Сторінка
1

Класифікація, техніко-економічні та екологічні характеристики сировини

Сировина є первинним предметом праці, а її видобуток — початком будь-якої системи технологій. Для раціональнішого планування й аналізу витрат суспільної праці у виробництві економіст (насамперед менеджери виробництва) має бути добре обізнаним з техніко-економічними характеристиками сировини і процесів її перетворення на споживні вартості.

Термін «сировина» не є однозначним поняттям. У найбільш узагальненій формі його слід розуміти як первинний предмет праці, узятий безпосередньо з природи, матеріальний субстрат, який містить у собі основу цільового продукту.

З погляду економіки, сировина — це видобутий природний ресурс, на який витрачено певну працю і який потребує дальшої переробки в цільові продукти.

Існують різні схеми класифікації промислової сировини: за походженням (мінеральна, рослинна, тваринна), за агрегатним станом (тверда, газоподібна, рідинна), за галузево-технологічним принципом використання (рудна, нерудна, паливна).

Рудна сировина — це гірські породи або мінеральні агрегати, які містять метали в такій кількості й у такій формі хімічного зв’язку з іншими елементами, котрі дають змогу видобувати їх за сучасною промисловою технологією і економічно виправдовувати зроблені витрати.

Нерудна сировина — це вся інша неорганічна сировина, яка не використовується для видобутку металів.

Паливна сировина (вугілля, нафта, газ, торф, сланець) становить окрему групу і використовується в паливно-енергетичній та хімічній промисловості.

Що слід розуміти під техніко-економічними характеристиками сировини?

По-перше, хімічний склад сировини і наявність її в земній корі;

по-друге, доступність її видобутку і технологічної переробки;

по-третє, значення для економіки.

Розглянемо ці характеристики.

У природі стабільно існує 92 хімічні елементи (від водню до урану), які в різноманітних поєднаннях створюють мільйони хімічних сполук навколишнього середовища. Кладова хімічних елементів — це земна кора разом зі Світовим океаном та атмосферою. Земна кора (літосфера) — це тверда оболонка Землі глибиною від кількох десятків кілометрів під гірськими масивами до кількох кілометрів під океаном. Основу земної кори становлять осадкові породи, граніти й базальти із середньою густиною 2800 kg × m–3. Нижня її межа — мантія (ультраосновний субстрат більшої густини — 5300 kg × m–3).

Схему профілю земної кори було наведено на рис. 13. Маса земної кори оцінюється в 2,2 × 1019 (22 трильйони) t.*

Про масштаби видобутку корисних копалин свідчать такі дані: у ХХ ст. із надр Землі вилучено близько 300 млрд т. рудної сировини, що дорівнює масі цілих гірських масивів. Звичайно, для промислової розробки надаються тільки верхні шари земної кори з відносно високою концентрацією корисного елемента. Кількість тих чи інших хімічних елементів у земній корі є різною. Вміст елементів уперше підрахував американський геохімік Ф. Кларк іще наприкінці минулого сторіччя. Відтоді середній вміст елемента в земній корі, виражений у процентах, називають кларком елемента. Тільки три елементи — кисень, кремній і алюміній становлять 82,5 % маси земної кори, а разом із залізом, кальцієм, натрієм, калієм, магнієм і титаном — понад 98 %. Отже, на інших 83 елементи припадає всього 2 % маси кори.

Розподіл хімічних елементів у земній корі за декадами, запропонований В. І. Вернадським, наведено в табл. 21.

Таблиця 21

Вміст елементів у земній корі та масштаби їх використання в економіці

Економічне значення елементів неоднакове. Загальною характеристикою елементів, яка відображає їхнє значення для економіки, є об’єм їхнього видобутку. Виходячи з цього показника, усі елементи умовно поділяють на чотири групи за видобутком (t/рік).

І група — елементи великотоннажного виробництва — (понад 1 Mt)*. Близько двох десятків таких хімічних елементів щорічно видобувається і реалізується у світовій економіці.