Сторінка
2

Шамбхала в європейській традиції

Проте в 1820 р. саме тібетський географічний атлас “Всесвітня географія” розташовує Шамбалу . в Європі. Там, зокрема зазначалося, що першовідкривач Америки Христофор Колумб народився в місті Генуя, що в королівстві Шамбхала (чи не є це натяк на генуезьке Капітанство Готія в Криму, яке простягнулося від м. Чембало (!), сучасна Балаклава, до м. Черкіо, суч. Керч?). В коментарях також було додано, що Шамбалу, начебто, ще називають Кастилією, а її столицю Калапу — Мадрідом[v] (серед реріхіанців говориться, що дане свідчення, поряд з розповіддю про пресвітера Іоанна, наявне у тібетському рукописі ХVIII ст., що зберігається в монастирі Калімпонг).

Російський культуролог В. Голованов вважає, що міфічні уявлення про Шамбалу (варіанти написання — Sambala, Sambhala, Shambhala, Shamballa, Shambala), таємну країну гірського світу, розташовану десь у Тібеті, мають саме європейське походження та найбільш ретельно опрацьовані були у писаннях товариства Мартиністів — таємного і містичного руху європейської окультної революції Нового часу (засновник – містик-масон Мартінес де Паскалі, автор книги «Про відновлення істот у своїй відпочатковій якості, а також про силу духовну та божественну»). Главою ордену був відомий магістр та містик Папюс[vi]. Орден був реформований містиком графом Сен-Жерменом (пом. 27.02.1784 у палаці принца Чарльза), який з’явився у Франції в часи короля Людовіка ХV. Графа привіз із Прусії 1743 року маршал де Бельїль, а представила королю фаворитка маркіза де Помпадур. Вважалося, що він є посланцем адептів вчення Серця (в 1737 – 1742 рр. він, начебто, був гостем перського шахіншаха, а в 1757 р.його бачили в індійській Калькутті). Проте король прагнув використати Сен-Жермена для укладання сепаратного миру з Пруссією, але союзниця Франції Австрія заявила щодо цього рішучий протест і тому Сен-Жермен змушений був втікати до Англії. В 1762 р. він з’являється при дворі російського імператора Петра ІІІ в оточенні дружини царя Катерини Ангальт-Цербської як "граф Салтиков" і навіть її черговий коханець. Сен-Жермен відіграв помітну роль у змові Орлових та зведенні Катерини ІІ на престол.

Учень Сен-Жермена прусський принц Карл фон Гессе-Кассель сприяв Сен-Жерменові у заснуванні Масонства високого ступеня — сплаву доктрин розенкрейцерів, тамплієрів і масонів (”Ці об’єднані секти творять синагогу диявола, маючи повагу і силу, спрямовують свої зусилля на Божу Церкву, щоб її найганебніше поневолити. Вони хотіли б, щоб Вона зникла з лиця землі” , — Енцикліка „Qui pluribus”, 9 червня 1865 р.). Крім того, Сен-Жермен входив до різних масонських лож Європи, де членами були і Вольтер та Руссо. Начебто, місія Сен-Жермена полягала у відверненні кривавої сторінки Великої французької революції. Зазнавши невдачі, він, за словами його учнів, повернувся до Гімалаїв і мав знову з’явитися в Європі десь 1875 року (саме тоді було засновано Теософське Товариство Оленою Блаватською-Ган)[vii]. За деякими легендами, Сен-Жермен передав посвячення принцу Карлу Гессен-Кассельському, який був предком принцеси Аліси, вона ж остання російська імператриця Олександра Федорівна.

В 1899 році в Петербург повернувся граф В. Муравйов-Амурський, прийнятий в паризьке товариство мартиністів, який заснував російську ложу ордену. Як вважає дослідник, реальна історія Шамбали відкривається в лютому 1893 року “Запискою” надвірного радника Петра Бадмаєва про завдання російської політики в Азії, в котрій детально викладено процес колоніального руху Росії на схід та можливості приєднання до імперії Монголії, Китаю та Тібету. Зокрема Бадмаєв стверджував, що в Монголії вірять у те, що через 600 років після смерті Чінгізхана над країною буде встановлене біле знамено і вона буде під владою Білого Царя, котрий повною мірою асоціювався з російським. Аналогічно у Тібеті вірили, що Білий Цар є втіленням богині Дара-ехе, покровительки буддизму. В містичній географії Тібету саме Росія вважалася Білою Північною (Чанг) Шамбалою. Згодом завдяки Бадмаєву та Есперу Ухтомському, колишньому російському посланнику в Китаї, у Петербурзі було виділене місце, де на кошти далай-лами було споруджено храм Калачакри – Шамбали. Вітражі в дацані зробив Микола Реріх[viii]. Надалі ідея про Шамбалу стає одним з пунктів “кредо” багатьох теософів та езотериків[ix].

“ . Легендарна гора Меру за “Махабхаратою” і такаж легендарна висота Шамбала в буддиських вченнях – обидві лежали на північ і слугували висотами посвячень. І ніде детально не сказано про такі місця високого знання”, — писав у книзі "Алтай-Гімалаї" Микола Реріх[x].

Про рай Шамбали з уст монгольського лами розповів європейцям буддиський монах калмик База Гелонг, котрий в 1891 р. відбув паломництво у Тібет. Про Шамбалу розповідає й інший паломник — бурят Г. Цибіков. Начебто він бачив книгу третього панчен-ердені під назвою “Шамбалай-монлам” (“Благісні побажання Шамбали”), де пророкувалася грядуча війна Шамбали з іновірцями-мусульманами (лало).

В роки громадянської війни в Росії барон Роман (Роберт-Микола-Максиміліан) Унгерн фон Штернберг (29.12.1885/22.01.1886-15.09.1921), нащадок мешкаючого в Ризі "провінціального великого магістра" Мальтійського ордену часів Павла І і який своє прізвище "Унгерн" виводив від назви гуннів Аттіли, наснажується містичним прозрінням Сведенборга, за яким тільки у мудреців євразійського сходу – Тартарії–Монголії можна знайти Таємне Слово, ключ до розгадування сакральних циклів, а також справжній містичний манускрипт, втрачений людством, під назвою “Війна Єгови”. Барон Унгерн декларував: “Місія Монголії — слугувати перепоною для осатанілого апокаліптичного людства — гогів і магогів більшовизму та демократії, профанічного світу. Виродків сучасного світу . Тут, саме тут слід відновити Традицію та дати бій проти сил Заходу – цієї цитаделі збоченства, джерела зла. Вся доля мого роду – це рух на Схід, до Сонця, що Сходить. У мене нема спадкоємців, і я сам дійшов до східного краю Євразії. Далі немає куди. Від цього магічного пункту сакральної географії повинна розпочатися Велика Реставрація. Халха – Святі степи – Великий щит .” [xi]