобілізації і самоорганізації, особливо в екстремальних умовах, набуття і закріплення вольових якостей, стійкості до невдач, погроз, бід. Подолання песимізму і депресивності.
Кожне заняття містить 2-3 серйозні вправи або гри, направлених на корекцію агресивної поведінки та ще 4-5 невеличких завдання на розвиток пізнавальних процесів. Кожне заняття має таку структуру:
1. Розминка (рухливі ігрові вправи).
2. Велика гра (розвивальні ігри).
3. Розслаблення (рухливі ігри).
Завдання та типи вправ:
1. Бесіда. Під час бесід соціальний педагог пропонує дітям пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені, налякані, обурені: з’ясовує, чому це сталось і радить, що їм потрібно було зробити, щоб уникнути цих неприємних почуттів. Але слід пам’ятати, що дитину необхідно сприймати такою, яка вона є, і зауваження про агресію спрямувати не на сому дитину, а на негативну ситуацію.
Агресивні діти мають невдалу звичку діяти, а потім думати.
Крім прямого обговорення, одним із найкращих засобів є рольова гра, в якій дитина отримує роль іншої людини.
2. Рольове програвання.
У грі можна відтворити ситуацію, яка мала місце, або спрогнозувати можливу ситуацію.
Ось кілька ситуацій:
Два сердитих хлопчики.
Хлопчики посварилися. Вони мають сердитий вигляд. Під час цієї вправи потрібно відпрацьовувати з дітьми найприйнятніші засоби висловлення своїх почуттів.
Діалог “Так”. Двоє дітей сідають у центрі кола і починають діалог. Один з них промовляє будь-яку фразу. Другий повинен не заперечувати, а висловити згоду.
“Перевтілення”. Дитині пропонується уявити себе кішкою, горобчиком або якоюсь річчю і поміркувати: щоб змогла розповісти кішка, над якою знущається хлопчик; горобчик, якому хуліган підбив крильце.
Ефективними є вправи в яких діти разом з вихователем “виховують” вигаданого персонажа.
3. Самопізнання.
Уважність до інших. Один з дітей сідає спиною до групи. Він має детально описати зовнішність когось з дітей групи. Вправа навчає бути уважнішими один до одного.
Найкраща риса. Всі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру.
Скажи мені, хто твій друг.
4. Самовиховання.
Ласкаві імена. Дітям пропонується пригадати, якими пестливими іменами їх називають рідні, близькі люди, знайомі.
Мої добрі справи. Дитина повинна пригадати, яку конкретну добру справу вона зробила вчора і що відчула.
Острів плакс. Мандрівник (один з дітей) раптом опинився на чарівному острові, де живуть плакси. Він намагається їх заспокоїти.
Образотворча діяльність.
Дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана “терапія мистецтвом”. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження.
5. Фізичні вправи.
Щоб позбутися адресності у дітей, необхідно, аби вони робили різноманітні фізичні вправи і насамперед, для дихання. Відомо, що стримування дихання - ефективний засіб уникнути глибоких переживань: гніву, печалі, страху. Дуже корисними є рухливі вправи та ігри: ходіння по канату, перетягування канату, біг з перешкодами, естафета. Дуже корисно надавати дітям змогу пострибати. Крім групових форм роботи, неодмінно треба застосовувати й індивідуальні.
Ознаками, що вказують на складену групову структуру, є вільне активне спілкування з соціальним педагогом, спонтанне спілкування між собою, позитивне ставлення до всіх ігор, завдань та вправ, які пропонуються дорослим.
Одночасно зі згуртуванням дітей проводитися діагностика. Найпоширеніший метод - спостереження, а також проективні методики малюнкового та вербального типу.
Після того, як виникне групова структура, і соціальний педагог побачить труднощі кожної дитини, можна переходити до другого, корекційно-розвиваючого етапу занять.
Наповнюваність занять конкретними іграми та вправами залежить від багатьох чинників і тому не може бути чітко окресленою. Педагогу необхідно використати весь свій досвід, знання та психологічну компетентність для з’ясування найефективнішої стратегії корекційної роботи в кожному конкретному випадку.