Сторінка
19
В кінці ХІХ ст. один з ілюмінатів-„якобінців” фінансист з Південної Африки Сесіль Родс проголошує свою мрію про грядуче створення Федерації народів всіх частин світу під єдиним урядуванням. Для цього створюється Фонд, який надає стипендії для підтримання та виховання в необхідному дусі тисяч і тисяч талановитих молодих людей. Тільки у США серед них — державний секретар США Дін Раск, відомий економіст В.В. Ростов, сенатор і меценат Дж. У. Фулбрайт та величезна група високих державних чиновників та сенаторів, які заснували власні дочірні організації та фонди. Окрім того, найвідомішим степендіатом Фонду є ідеолог "празької весни" Давід Гольдштюкер, учнем і послідовником якого став колишній посол СРСР в Канаді та ідолог "перебудови" Олександр Яковлєв. До цього ж кола належить і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який відкрито проголосив про створення "світового уряду" (США і Росія, виходячи з "нічийного" результату "холодної війни"). Зокрема, в Україні фулбрайтівським степендіатом є Юрій Андрухович, маючий один із основних впливів на духовність оточення та прихильників президента-банкіра Віктора Ющенка, затятого послідовника економіста-фабіанця Дж. Мейнарда Кейнса, автора доктрини „кінця невтручання” держави у вільне підприємництво (в одному ряду серед його палких послідовників – Беніто Андреа Муссоліні). Враховуючи уроки невдалого путчу 2002 р. у Венесуелі (коли до влади прийшов олігарх Педро Кармона, але народне повстання і віддані війська повернули владу законному президентові Уго Чавесу), "Агенство із міжнародного розвитку" (USAID) та "Фонд підтримки демократії" (National Endowment for Democracy), очолювані колишніми посадовцями та співробітниками ЦРУ (наприклад, президентом "Фонду підтримки демократії" є колишній троцкіст Карл Гершман). Розпочинають формувати своїх "чавесистів", зокрема в в Україні створюючи В. Ющенку образ "українського, але нашого Чавеса", паралельно в його підтримку створюючи як "Інститут євроатлантичної інтеграції" (директор — Б. Тарасюк, майбутній міністр закордонних справ в уряді В. Ющенка), так і спеціальні видання типу "Телекритики" і громадські організації, що починають вимагати для себе дорадчих голосів у державних органах[xciii].
Йшов на виборах Ющенко у єдиному блоці „Сила народу” з ніким іншим, як із Соціалістичною партією ортодоксального марксиста Олександра Мороза, послідовником Сальвадора Альєнде (теж масона, 16-го ступеня, ініційованого ложею Хірама №65 і керівника місцевої чілійської ложі „Томас Моро”), який з причини певних політичних ситуацій змушений був "зрадити" свого патрона й начебто перейти до стан суперної масонської ложі "Reggio Annalia", підконтрольної іудейській секті "Хаббад".
Представник північноамериканських ілюмінатів банкір Бернард М. Барух, внаслідок теракту Гаврила Принципа, агента створеної сербськими масонами Йовановичем-Чупою та Танкосичем ложі "Об’єднання або смерть" балканського відділення „якобінців” „Чорна рука” і розв’язаній через це першій світовій війні, займає посаду Голови Комітету військової промисловості США і його статок збільшився з одного мільйона до 200 млн. долларів, а створений після війни в Швейцарії для виплати репарацій т.зв. Банк міжнародного валютного вирівнювання став приносити Ротшільдам величезні комісійні з конвертації валют. Аналогічно ставлениками ілюмінатів було нав’язано Німеччині карталь „ІГ Фарбен”, який став приносити гігантські прибутки як Ротшильдам, так і партнеру по картелю „Стандарт Ойл” (Рокфеллеру), а також таким монстрам капіталізму як „Дженерал Моторз” (Дж. П. Морган, через дочірні компанії „Форд” і „Опель”), ІТТ та „Джерерал електрік”.
Для безпосереднього впровадження ілюмінатських ідей було профінансовано Морганами та Рокфеллерами і створено 21 липня 1921 р. плантатором з Півдня Едвардом М. Хаузом, фінансовим представником Ротшильдів у США, і вже згаданим банкіром Бернардом М. Барухом, представником президента США В. Вільсона, Раду з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations), а його органом став начебто „ліберальний” журнал „Foreign Affairs”. Серед засновників — майбутні Державні секретарі США Джон Фостер Даллес і Крістіен Гертер та директор ЦРУ Аллен Даллес, автори статуту Ліги Націй.
В 1976 р. було реанімовано створений в 1950 р. т.зв. "Комітет з існуючої небезпеки" (Committee on Present Danger, CPD), куди увійшли колишні троцкісти євреї М. Кампельман, І. Крістол, Н. Подгорец, М. Дектер, М. Муравчік, Б. Ваттенберг (остання — колишня активістка троцкістської групи Макса Шахтмана), які почали співпрацювати з такими неоконсерваторами як Д. Рамсфельд, Р. Чейні, Д. Кірпатрік, представників республіканської правлячої адміністрації США. Вихованці чикагського філософа-єврея Лео Штрауса П. Вулфовіц, Е. Абрамс, А. Шульскі, Д. Болтон також склали ідеологічне оточення президента Дж. Буша-молодшого. Обидві ці групи склали ідеологічний кісьтяк неоконсервативного руху США ("неоконів") і уклали союз із "євангельськими" християнами США, серед яких найвідомішими є пастори П. Робертсон і Д. Фолвелл, а також остаточно витіснили неолібералів з "American Enterprise Institute", "Huston Foundation", "Heritage Foundation", "Project for New American Century"[xciv].
В червні 1991 р. у німецькому містечку Санд на зустрічі елітарного Більдербергського клубу Девід Рокфеллер заявив: „ . Світ сьогодні більш досконалий і більш прихильний до створення єдиного світового урядування . Наднаціональна влада інтелектуальної еліти та світових банкірів більш приваблива, ніж право народів на самовизначення, котрого ми дотримувалися протягом віків”[xcv]. З цією метою виступає геополітик Фр. Фукуяма з програмною декларацією апофеозу світового ілюмінатства „Кінець історії”.
Завантажити реферат