Сторінка
16
Тому сам масон імператор Олександр І під тиском архімандрита Фотія та великого магістра Великої ложі Астреї сенатора Кушелева в 1822 р. указом розформовує масонство в Росії. Але воно не зникає, але до нього вже не входять члени імператорської родини (щоправда, великий князь Микола Михайлович, двоюрідний брат імператора Олександра ІІІ разом з письменником І. Тургенєвим входив у закордонну французьку ложу "Біксіо"; окрім того, діяли різноманітні окультні ложі як "філалетів" та "мартиністів" для вищої знаті та аристократії, так і "люциферіанські" та "розенкрейцерські" для інтелігенції та чиновництва, які, проте, масонськими в повноправному розумінні не були). Зокрема, петербурзькими масонами керував граф С.С. Ланской, який до 1862 р. був міністром внутрішніх справ, а московськими — С.П. Фонвізін. Одразу ж після заборони масонських лож в 1822 р. майбутні декабристи, бажаючи продовжувати таємні контакти з революціонерами-масонами Європи, відряджають свого емісара, відставного ротмістра П. Я. Чаадаєва. Проте наступні його контакти з "англо-французькими" масонськими колами Англії, Франції, Італії, Швейцарії та Австрії виявляють розбіжність з його власними поглядами, він відмовляється від місії відроджувача масонства в Росії, входить в контакт з російським посланником у Берні князем Ф.А. Щербатовим і здає в 1826 р. після повернення в Росію в Бресті всі контакти та масонські ініціальні дипломи великому князеві Константину Павловичу, брату імператора Миколи І[lxxviii]. Пояснюючи свою "зраду", П. Чаадаєв говорив: " . Що б ми (масони, — О.Г.) не робили, яку б незацікавленість не прагнули вкласти в свої почуття і вчинки, керує нами завжди одна тільки ця вигода, більш або менш правильно зрозуміла, близька або віддалена. Яке б не було полум’яне наше прагнення діяти для загального блага, це уявне абстрактне благо є тільки те, що ми прагнемо для самих себе; в бажане нами для інших ми завжди підставляємо щось своє"[lxxix].
В 1887 р. в Парижі для росіян утворюється під егідою "Великого Сходу Франції" ложа "Космос" (№288), куди входили історик М. Ковалевський, винахідник лампочки П. Яблочков, письменники А. Амфітеатров і В. Немирович-Данченко. Аналогічною російською ложою була й "Гора Синай". Російські масони за кордоном для прикриття своєї діяльності створили Російську вищу школу суспільних наук, а в листопаді 1906 р. відкрили ложу безпосередньо в Росії з філіалами ("Відродження" — у Москві, а "Полярна зоря" — у Петербурзі). Надалі значний вплив в Росії мали "англо-французькі масони", історія діяльності яких в кінці ХІХ –ХХ ст. висвітлена в книзі Н. Берберової "Люди та ложі" (Нью-Йорк, вид-во "Руссіка", 1986), де факти почерпнуті безпосередньо від російських масонів та з різних архівів (Паризького архіву російського масонства, архіву О. Керенського в Техаському університеті, Центру Вудро Вільсона у Вашінгтоні, архіву Герберта Гувера). Зокрема, ложа "Полярна зоря" як ложа вищої посвяти (від 18-го ступеня) з правом самостійно відкривати філіали (такі як "Військова ложа", "Мала Ведмедиця") проголосила про саморозпуск, а в 1910 р. відродилася як "нерегулярне" (без масонських традиційних церемоній) формально відокремлене від "Великого Сходу Франції", уникнувши ставлеників від французів, а керівництво почала здійснювати створена в 1913 р. "Верховна рада народів Росії", секретарями якої були Некрасов, Керенський та Терещенко. В еміграції масонські ложі Росії остаточно попали під тиск "Великого Сходу Франції", декілька раз реорганізовувалися (найвідоміша ложа — "Свобідна Росія") і ліквідовувалися.
В 20-30-х рр. ХХ ст. "містичний бум" у середовищі дрібнобуржуазної інтелігенції, чиновництва та колишніх революціонерів (головним чином, анархістів) викликав своєрідний "ренесанс" руху масонів, ілюмінатів, тамплієрів, анетропософів і теософів (серед імен варто назвати релігієзнавця А. Кареліна, антропософа М. Чехова, колишнього секретаря Махна П. Аршинова, есерку Віру Фігнер, М. Жемчужнікову географа А. Баркова, режисера С. Ейзенштейна, біофізика М. Сізова, авантюриста В. Белюстіна-"російського Сен-Жермена", котрі перебували під невсипним оком ОГПУ-НКВД і зрештою були розгромлені в роки сталінського терору. Цим перепетіям присвячене спеціальне дослідження А. Нікітіна ("Містики, розенкрейцери і тамплієри в радянській Росії", М., 2000).
З початку 90-х рр. ХХ ст. розпочався новий етап розвитку масонства та неомістицизму в Росії. Ось, наприклад, 11 січня 2007 р. у засоби масової інформації потрапило повдомлення із закритого "інтернет-комюніті" російських масонів (цитуємо мовою оригіналу): "Новая Ложа в Воронеже. По поручению Великого Мастера Великой Ложи России брата Романа Г. информирую вас о том, что 5 января 6007 года И.С. на Востоке города Воронежа была торжественно инсталлирована новая Достопочтенная Ложа «Святой Грааль» №28. Руководителями Ложи на 6007 год И.С. назначены: Досточтимый Мастер Д.Б. Александр А.; Первый Страж Б. Дмитрий З.; Второй Страж Б. Алексей К. Декретом Великого Мастера, изданным в соответствии с решением ВДК ВЛР от 13 декабря 6006 г., Достопочтенной Ложе «Святой Грааль» №28 предоставлено право вести работы как по Древнему и Принятому Шотландскому Уставу, так и по Циннендорфскому Уставу. Окончательное право выбора будет принадлежать братьям Ложи. Информирую вас также о том, что Досточтимым Мастером Достопочтенной Ложи «Гамаюн» №4 инсталлирован Д. Б. Алексей Ж."[lxxx].
Ще раз в історії Росії свою роль орден "Строгого спостереження" зіграв в 1918-1920-х рр., коли, з метою порятувати російську імператрицю з дітьми, дочку гессенського великого герцога і було створено таємний орден "Балтикум" ("Консул"), в котрий входили білогвардійські та кайзерівські генерали та офіцери Тальберг, Вінберг, фон дер Гольц, Біскупський, Авалов, Скоропадський, Шаберський-Борк, які перебували під протекцією генерала Людендорфа. Безпосереднє керівництво операцією (а отже, і діяльністю ордену) здійснював папський нунцій у Мюнхені Еудженіо Пачеллі за наказом папського секретаря кардинала Гаспаррі (як відомо, Бенедикт XV проголосив про надання притулку царській сім’ї)[lxxxi].
Завантажити реферат