Сторінка
2

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

1.1. Суть, необхідність кредиту і його роль в умовах ринкової економіки

Загальноекономічною причиною існування кредиту є товарне виробництво, об'єктивною основою функціонування кредиту – рух вартості у сфері товарного обміну. З розвитком товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання.

Поряд з об'єктивною основою, є специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин (рис. 1.1). Вони пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відтворення, а конкретніше – безперервності зміни форми вартості валового внутрішнього продукту в процесі його руху. Рух вартості у відтворювальному процесі суспільства перш за все втілюється у кругообігу та обігу виробничих фондів і фондів обігу підприємств різних форм власності й характеризується об'єктивними закономірностями, обумовленими природою відтворювальних процесів товарного виробництва [34, c. 12].

У ході кругообігу капіталу неминуче утворюються тимчасово вільні кошти. Так, виручка від реалізації продукції використовується не відразу в момент надходження на придбання сировини, матеріалів, виплату заробітної плати й премій, а поступово, в міру необхідності. Підприємства накопичують кошти для розширення і вдосконалення виробництва, адже нова техніка й технологія, розширення виробництва, підвищення якості продукції пов'язані з великими затратами. Щоб їх забезпечити, необхідно нагромадити кошти.

Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують з сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах понад ті, що перебувають у розпорядженні підприємства.

В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються і збільшується вихід продукції та надходження грошової виручки, частина котрої виявляється тимчасово вільною.

Розбіжності між надходженнями грошових коштів й витрачанням їх виникають і у сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти в населення появляються у результаті перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових заощаджень як у готівковій, так і в безготівковій формах.

Поряд з тимчасово вільними коштами в одних підприємств в інших виникає необхідність у залученні додаткових коштів понад ті суми, котрі вони мають у даний момент.

Таким чином, об'єктивна необхідність існування, утворення і використання ресурсів для кредитування й конкретної форми його руху — кредиту – викликається такими обставинами:

• по-перше, необхідністю подолання протиріч між постійним утворенням грошових резервів, котрі осідають у процесі обігу на підприємствах різних форм власності, бюджету та населення, і використання їх для потреб відтворення;

• по-друге, необхідністю забезпечення безперервного процесу кругообігу капіталу в умовах функціонування різноманітних галузей і підприємств з різною тривалістю кругообігу коштів;

• по-третє, необхідністю комерційної організації управління підприємством в умовах ринку, коли на кожному підприємстві в процесі руху індивідуального капіталу виникає потреба в додаткових сумах або, навпаки, тимчасово вивільняються грошові ресурси [26, c. 84].

Незважаючи на необхідність кредиту, в економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення його суті, що пояснюється складністю економічних відносин, котрі виникають з цього приводу. У сучасній економічній літературі є два напрямки щодо визначення суті кредиту:

1) визначити кредит через різні види відносин;

2) кредит характеризується без будь-якої констатації економічних відносин і відносин загалом.

Ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, котрі формуються у суспільстві, дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній економічній літературі переважає. Так, М І. Савлук, І. М. Лазепко вважають, що "Кредит – це суспільні відносини, котрі виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності". Як видно, головну роль кредиту автори бачать у "перерозподілі вартості" [28, с. 44].

І хоч справді це дуже важлива ознака кредиту, неважко зрозуміти, що вона не може поставити цю категорію у розряд першорядних, бо вона не є визначальною уже тому, що належить не до сфери виробництва й навіть не до сфери розподілу, а до сфери перерозподілу. Зведення окремими авторами сутності кредиту до перерозподілу об’єктивно звужує його зміст, і зменшує його роль.

Медведев В.А., Абалкин Л.И. вважають, що кредит – це "відносини ., котрі складаються при формуванні й використанні позичкового фонду, тобто при накопиченні й передачі засобів у тимчасове використання на умовах терміновості, повернення і сплати відсотка".

Дехто з прихильників цього підходу, такі як, Г.П.Журавлева і Н.М. Мільчакова, наводять тлумачення кредиту – як "форми руху позичкового фонду, позичкового капіталу". [58, с. 14]

У "Фінансово-кредитному словнику" зазначено: "Кредит (лат. сгеditium - позика) — позика в грошовій або товарній формі, що надається на умовах повернення й, звичайно, зі сплатою відсотка; виражає економічні відносини між кредитором і позичальником"' [83, с. 199]. Як бачимо, у наведеному визначенні насамперед наголошується на тому, що кредит — це позика, а вже потім — економічні відносини. Однак кредиту властиві принципи не лише повернення і сплати відсотка, а й цільового використання запозичених коштів, терміновості, реального забезпечення кредиту.

А. М. Румянцев у підручнику „Політична економія” доводить, що "Кредит є системою відносин, за допомогою котрих суспільство здійснює мобілізацію тимчасово вільних коштів і використовує їх для забезпечення розширеного відтворення на умовах повернення, терміновості й платності" [74, c. 21]. Перевагою цього визначення є те, що воно пов'язує кредит з розширеним відтворенням, з розвитком економіки.