Сторінка
20

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу

Одним з яскравих прикладів ефективного, поєднання трудових зусиль представників різних націй і використання ідей іноземних компаній є корпорація «Дженерал Електрик». Створення команд тут ґрунтується на сформульованому в листопаді 1992 р. Джеком Уелчем, президентом компанії, підході: «Цінність ідеї не стає більшою чи меншою залежно від кольору шкіри, статі чи національної приналежності її автора». Стратегія докорінної реструктуризації корпорації у 80—90-ті роки включала чимало ефективних національних інструментів. Поряд зі створенням власної моделі «динамічного» аналізу ринку ця корпорація скористалась досвідом управління американськими містами Нової Англії «форумами співгромадян», методикою скорочення часових витрат у виробничому циклі «тактика швидкого реагування» новозеландської приладобудівної компанії, формами спілкування індонезійських менеджерів і робітників Бандунзького заводу авіадвигунів і т. ін.

Культурологічний аспект менеджменту вперше став предметом аналізу французького дослідника М.Крозьє, який розглядав бюрократизацію як культурний феномен, котрому притаманні специфічні національні норми і цінності. Виходячи з проведених досліджень, М. Крозьє в середині 60-х років вдалось виявити зразки ділової поведінки у французьких і американських корпораціях, зокрема пошук формальної рівності між членами одного бюрократичного рівня, побоювання прямих стосунків без посередників, ускладнення впровадження інновацій шляхом експериментування тощо.

Вагомий конструктивний внесок до розуміння культурного контексту міжнародного менеджменту зробив голандський дослідник Гірт Гофстед, який здійснив у 1968—1972 pp. масштабне обстеження культурних аспектів управління відділеннями американської транснаціональної корпорації «IBM» у 50 країнах. У процесі цього опитування було отримано 116 тис. анкет, у кожній з яких містились відповіді на 150 запитань щодо сприйняття цінностей і факторів, що приносять задоволення. У результаті узагальнення отриманих результатів Г. Гофстед запропонував модель, що містить чотири виміри національної культури, які використовуються в процесі управління міжнародними корпораціями:

1. Дистанціювання влади — ступінь доцільності нерівномірного розподілу (концентрації) влади між різними рівнями управління міжнародних корпорацій.

2. Прагнення уникнути невизначеності.

3. Співвідношення між індивідуалізмом і колективізмом.

4. Тяжіння до маскуналізму (мужності) і фемінізму (жіночості).

5. Згодом разом з іншими дослідниками в 1987 р. було виявлено і п'ятий часовий вимір національної культури, а саме співвідношення між короткостроковою та довгостроковою орієнтаціями.

У проведених дослідженнях кожному з факторів було визначено кількісне значення, що дозволило запропонувати рекомендації з поєднання національної і організаційної культури у відділеннях корпорації по всіх 50 країнах і трьох регіонах: арабському, східно-африканському та західно-африканському.

Фонс Тромпенаарс в 1983—1993 pp. провів масштабне дослідження 15 тис. менеджерів різних міжнародних корпорацій у 28 країнах (не менш як по 500 з кожної країни) і запропонував модель, яка включає такі п'ять культурних вимірів:

1) універсалізм — пристосованість;

2) індивідуалізм — колективізм;

3) маскованість — емоційність;

4) специфічність — розпорошеність;

5) функціональність — персональність.

Згодом було додано також часовий вимір.

Узагальнення результатів дослідження дозволило виокремити п'ять основних культурних кластерів:

1) англійський (США та Великобританія);

2) азіатський (Японія, Китай, Гонконг, Сінгапур);

3) латиноамериканський (Аргентина, Венесуела, Мексика, Бразилія);

4) латиноєвропейський (Франція, Бельгія, Іспанія, Італія);

5) німецький (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Чехія).

Ще одна двомірна модель цінностей була запропонована німецьким дослідником Ш. Шварцем на підставі проведених у 20 країнах досліджень у 1980 р. Горизонтальні виміри включають: консерватизм і відкритість до змін, а вертикальні — самовдосконалення і самодостатність. Відповідно утворюються моделі індивідуальних мотиваційних цінностей: безпека, влада, конформізм, універсалізм і т. ін. Застосування зазначеної моделі менеджерами дозволяє прогнозувати мотивацію працівників різних країн.

Для врахування культурного контексту діяльності міжнародних корпорацій доводиться враховувати різні концепції та накопичувати досвід взаємодії різних культур у кожній компанії.

10. Особливості вимірів ділової культури в Україні.

Особливості вимірів ділової культури в Україні. Особливості української національної культури в системі міжнародного менеджменту. Культурний контекст діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) в Україні. Особливості діяльності українських менеджерів і фахівців за кордоном.

Останнє роками в Україні проводились дослідження змін ділової культури, зокрема Інститутом соціології НАН України, Міжнародним інститутом менеджменту (МІМ-Київ), Львівським інститутом менеджменту (ЛІМ).

Інститутом соціології проводились дослідження взаємовідносин між націями в 1992 2002 pp. за шкалою дружності в межах від 1 (готовність сприйняти представника іншої нації як члена сім'ї) до 7 (заперечення проти перебування в країні). Дослідження показало наявність дружнього ставлення в Україні переважно між трьома національностями — українцями, росіянами і білорусами — на рівні від 1 до 3 балів: 2 — сусід, 3 — близький друг. Щодо інших національностей, то цей показник погіршився за останні десять років з 4 балів (колеги по роботі) до 5 ( турист) або 6 (житель країни). Отже, рівень східнослов'янської ізольованості в 1992—2002 рр. істотно зріс. Звичайно, це ускладнює умови співпраці менеджерів західних корпорацій в Україні з вітчизняним персоналом, який ще не набув культури міжнародної відкритості.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21 


Інші реферати на тему «Світовий ринок і торгівля»: