Сторінка
4

Процес навчання математики з впровадженням елементів історизму

Формування мотивів учіння безпосередньо пов’язані із задоволенням домінуючих потреб віку, зокрема пізнавальної потреби. При умові її задоволення у підлітка формується стійкі пізнавальні інтереси, які визначають його позитивне ставлення до навчальних предметів. Незадоволення пізнавальної потреби породжує у підлітка не лише байдужість, апатію, але й негативне ставлення до нецікавих предметів.

Усвідомлення підлітком життєвої значущості знань є важливим мотивом їх учбової діяльності. Для підлітка дуже важливо усвідомити, осмислити значення знань для розвитку їх особистості. Позитивним є те, що знову зростає престиж знань. Пізнавальні і соціальні мотиви учіння підлітків розвиваються в єдності.

У підлітковому віці розширюється зміст поняття «учіння», що зумовлено самостійним набуттям знань, які виходять за межі навчальної програми. Учіння набуває особистісного смислу і перетворюється у самоосвіту.

Тому основна роль в забезпеченні рівня математичної підготовки учнів основної школи, що відповідає соціальному замовленню, належить вчителю математики. Глибоке знання свого предмету, уміння розв'язати завдання різного рівня складності, вільне володіння традиційними і сучасними методами, формами і засобами навчання, обізнаність в психолого – педагогічних основах математики завжди визначали і визначають в даний час професійну компетентність вчителя математики. Крім того, сьогодні вчитель повинен бути підготовлений до навчання математиці в умовах демократизації, гуманізації і диференціації навчального процесу, до використання нових інформаційних технологій.

Новій концепції навчання, а саме гуманізації та гуманітаризації буде відповідати формування та виховання інтересу учнів до вивчення математики, а саме використання історико-математичного матеріалу при вивченні сучасного шкільного курсу математики. Адже історія математики це історія розвитку людства. Сьогодні майже всі випускники шкіл недостатньо обізнані з історією розвитку математичної думки.

Майбутньому вчителю математики необхідно бути обізнаним з історією розвитку математики від стародавніх часів до Ньютона, а далі від Ньютона до Ейнштейна; з біографіями і працями великих вчених Індії і Китаю, більш відомих вчених, «великанів» науки – Евкліда, Піфагора, Архімеда, Беруні, ал-Хорезмі та інших; знати трагічні долі Галуа, Бояі, Лобачевського, познайомитись з ідеями сучасних вчених – Вінера, Глушкова, Колмогорова, Келдиша та інших. Приклади життя великих умів минулого, їх наукові та моральні вчинки впливають на процеси самовдосконалення та самовиховання учнів. Наприклад, великий вчений Бернулі, відомий геніальними відкриттями в області математики, астрономії, географії, ботаніки, геології увійшов в історію людства як видатний філософ-гуманіст і поет. Що ж дало силу відкриттям Бернулі для наступного розвитку наук і практичного використання отриманих ним наукових результатів? Головним для нього було – вивчити і зрозуміти. А тому, для сучасного вчителя, закладення цієї істини до фундаменту моральних поглядів, повинно представляти не меншу важливість, ніж ознайомлення учнів з прийомами вимірювання радіусу Землі, які і застосовував Беруні.

В поєднанні з вивченням навчального матеріалу шкільного курсу математики історичні відомості добре запам'ятовуються, а тому можуть бути засобом запам'ятовування навчальної інформації. З цієї точки зору важливо, щоб у свідомості учнів залишились не окремі, розрізнені епізоди з історії розвитку математики, а процес формування її основних ідей і методів. Не менш важливим є те що історія науки лає можливість учням спостерігати в дії взаємозв'язок і взаємообумовленість теоретичного наукового пізнання і практичної діяльності людини А не, в свою чергу, сприяє ефективному формуванню діалектико-матеріалістичного світогляду і наукового мислення школярів.

В процесі навчання математиці розрізняють такі вили історико – математичного матеріалу:

Епізодичний екскурс в історію математики, походження терміну, посилання на першовідкривача формули, теореми або метолу.

Більш тривала бесіда або розповідь

Огляд життя і творчості окремих видатних математиків.

Аналіз математичних результатів отриманих в певну епоху або тих. що відносяться до розвитку певних математичних теорій.

Узагальнення і систематизація знань учнів з допомогою поглибленого історичного огляду, в якому аналізується розвиток тій чи іншої змістової лінії шильного курсу (числової, функціональної, лінії рівнянь і нерівностей толю).

Теоретично можливих таких видів, звичайно, набагато більше

За основу класифікації використання історичного матеріалу на уроках математики можна взяти:

Форму його подачі:

Повідомлення-факт (коротка історична довідка).

Бесіда або повідомлення-розповідь (взаємопов’язані історичні факти, які можуть супроводжуватися перед розглядом ілюстративного матеріалу, наведенням і розв’язанням історичних задач тощо).

Повідомлення-огляд (наводиться більш глибокий аналіз розвитку тієї чи іншої змістової лінії опального курсу математики: числової, функціональної, диференціальні тощо).

Час, який відображено в цьому викладі: «вертикальний» зріз (характеристика історичного розвитку тієї чи іншої вітки математики); «горизонтальний» зріз (характеристика певної історичної епохи); персоналії (характеристика життя і діяльності того чи іншого великого майбутнього та минулого).

Функції історико-математичного матеріалу можуть бути: пізнавальні, виховні, методологічні, розвивальні, навчальні.

На практиці використовуються різні комбінації вказаних вище видів. Вибір того чи іншого виду буде залежати від зв'язків історичного матеріалу з навчальним, оскільки, домінуючою має виступати навчаюча (освітня) функція.

Аналіз різних функцій використання історичного матеріалу має велике значення, оскільки його результати мають вплинути на методику роботи вчителя.

В даний час принцип історизму набуває цілком іншого звучання в зв'язку з його винятковою роллю. Фрідман Л.М., відомий психолог і методист відмічає: «…проблема історизму до сих пір не отримала правильного рішення. Елементи історії математики вводяться в навчання «дуже несміло», в недостатньому об’ємі, у відриві із вивченим матеріалом».

При введенні елементів історизму в шкільний курс математики необхідно дотримуватись наступних положень:

Формувати в учнів діалектику матеріалістичного розуміння умов і причин зародження математики як науки.

Історію математики необхідно використовувати для розкриття логіки її розвитку.

Використання історизму у навчанні математиці дає можливість для створення проблемних ситуацій.

Історизм слід застосовувати для виховання учнів патріотизму, національної гідності в досягненні вітчизняної математики та інтернаціоналізму.

Введення історико-математичного матеріалу необхідне в органічній єдності зі змістом матеріалу, що вивчається.

Які існують шляхи органічного включення історико-математичних фактів в навчальний процес? Відповідь на поставлене запитання потребує знань методології математичної науки та методологічних основ побудови навчального процесу. Відомий автор навчального посібника «Історія математики» К.О. Рибніков вважає, що при самому широкому визначенні методології математики можна говорити про нерозривність історії і методології математики [41]. А одним із основних принципів наукової методологи є вимога вивчення зв'язків теорії і практики. Вплив виробництва і суспільної практики людей на розвиток математичної науки можна розкрити учням тільки на історико-математичному матеріалі. Звідси випливає доцільність побудови навчального процесу на основі історико-математичних фактів, бесід.