Сторінка
11
Навчально-методичній літературі (практикумам, методичним розробкам, навчально-методичним посібникам, робочим зошитам, дидактичним матеріалам тощо) за рішенням відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОН надається гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах». Текст грифа МОН зазначається на звороті титульного аркуша, де зазначаються номер і дата листа або наказу МОН, яким надано гриф МОН.
У зв’язку з появою на книжковому ринку літератури з підробкою грифа МОН (наприклад, «рекомендовано МОН за навчальною програмою (лист МОН від …№.)», насправді реквізити листа МОН стосуються лише навчальної програми).
Перелік програм, підручників та навчально-методичних посібників, які рекомендовані міністерством, щороку подається в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України.
Конкретні форми позакласної роботи з фізики для 11 класу
Розвиток учнів однієї вікової групи дуже неоднорідний. Не однаковий також інтерес учнів до вивчення фізики. Обмеженість часу і зарегламентованість форм організації навчання не дають можливості врахувати всі індивідуальні особливості учнів. Тому учитель розв'язує всі завдання поза межами школи, класу, уроку. Вся ця робота одержала назву позаурочної або позакласної.
Основною особливістю позаурочної роботи з фізики в 11 класі є її дуже слабка зарегламентованість. Вчитель вільний у виборі форм, змісту і методів роботи. Цінним є й те, що він має можливість залучати учнів до активної практичної діяльності. Тому проведення позаурочної роботи дозволяє формувати вміння і навички, творче мислення, здійснювати політехнічне навчання, профорієнтацію учнів, формувати моральні якості. І якщо можливості позаурочної роботи зівпадають з завданнями, які стоять перед шкільною фізикою в цілому, то ефективність навчального процесу стає значно вищою.
Позаурочна робота порівняно давня форма організації роботи з учнями. Її корені ховаються в перших роках ХХ століття, а масового розвитку набула лише в середині ХХ століття. Установилися різні форми позаурочної роботи. Одна з класифікацій здійснюється за мірою охоплення учнів, а саме:
індивідуальна;
групова;
масова.
Більш детально класифікація форм позаурочної роботи учнів з фізики представлено в таблиці:
Рис. 2.1.
Усі види позаурочної роботи повинні бути добре організованими і узгодженими. Це можливо при використанні передового досвіду вчителів, результатів наукових досліджень вчених-методистів.
Найбільш поширеними серед масових заходів, які були використані в у позаурочній роботі є вечори фізики. Це форма, яка поєднує всі найбільш цікаві форми роботи і має велику активізуючу дію на учнів.
Вечори фізики поділяються на тематичні та цікавої фізики. Тематичні вечори присвячуються певній темі шкільної програми. Після детального аналізу календарно-тематичного планування фізики в 11 класі можна провести тематичний позакласний вечір на тему «Світлові хвилі» (див. додаток А)
Вечори цікавої фізики переносять акцент на зацікавлення учнів фізикою. Вечір цікавої фізики готується заздалегідь. Перш за все складається його план. Один з таких планів має такий вигляд: Вступ і відкриття вечора. Вибір жюрі. Цікаві повідомлення. Цікаві досліди. Вікторина. Підведення підсумків і нагородження переможців.
Як правило, ведучими вечора виступають учні, заздалегідь підготовлені вчителем.
У склад жюрі обирають кращих учнів, але обов'язково вводять вчителя, який виконує роль консультанта і арбітра.
Під час вечора учні слухають доповіді, спостерігають досліди, беруть участь у їх обговоренні. Жюрі реєструє правильні відповіді і визначає переможців, нагородження яких проводиться наприкінці вечора.
Вечори цікавої фізики можуть проводитися також у формі КВК. Було проведено і проаналізовано в 11 класі вечір цікавої фізики на тему «Фізичний КВК» (див. додаток В). Частина учнів і гуртківців залучено до підготовчої та агітаційної роботи. Вони виготовляють цікаві оголошення, випускають фізичну газету, організовують виставку фізичних приладів.
Однією з найскладніших і найпоширеніших групових форм організації позаурочної роботи є фізичні гуртки.
Організації гуртка повинна передувати велика підготовча робота. Суть її полягає в тому, що учнів інформують про майбутній гурток, основні напрями його роботи. Для цього використовуються не тільки шкільні засоби інформації, а й індивідуальні та групові бесіди з учнями. Великий ефект дає проблемна організація навчальної роботи з фізики, коли на уроці вчитель аналізує ту чи іншу проблему і пропонує знайти її розв'язання на заняттях гуртка.
Фізичні гуртки можуть мати різні спрямування в залежності від підготовки і власних уподобань учителя, який вестиме цей гурток, а також від початкових інтересів і побажань учнів.
У залежності від тематики роботи гуртки можуть бути:
Теоретичні (історія фізики, розгляд певних теоретичних питань фізики, розв'язування задач).
Фізико-технічні (моделювання, радіотехнічні, авіамодельні і т. п.).
Експериментальні (конструювання фізичних приладів, проведення фізичних дослідів і досліджень).
Комплексні (загальнофізичні).
Після вивчення тематики гуртка і належної агітаційної роботи проводиться організаційне засідання, на якому затверджується план роботи, обираються керівні органи гуртка (староста, редколегія, завгосп). Практика показує, що оптимальною кількістю членів гуртка буде 10–15 чоловік. Якщо ж запишеться більша кількість, то це не може служити причиною для перебору учнів.
На першому занятті з'ясовується розпорядок роботи гуртка, учні вибирають запропоновані вчителем завдання для індивідуальної роботи. Якщо гурток об'єднує учнів різних вікових груп і з різним гуртковим стажем, то доцільно створити невеликі бригади по 2–3 чоловіка на чолі зі старшим і більш досвідченим учнем. Цим досягається взаємонавчання і обмін досвідом.
Робота планується таким чином, щоб теоретичні заняття чергувалися з практичними. Результати роботи висвітлюються на спеціальних залікових заходах: виставках, вечорах, конференціях. Для яскравого вираження позакласної роботи гуртка було розроблено відкрите засідання клубу допитливих на тему «Фізика навколо нас» (див. додаток С). Також розроблено курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ»
Курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» створений для класів з поглибленим вивченням фізики. Основою цього курсу є експериментальні роботи, які учні виконують самостійно. Під час вивчення зазначеного курсу учні мають з'ясувати основні положення теорії електромагнетизму, використовуючи результати проведених досліджень, обробивши і проаналізувавши результати, побудувати моделі, які описують спостережене явище, та співставити результати експериментальних й теоретичних досліджень відповідних явищ.
Метою впровадження такого підходу щодо формування теоретичних понять і закономірностей через узагальнення висновків експериментів є формування навчальних компетентностей учнів з вивчення загальних підходів експериментальної фізики, взаємопов'язаності та нерозривності методів і методик у пізнанні навколишнього світу. Користуючись таким підходом до вивчення явищ природи, можна показати, що, на перший погляд, різні явища описуються схожим математичним апаратом, як, наприклад термоелектронна емісія та випаровування.