Сторінка
2

Прибуток: сутність, види та механізм розподілу

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Існує декілька видів прибутку:

1) загальний – це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше – це балансовий прибуток.

2) прибуток після оподаткування – це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує поняття

1) валовий прибуток – це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

2) операційний прибуток – це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

3) моржинальний прибуток – обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.

На перший погляд, сутність категорії прибутку зрозуміла кожному працюючому на підприємстві менеджеру чи робітникові. Проте це далеко не так. Саме тому існують десятки визначень, прибутку, що свідчить про різне значення і тлумачення слова «прибуток» різними вченими. Це не дивно, тому що уявлення про прибуток пов'язано з поняттями витрат виробництва, процента тощо та факторами, що їх формують.

Найчастіше прибуток визначається просто як валова виручка мінус валові витрати. Після того як фірма сплатила всі витрати, залишився прибуток або чиста виручка. Ще простіше кількісно можна визначити прибуток як різницю між сумою, що отримана з продажу, і собівартістю продукції. Але перед тим як погодитися з таким обчисленням розміру прибутку, треба з'ясувати, що слід уважати витратами. Не випадково, що бухгалтери та економісти по-різному підходять до розуміння прибутку. А законодавчі органи різних країн або тої чи іншої країни в різний час по-різному підходять до елементів формування витрат або собівартості відповідно до визначення обсягів прибутку, системи і механізму оподаткування.

Бухгалтерський прибуток являє собою загальну виручку фірми за мінусом зовнішніх витрат або витрат на залучення ресурсів.

Економічний прибуток — це загальна виручка за мінусом валових витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця) по залученню ресурсів з урахуванням їх альтернативної вартості. Якщо сума грошових надходжень перевищує економічні витрати фірми, то будь-який залишок нагромаджується в руках господарюючого суб'єкта. Цей залишок і є економічним, або чистим, прибутком, який може бути або позитивним, або негативним. [7. 50-60, 125]

1.2.Місце та значення прибутку в ринковій економіці

Прибуток у ринковій економіці використовується як найважливіший інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання насамперед через механізм оподатковування. Розрахунок оподатковуваного об'єкта тісно зв'язаний з порядком прибутку. Багато промислових підприємства й об'єднання мають своїх основних постачальників. Їхній прибуток має пряме відношення до поняття собівартості.

Собівартість складається з витрат, зв'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних, трудових і матеріальних ресурсів, основних фондів, а також інших витрат на її випуск і реалізацію. Останнім часом склад витрат, що включаються в собівартість має тенденцію до зростання. Це у певній мері зменшує розмір одержуваного прибутку, знижує доходи бюджету. Проблема розподілу витрат на ті, що включаються в собівартість і ті, що відносяться на фінансові результати чи інші джерела, розглядалася уже багатьма економістами.

Зі складу собівартості варто виключити податок на користувачів автомобільних доріг, що по своєму економічному змісту близький до платежів на природні ресурси. Збільшення собівартості і, отже, ціни продукції за рахунок включення в неї податків викликає додаткову потребу підприємств - споживачів в оборотних коштах. У цілому включення податків у собівартість приводить до відволікання оборотних коштів споживачів від використання їх на цілі виробництва. Це також створює в підприємств додаткову потребу в оборотних коштах, що вони змушені покривати за рахунок кредитів банку під високі відсотки, що негативно позначається на фінансовому стані підприємств.

До складу собівартості включаються підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їхнього освоєння, а також витрати по підготовці й освоєнню випуску виробів, не призначених для масового випуску. Всі інші витрати, зв'язані з підготовкою й освоєнням нових видів продукції і технологічних процесів, відшкодовуються з чистого прибутку. У результаті в підприємств з'являються можливості для включення вищезгаданих витрат, що відносяться за рахунок прибутку, до складу собівартості продукції. Розмір же одержуваного прибутку і відповідно платежів у бюджет знизиться.

З метою рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва і обігу звітного року підприємство може створювати резерви: на майбутню оплату відпусток працівникам; на виплату щорічної винагороди за вислугу років; витрат на ремонт основних коштів; виробничих витрат по підготовчих роботах у сезонних галузях промисловості.

Витрати, що утворять собівартість продукції (робіт, послуг), групуються по економічних елементах, одним з яких є витрати на оплату праці. До складу останніх входять премії за виробничі результати й оплата простоїв не з вини працівника.

Працівники підприємства повинні бути зацікавлені в збільшенні прибутку підприємства. Якщо премії є частиною собівартості продукції, знижується їхній зацікавленість у її рості.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Фінанси»: