Сторінка
3

Повітря з синього і золотого скла (неокласик Микола Зеров)

Очима темними, мов вереснева ніч,

Округлістю тьмяних алебастрових пліч

Ти невідступно скрізь з моїми почуттями.

Проміння слів твоїх стоцвітними огнями,

Стожарами мені горить удалині…

Ти давню праосінь нагадуєш мені, Широколанний степ, бліді свічада ставу,

Берегових грабів грезет і златоглави,

Повітря з синього і золотого скла

І благодатний дар останнього тепла.

(Праосінь)

Література:

1. Зеров М.К. Твори в двох томах. – К.: Дніпро, 1990.

2. Брюховецький В. Микола Зеров. – К.: Наук. думка, 1990.

3. Літературна редакція Олени Гриценко. http://www.ualogos.kiev.ua