Сторінка
1

Дочасність пасхальних циклів

Цикли в системі юліанського календаря складено вже в перших століттях нашої ери, і їх лічбу, упродовж тисячі років вели «від створення світу». За так званою давньоруською ерою числа А років «від створення світу» і числа R років «від різдва Христового» пов’язані співвідношенням:

А = 5508 + R.

Отже: 1) є 28-річний сонячний цикл. Адже як простий, так і високосний роки юліанського календаря несумірні з тривалістю семиденного тижня. І лише через 28 років дні тижня від року до року припадають на ті ж самі календарні дати. Бо

365,25 × 28 = 10 227 днів = 7 × 1461

Тому можна говорити про 28-річний сонячний цикл юліанського календаря. Місце ж, яке займає той чи інший рік у цьому 28-річному циклі, було названо колом Сонця. Позначимо його літерою Q.

Отже, коло Сонця Q – це порядковий номер року у 28-річному сонячному циклі. Його визначають як остачу від ділення на 28 року «від створення світу» А або ж року нашої ери R, зменшеного на 8:

Зокрема, для 2008 року (R = 2008), поділивши 2000 (= 2008 – 8) на 28, отримуємо ціле число 71, яке нас не цікавить, і остачу Q = 12.

2) Очевидно, ще в II ст. н. є. в Александрії з метою побудови своєрідного вічного табеля-календаря перші сім літер (за кількістю днів тижня) грецького алфавіту А, В, Г, Δ, Е, Z, Н, узяті в зворотному порядку, було проставлено біля чисел місяців, почавши з 1-го вересня, біля якого, однак, проставлено літеру А (див. Додаток IV). Очевидно, що коли неділя у певному році випала на 1-ше вересня, то неділею буде також кожне з чисел того чи іншого місяця року, при якому стоїть ця ж літера А. Згадані сім літер (а за тодішньою традицією вони були і числами) були названі літерами богів, бо ж вважалося, що кожен день тижня перебуває «під опікою» тієї чи іншої планети. Цей метод засвоїли і руські книжники, назвавши ці (але вже слов’янські) літери (А, В, Г, Д, Е, S, З) вруцелітними. Конкретна ж літера, на яку в певному році випала неділя, тут була названа вруцелітом (див. Додаток V).

Вруцеліто W року обчислюємо так: до цілої частини, яку отримуємо, поділивши Q на 4, додаємо остачу від ділення Q на 7 (якщо сума цих чисел перевищує 7 – число днів у тижні, то W зменшуємо на 7). Сказане записується так:

Для 2008 року знаходимо, що W = 1 = А, для 2009 р. (Q = 13) отримуємо W = 2 = В.

Знання «сонячного циклу» дає змогу використовувати календарі попередніх років (бо ж «розклад» днів по числах місяців повторюється через 5, 6 i 11 років), загальніше – підводить до розуміння того, як було створено «Вічний табель-календар» (Додаток І).

Звернемо увагу: у високосному році 29 лютого, як і 2 березня, відповідає буква В, 3 березня позначено літерою А (як і 1 вересня), 4, 5, 6, 7 березня – відповідно З, S, Е, Д і т. д. Зміна вруцеліт відбувається на грані лютий-березень.

Інакше кажучи, січень і лютий умовно «належать» до попереднього року, бо ж тоді рік починали з березня.

3) У ІІІ-му столітті н.е. в Александрії ж розроблено метод розрахунку фаз Місяця, зокрема, його пасхальної – першої весняної – повні, в основу якого було покладено 19-річний метонів цикл. Виходили з того, що через кожні 19 років однакові фази Місяця припадають на одні й ті ж самі дати юліанського календаря. Порядковий номер року в черговому 19-річному циклі отримав назву кола Місяця L. Його визначають як остачу від ділення року «від створення світу» на 19 або ж числа року н.е., зменшеного на 2:

Для R = 2008 року маємо L = 11.

Ще в IV-VI ст. для кожного року в 19-річному циклі було розписано (як ось у Додатку 2) дати, на які випадає повня від січня до грудня. Зокрема, «церковні» дати весняної повні за юліанським календарем, що мали б відповідати датам єврейської Пасхи в проекції на цей календар, наведено у табл. 1.

Їх і використовує (як у минулому, так і в наш час) Східна Церква при встановленні дат Пасхи. Найімовірніше, цю таблицю востаннє виправлено у VIII ст. Слід мати на увазі, що проставлені поруч числа місяця за новим стилем правильні лише для ХХ-ХХІ стт., бо ж при переобчисленні прийнято різницю між старим і новим стилями рівною 13.

Тож як часто повторюється дата Пасхи східного обряду?

Передусім згадують Великий індиктіон – проміжок часу в 532 роки. Це зрозуміло, адже 532 = 28 × 19. І «теоретично» через кожні 532 роки ті ж самі фази Місяця припадають на ті ж числа і дні тижня юліанського календаря.

Таблиця 1.

Дати весняної повні в 19-річному циклі