Сторінка
5

Природно-ресурсний потенціал України, раціональне природокористування, ресурсозбереження

Коефіцієнт, який враховує розташування земельної ділянки (Км ) обчислюють як добуток коефіцієнта, який враховує регіональні, (Кр ) та коефіцієнта, котрий враховує локальні (Кд) чинники розташування земе­льної ділянки:

Км = Кр · Кл

Повний розрахунок Км є дещо громіздким, тому в нашому випадку умовно приймемо його за одиницю.

Оцінку вартості земель населених пунктів визначаютьза встанов­леними нормативами витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням розміщення населеного пункту в державних, регіональних та локальних системах виробництва, розселення, а також природних, історико-культурних чинників, екологічної ситуації.

На основі оцінок окремих компонентів природно-ресурсного поте­нціалу можна встановити сукупну продуктивність усіх природних ресурсів, яка визначає інтегральний природоресурсний потенціал (ПРП). Він дорі­внює сумі економічних оцінок потенціалів окремих природних багатств областей та економічних районів (табл. 2). Проте такий підхід має певні недоліки. Зокрема, арифметичне підсумовування потенціалів не відобра­жує повної картини, не враховує взаємної доповнюваності та ефекту від комплексного використання усіх видів ресурсів. Не враховується також соціальний аспект використання природних ресурсів. Більше того, у пев­них конкретних умовах може зростати або зменшуватися роль тих чи тих видів їх (зокрема, зростаюча роль такої компоненти в нинішніх умовах, як земельні ресурси). Тому проведені розрахунки видаються дещо заста­рілими. Та оскільки нині ще немає розробленої достовірної методики оцінки інтегрального використання природних багатств, існуюча спро­щена оцінка може бути визнана найприйнятнішою.

Як уже зазначалося, інтегральний ПРП України визначається су­купною продуктивністю природних ресурсів, яку обчислюють підсумовуванням економічних оцінок потенціалів окремих видів природ­них багатств областей та економічних районів. Основу ПРП формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70% припа дає на паливно-енергетичні, 17% - на металеві, 7% - на будівельні матері­али та 4,5% - на сировину нерудну для чорної металургії і гірничо-хімічну.

У територіальному розрізі за обсягом загального ПРП виділяють­ся Донецький (21,1%), Причорноморський (15,5%) та Придніпровський (14,8%) економічні райони. На їх частку припадає більше половини усьо­го ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є ВолинськийтаЦентрально-Український економічні райони, частки яких становлять від­повідно 3,5% та 6,0%. Якщо в Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73,3% та 44,65%і), то на решті території України - земельні.

1.2 Види природних ресурсів

Земельні ресурси. До земельних ресурсів належать землі, які вико­ристовуються або можуть бути використані різними галузями господарства. Земельний кодекс України визначає кілька основних кате­горій землекористування залежно від функціонального використаннятацільового призначення земель: землі сільськогосподарського призначен­ня, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв'язку, землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі запасу, землі водного фонду.

У структурі земельного фонду (територіальнийаспект земельних ресурсів) 71,2% становлять сільськогосподарські угіддя, забезпеченість якими одного мешканця країни досить висока - 0,83 га. Під сільськогос­подарськими угіддями зайнято 69,3% території України, під ріллею - 55% (рис.2). Площа орних земель становить 32,9 млн га, на кожного жителя їх припа­дає 0,65 га. Ліси й лісові площі займають 17,2%,в тому числі вкриті лісом - 14,7%. Чотири відсотки території країни вкрито водою, 1,5% - болота й заболочені території.

На початок 1999 р. орні землі становили 78,5% загальної площі сільгоспугідь. У центральних, південних і подільських областях рівень розораності земель сягає 86-90% і більше, в решті областей - 60-80%. Лише в Закарпатті рівень розораності менший 50%. Такі самі відмінності існують і в землезабезпеченості населення - від 0,15 га ріллі на одну особу в Зака­рпатті до 1,5 - у південних районах.

Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика площа земель (близько 2,5%), проте в Криму й Закарпатті - вже 6-7% сіль­госпугідь, в Чернівецькій області - 5%, тоді як на Кіровоградщині - менше 2%. Сіножатями на початок 1999 р. було зайнято 2,22 млн га, найбільше їх у Закарпатті (20,5%) тана Поліссі (до 15%). Пасовищами зайнято 5,3 млн га сільгоспугідь.

Структуру грунтового покриву України формують 650 видів грунтів, які об'єднуються в грунтові типи й поширені зональне. На Поліссі найпоширеніші дерново-підзолисті, дернові, лучно-болотні, торфові гру­нти й торфовища. В лісостеповій зоні переважають різні типи чорноземів, сірі лісові грунти, трапляються лучні, солончакові та солонцеві грунти. У північно-західній частині степової зони поширені чорноземи, а на півдні - каштанові грунти, є тут також середньо-, сильно- і слабосолонцюваті грунти. Гірські масиви Карпатта Криму вкриті бурими лісовими й сіро-бурими лісовими грунтами.

Агрокліматичні ресурси. Використання земельних ресур­сів у сільському, лісовому, водному і рекреаційному госпо­дарстві, умови роботи всіх галузей економіки, праці та відпочинку людей залежать від клімату на тій чи іншій території. В останні десятиліття кліматичні умови все шир­ше оцінюються як природні ресурси – насамперед агрокліматичні, а також ресурси сонячної і вітрової енергій.