Сторінка
10

Зміст, характерні риси і середовище міжнародного менеджменту. Суть міжнародного бізнесу

Таблиця 1.5

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БІЛЬШ І МЕНШ ПРИДАТНИХ МЕНЕДЖЕРІВ

ДО МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

Якщо проаналізувати, наприклад, такий аспект, як підстави для прийняття рішень, то більш здібні менеджери орієнтуються на почуття і враження, а менш здібні — на факти та інформацію. Річ у тім, що інформація по-різному оцінюється в різних культурах. Якщо орієнтуватись на факти, то ймовірність прийняття помилкового рішення в багатокультурному середовищі вища, ніж за орієнтації на враження і почуття, що менш різняться між культурами.

Успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, яка надається в провідних школах бізнесу, а також постійним навчанням у міжнародних корпораціях. У наш час загальновизнаною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання. Започаткування на початку 30-х років А. Слоуном («Дженерал моторз») і П. Дюпоном («Дюпон де Немур») у США системи післядипломної підготовки професійних менеджерів дало змогу якісно підвищити рівень кваліфікації фахівців менеджменту і маркетингу. Підготовка щорічно в США близько 70 тис. магістрів ділової адміністрації та десятків тисяч в інших розвинутих країнах є вагомою причиною ефективного менеджменту провідних міжнародних компаній. Не існує якоїсь однієї найкращої методики навчання, яка дала б змогу забезпечити найвищу ефективність управлінської діяльності. Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у провідних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінансів та ін.:

• кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

• метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

• навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

• японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади або віддають перевагу одному із запропонованих методів, або ж комбінують зазначені підходи у різному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

Кейс-метод було започатковано у Гарвардській школі бізнесу доктором Копеландом ще в 1921 p., хоча активно він почав використовуватись у повоєнний час. Цей метод приніс всесвітню славу Гарвардській школі бізнесу, яка останні 26 років шість разів посідала перші місця в 13 проведених журналом «Бізнес-уїк» обстеженнях. Цей метод дає можливість через колективну творчу дискусію на прикладі конкретної абсолютно правдивої ситуації, що містить оригінальний практичний досвід, виробити у слухачів цілком конкретні практичні навички.

Переваги кейс-методу:

• наближеність до життя у бізнесі;

• двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);

• співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;

• співпраця слухачів із викладачами;

• можливість перевірити пропозиції реальною практикою;

• розмаїття підходів;

• висока мотивація навчання;

• формування навичок прийняття рішень.

Проблеми:

• високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);

• потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;

• старіння кейсів;

• складна методика проведення занять і потреба тренінгу викладачів;

• спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);

• відсутність індивідуального підходу.

Метод досліджень Чиказької школи бізнесу, заснованої в 1898 p., ґрунтується на самостійних дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному обговоренні отриманих висновків і результатів і внесенні пропозицій щодо прийняття відповідних рішень у компаніях. Слухачам надається право не тільки самостійно обирати тему дослідження, а й наукового керівника, план опанування дисциплін у межах встановленої логіки навчання. Виконавши низку досліджень літератури та аналіз діяльності корпорацій, слухачі набувають навичок не лише консалтингу, а й уміння співпрацювати з різними працівниками компанії.

Переваги:

· високий рівень фундаментальної підготовки;

· гнучкість програм і змісту навчання;

· конкуренція серед слухачів;

· конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кількість слухачів;