Сторінка
12

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження

І не моліться, як лицеміри, але як повелів Господь в Благовіствуванні своєму, так моліться:

«Отче наш на небі,

Нехай святиться Ім’я Твоє,

Нехай прийде Царство Твоє,

Нехай буде Воля Твоя, і

Як на небі, так і на землі;

Хліб наш щоденний дай нам сьогодні,

І прости нам борг наш,

Як і ми прощаємо боржникам нашим,

І не введи нас у спокусу,

Але позбав нас від лукавого.

Бо твоя є сила і слава по віки».

(Дидах 8: 2-4)

Ці слова можуть вказувати на усну традицію, або на перші записи «висловів», які передували Євангелію від Матфея. Дослідник Рордорф цим самим вказує на деякі текстуальні розходження між Молитвою Господньою «Отче Наш» у євангелиста Матфея і в «Дідахі». В інших випадках приходиться визнати цитацію, або в крайньому випадку припускати, що автор, або несвідомо надихався священним текстом, або ж просто цитував по пам’яті, не помічаючи тих змін в тексті, які він вносив в них. Але такого роду спів падання зі священним текстом пояснюється загальноприйнятою всіма історією походження пам’ятки. Звідси видно, що мова і лексикон «Дідахі» мало чим відрізняється від мови Новозавітних писань, а особливо Євангелія від Матфея: слова грецькі , а стиль написання єврейський, в цьому відношенні «Дідахі» багато в чому нагадує мову поетичних старозавітних писань, а також Новозавітних апокрифів. Стиль простий, ясний і стислий. До важливих переваг пам’ятки слід віднести і те, що її стиль самий вишуканий і стоїть в різкому контрасті з перебільшеними посяганнями інших подібних пам’яток (Апостольської Дидаскалії, Церковних канонів, Апостольських Постанов). Тут всюди спостерігається дух щирості, простоти і глибокого благочестя. Автор старанно відтворює вчення і вислови Господа Нашого Ісуса Христа і Апостолів на підставі матеріалів, які були в його розпорядженні, і він виконав своє завдання з успіхом, по крайній мірі, в тому відношенні, що не приніс в твір своїх особистих видумок, не додав до цього вчення нічого індивідуального і не зачепив ні одного пункту, в якому невільно могли б відобразитися його особисті переконання.

3.2. Фрагменти невідомих Євангелій

Завдячуючи інтенсивним археологічним розкопкам у Єгипті, області раннього розповсюдження християнства, були знайдені уривки невідомих творів, які судячи по текстах, які збереглися, можна віднести до жанру Євангелій. Важливі відкриття були зроблені на початку нашого століття в Оксирінху, в невеликому поселенні в дельті Нілу. На папірусі, який отримав номер 840, описується зіткнення Ісуса Христа з єрусалимськими жрецями і тлумачами закону, які як нам відомо із канонічних Євангелій, звинувачували Його в порушенні релігійних постанов. Ісус Христос заперечує священикам словами, близькими за змістом і духом Новозавітним писанням. Цей папірус служив в свій час амулетом і датується приблизно II-III століттям по Р. Х.

На початку Оксирінхського рукопису Ісус Христос застерігає учеників своїх від підступності, яка може привести їх до загибелі. «…перш, ніж звершити зло, обдумуйте всі підступи. Але будьте обережні, щоб не сталось з вами того, що з ними, бо не тільки серед живих, які звершили зло серед людей, одержать відплату, але вони повинні одержати покарання і муки». Цей вислів можна порівняти з канонічним текстом Євангелія від Луки: «Ісус сказав їм на це: чи думаєте ви, що ці галілеяни були самими грішними за всіх галілеян, що так постраждали? Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете» (13: 2-3). Але основна частина фрагменту – це розповідь про зіткнення Ісуса Христа із жрецем Леві в Єрусалимському Храмі: «І Він взяв їх (учеників) з Собою в місце, яке призначене було для чистих, і ввійшов у двір храму. І первосвященик із фарисеїв на ім’я Леві вийшов на зустріч їм і сказав Спасителю: хто дозволив Тобі увійти чисте місце і дивитись на ці святині без омовіння, і навіть ученики не вимили ніг своїх? Нечистими увійшли ви у двір храму, чисте місце, хоча ніхто не омився спершу і не поміняв одежі, не сміє вступати і споглядати ці святині». За стилем і основою направленістю уривок близький до традиції, яка лежить в основі перших трьох канонічних Євангелій, але сам епізод викладений повністю самостійно. Цей уривок намагались ідентифікувати з різними Євангеліями, про які згадується у християнських письменників, - Євангеліями Євреїв, єгиптян, Петра і інших. Цікаво, що наряду з деякими паралелями з Новим Завітом можна знайти і паралель з Євангелієм Євреїв. В обох євангеліях символом розпущеності виступають флейтистки. Головна ідея, яка виражена в описанні цього зіткнення Ісуса Христа зі жрецем Леві, - виступ Ісуса Христа проти формальної обрядовості, виконання якої вимагали фарисеї (в уривку вказано, що жрець був фарисеєм). Осудження «книжників» і «фарисеїв» постійно зустрічається в Новозавітних Євангеліях (а також в уривку із апокрифічного Євангелія від Петра). В Євангеліях Марка: «Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, і, побачивши деяких з учеників Його, що їли хліб нечистими, тобто невмитими руками, докоряли їм. Бо всі фарисеї і всі іудеї, дотримуючись передань старців, не їдять, не вмивши старанно рук; і, прийшовши з торгу, не їдять, не обмившись. Є і багато іншого, чого вони прийняли дотримуватись: пильнувати обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням старців, а їдять хліб невмитими руками? (7: 1-5) і Матфея (15: 1-2) фарисеї докоряють ученикам Ісуса в тому, що вони їдять хліб немитими руками (в Євангелії від Марка пояснюється, що фарисеї слідують переданню старців, виконують обряд омовіння рук, кухлів, казанів, лавок)». І в папірусному фрагменті, і в Новозавітному Євангеліях дане протиставлення очищенню зовнішньому, ритуальному очищенню духовному. Ця думка найбільш чітко виражена в Євангелії від Іоана, де сказано, що поклонятись Богу не в якому-небудь визначному місці («не на горі цій» і не в Єрусалимі), а в «дусі і істинні» (4: 21-23). Вимоги, щодо духовного очищення були сформульовані ще у вченні кумранської общини і в проповідях Іоана Хрестителя: єврейський історик Йосиф Флавій (I ст. по Р. Х.) в «Юдейських древностях», розповідаючи про заклик Іоана до Хрещення, пише, що омовінню повинно передувати очищення внутрішнє – відмова від гріхів і покаяння в них: душа тих, хто хрестився попередньо, очистилась дякуючи праведності. Таким чином, папірус із Оксирінху відображає одну із самих головних ідей раннього християнства. Епізод в храмі описаний живою, образною мовою; уривок являється частиною цільного самостійного твору, а не компіляцією, складеною на основі Новозавітних Євангелій. Далі продовжується епізод фрагменту: «І Спаситель зупинився зі Своїми учениками і запитав його: А як же ти, який знаходишся тут у дворі храму, ти чистий? І він сказав Йому: Я чистий, бо я омився в джерелі Давида і спустився по одній драбині і піднявся по іншій. І одягнув білі чисті одежі. І тільки тоді я ввійшов і споглядав ці святині. Тоді Спаситель сказав йому: ти омився в стоячій воді, в якій пси і свині лежать день і ніч, і ти омився і натер ззовні свою шкіру, як блудниці і флейтистки миються, натираються пахощами і фарбою, щоб збудити бажання, а всередині вони повні скорпіонів і пороків. Але Я і Мої ученики, про яких ти казав, що вони нечисті, Ми омились в живій воді, яка сходить (з небес) і паралельно в Євангелії від Іоана вказується про яку говорив Ісус Христос: а хто питиме воду, як дам Я йому, той не захоче жити повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (4: 14). Протиставлення фарисея, який омився в стоячій воді, Ісусу Христу і Його ученикам, які омилися в «живій воді», зроблено більш гостріше, ніж в розповідях Євангелій від Марка і Матфея про докори з приводу немитих рук. В Новому Завіті Ісус Христос на відповідь на докори фарисеїв в свою чергу, звинувачує їх в порушенні Писання, тут розходження більше принципове, і уривок закінчується грізними словами тим, які пророкують загибель тим, хто не прийме очищення духовного. Ідентифікувати цей уривок дуже важко; гостра полеміка з фарисеями не виключає впливу іудео-християнства. Для християн із іудеїв було характерним протиставлення вчення не іудаїзму в цілому, а саме найбільше ортодоксальній течії, яку представляли фарисеї. Можливо також, що в цьому уривку відобразились спори з приводу ритуальних омовінь, які велись між фарисеями і єсеями. Християни, які приймали священне омовіння (хрещення) один раз, займали по цьому питанню крайню позицію: вони відмовлялись від ритуальних омовінь взагалі і в цьому відношенні протиставляли себе не тільки фарисеями, але і єсеям. Звідси виходить, що Оксирихський рукопис, або, як його ще називають дослідники, «Невідоме Євангеліє», за стилем написання можна віднести його до Новозавітного типу.