Сторінка
4

Прибуток: сутність, види та механізм розподілу

Таким чином, якщо по оцінці економіста фірма ледь покриває­ витрати, це означає, що вона лише відшкодовує всі зовнішні і ­внутрішні витрати на виробництво.­ Підприємець при цьому одержує винагороду, якої вистачає,­ щоб удержатися в рамках даного напрямку діяльності. Величина ж перевищення доходів від реалізації продукції над її­ економічними витратами утворить економічний чи чистий­ прибуток, тобто доход підприємця, отриманий понад нормальний ­прибуток.

Економічний прибуток варто відрізняти від прибутку­ бухгалтерського, котрий являє собою різниця валового доходу і­ зовнішніх (грошових) платежів фірми. Стало бути, економічний­ прибуток перевищує бухгалтерський на величину внутрішніх ­витрат.­ Витрати, що фірма несе при виробництві того чи іншого обсягу продукції залежать не тільки від цін на необхідні ­ресурси, а і від технології, і від того, які саме ресурси­ застосовуються й у якій кількості.

РОЗДІЛ II

Прибуток як основний показникфінансових результатів діяльності підприємства

Головним показником, який відображає фінансові результати діяльності підприємства є прибуток. Цей показник є вирішальними для підприємства тому, що відображає мету його діяльності, а також цікавить інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі.

2.1. Джерело формування загальної величини прибутку підприємства

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел (Рис. 1):

1) продаж (реалізація) продукції

2) продаж іншого майна

3) позареалізаційні операції.

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД – Sвир – ПДВ – Азб (2.1)

де ВД – виручка;

Sвир – витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

Азб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР – Sрнв – Sн (2.2)

де ВР – виручка;

Sрнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об’єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр – Ц прид (2.3)

де Цпр – ціна продажу;

Цприд – ціна придбання.

3) прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов’язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Ппр = Д – Sп.р. (2.4)

де Д – дохід;

Sп.р. – витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства

Пб = Пр + Ппр + Пін (2.5)

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

Ппр – прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін – прибуток від іншої реалізації.

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об’єкт оподаткування.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі:

По = Дв – (Вв +АВ) (2.6)

де Дв – валовий дохід;

Вв – валові витрати;

Ав – сума амортизаційних відрахувань. [12.78-86, 101]

Рис. 1 Схема формування прибутку

2.2.Ринкова схема використання прибутку підприємства

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (рис. 2).

Із загального прибутку сплачується податок (30%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування – чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.

Рис. 2 Типова схема використання прибутку

Для акціонерних товариств характерним є виплата дивідендів членам акціонерного товариства.

Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень збільшує попит на акції. Водночас обмежується джерело власного інвестування, а низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. Тому акціонерне товариство повинно вибирати таку дивідендну політику, яка б відповідала конкретним умовам діяльності підприємства.

РОЗДІЛ III

Розподіл прибутку підприємства

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.