Сторінка
12

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу

• спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;

• податкові поради іноземцям;

• утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;

• рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.

2. Японська школа менеджменту:

• використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США);

• ґрунтується на колективістських засадах;

• акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях;

• зорієнтований на світові ринки.

Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах.

3. Досвід Франції— планування: державний сектор — 20 % ВНП;

• мета уряду — ефективне використання переважної кількості ресурсів країни;

• планування в 40—50-ті роки: регламентація використання ресурсів;

• планування в 60—70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів;

• стратегічне планування в 80—90-ті роки;

• два типи державних підприємств:

а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне;

б) монополісти, яких підтримує держава;

• пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів;

• органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фахівців).

4. Досвід Німеччини: влада і кодекси:

• довіра влади у керівництві трудовою діяльністю;

• авторитаризм — функція лідерства;

• турбота менеджерів про підлеглих;

• закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 p.);

• утворення виробничих рад: вибори через 4 роки; проводять свої засідання в робочий час;

• включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в інтересах усього підприємства.

5. Австралія:

• вплив на менеджмент моральних аспектів;

• наголос на політичні і соціальні цінності досягнення;

• сприйняття ризику.

6. Італія:

• дії у середовищі з низькими ризиками;

• конкурентоспроможність італійських менеджерів;

• схильність до групового прийняття рішень.

7. Австрія:

• наголос на самореалізацію у керівництві;

• висока цінність незалежності і конкурентоспроможності;

• прагнення уникнути ризиків.

8. Великобританія:

• висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки;

• індивідуалізм вважається найвищою цінністю.

Оскільки полярними є американська та японська школи менеджменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості реалізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 1.6.

Як видно з табл. 1.6, склад функцій американської та японської шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська — короткострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної корпорації є частка світового ринку, а американської корпорації — прибуток, дивіденди чи ціна акції.

Таблиця 1.6

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯПОНСЬКОГО ТА АМЕРИКАНСЬКОГО ПІДХОДІВ

ДО МЕНЕДЖМЕНТУ