Сторінка
2

Перспективи модернізації системи освіти України в умовах Болонського процесу

Матеріальне забезпечення вітчизняних вищих навчальних закладів не відповідає новим вимогам: ми говоримо про необхідність використання Інтернету у навчальному процесі, а проблеми виникають з підручниками, журналами і навіть з навчальними аудиторіями. Не змінився спосіб керівництва вищою школою.

Питання про плюси й мінуси Болонського процесу складне з тієї причини, що вирішувати його доводиться на фоні розбіжностях у мірі фінансування освіти та докорінних ментальних протиріч. Значна кількість паперу, що витрачена на різні постанови про освіту, скоріш за все – спроба приховати дві прості обставини: відсутність реальних і адекватних капіталовкладень у систему освіти не може компенсувати ніяка реформа та постійні суперечки поміж тими, хто підтримує і заперечує вступ України у Болонський процес.

Для того, щоб вступити у європейське співтовариство, Україні необхідно зробити два важливих кроки. По-перше, провести ґрунтовний порівняльний аналіз вітчизняної системи науки і освіти та визначити, наскільки вона відповідає європейській Болонській моделі. За результатами цього аналізу – визначити, які зміни необхідно здійснити у нашій системі освіти і провести відповідні реформи. Ці реформи вже не можуть бути «косметичними». Вони повинні торкатися корінних основ освіти. Наступним важливим кроком повинно стати значне збільшення державного фінансування всієї системи освіти країни, без якого не можлива інтеграція вітчизняної системи освіти у європейський простір.

Враховуючи стан української системи вищої освіти, важливим напрямом модернізації діяльності ВНЗ у контексті Болонського процесу для нас стане лібералізація вищої школи, навчання студентів принципам свободи і відповідальності, оскільки тільки внутрішньо вільна людина, яка засвоїла мистецтво прийняття рішень і відповідальна за них, може бути по-справжньому свідомим громадянином, конкурентноспроможним і мобільним професіоналом. У країнах Заходу, де надзвичайно високі вимоги до якості освіти, її безперервного удосконалення, ресурс свободи учнів (студентів), що забезпечує високу мотивацію навчання, його самостійності, максимальний. Там освіта мобільна, сконденсована, прагматична, наскрізна, особистісно-центрична, спрямована на запити суспільства і часу. Педагогічний процес будується на сучасних освітніх технологіях.

У подальшому наближенні вітчизняної освіти до світових стандартів значний внесок повинна виконати українська педагогічна наука. В останні десятиліття врівноважено талант і бездарність, творчість і байдужість. Теми дисертаційних досліджень мало актуальні. Наука заборгувала педагогам глибокі дослідження з проблем теорії навчання, неперервної освіти, акмеології, андрагогіки, гендерної освіти, механізмів мислення і пам’яті, психології пізнання, наукові дослідження, які є актуальними для світового освітнього простору. В України немає іншого виходу, як включатися у Болонський процес, підтримати ініціативу, що підкріплена фінансовою міццю ЄС. Підґрунтям загальноєвропейської освітньої реформи є встановлення міжнародного стандарту для дипломів, які рано чи пізно стануть перешкодою для випускників ВНЗ України на міжнародному ринку праці і, як результат, українці будуть відсторонені від шляху своєї кар’єри. Україна – європейська держава, а навчання студентів за європейськими канонами відповідає її інтересам, тому альтернативи участі України у Болонському процесі немає. Болонський процес – це не просте копіювання, не стирання національних традицій, а запозичення кращих рис з однієї системи освіти і перенесення їх на свої національні терени. Перебудова освіти України у плані вимог Болонського процесу відкриває їй широкий доступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн. Одночасно необхідно внести у європейську скарбницю свої, українські самобутні національні і загальнолюдські культурні, освітні, технологічні цінності. Наша підготовка у вищих навчальних закладах сильна своїми традиціями: великими аудиторними навантаженнями, високим рівнем контролю над студентами, добротними методиками. У нас освіта розглядається як суспільне благо, але вона не може бути зведеною до вузького процесу обміну послуг за гроші – ми цінуємо гуманітарну підготовку, духовність освіти, виховання. Академізм, гуманітаризація освіти – найважливіше досягнення української вищої школи. Українська освіта – не економічна, а культурна цінність.

Приймаючи Болонську декларацію в цілому, система вищої освіти України повинна реформуватися на основі певного компромісу: національні традиції мають бути залишені в основі функціонування всієї системи освіти і діяльності навчально-виховних закладів усіх рівнів. Україна має всі підстави для того, щоб проводити національну освітню політику і паралельно з участю у Болонському процесі формувати свою специфічну систему освіти, виходячи з внутрішніх можливостей і потреб, орієнтуючись при цьому на світові тенденції.

Болонський процес дає можливість змінити культуру вищої освіти в цілому, оскільки це процес творчий. У ньому немає законів діяльності, але є можливість обмінюватися думками, відстоювати свої позиції, визначати, які знання, уміння та навички потрібні студентам, щоб вони стали конкурентноздатними спеціалістами, і як зробити саму систему вищої освіти досконалою. Середовище освіти – це сфера, де діють за законами співробітництва, а не конкуренції. Сьогодні питання Болонського процесу в Україні вирішене: Україна підписала Болонську декларацію. Очевидним є факт, що Болонський процес потрібен, оскільки світ розвивається, і наша система освіти повинна відповідати світовим стандартам. В іншому випадку ми не будемо здатні конкурувати з іншими країнами, а це означає, що українські спеціалісти опиняться на узбіччі важливих економічних і політичних подій.

Література:

1. Довженко О. В. Сорбонская и Болонская декладация. Информация к размышлению… // Вестник высшей школы: Alma mater. – 2000. – № 6.

2. Кремень В. Г. Болонский процесс: сближение, а не унификация // Зеркало недели. – №48 (473). – 19 декабря 2003.