Сторінка
10

Місце Аграф у Новозавітному Одкровенні: сучасний стан дослідження

Оріген, як великий екзегет і критик з великою повагою цитував Євангеліє від Євреїв і в одному зі своїх творів коментарі на Євангеліє від Іоана, 2: 6 він говорить: «Написано в деякому Євангелії, яке називається від Євреїв, де Сам Спаситель говорить: «В той час взяла Мене Мати Моя – Дух Святий за один із Власів Моїх і вознесла Мене на гору – велику Фавор». «В арамейському тексті, у зв’язку з цим, - зауважує І. С. Свенцицька, «дух» мислиться як мати, а не як батько, тому що арамейською ruan (дух) жіночого роду. Це виражало уявлення про нове – від духа – народження. У Ісуса Христа, таким чином, була мати у тілі і мати в дусі, і саме з’єднання з матір’ю – духом зробило Ісуса Месією… Мати – дух, ймовірно, вже не фігурував в усній проповіді християн, які говорили по-грецьки (в грецькій мові «дух» середнього роду)… Дух Святий не міг являтися жителям Палестини батьком Ісуса. Сама думка про зачаття Марією від Духа Святого могла виникнути тільки в середовищі, де не говорили арамейською».

Ймовірно, що до самих ранніх логіїв відносяться знамениті вислови із Нагорної проповіді, які приводить Оріген в своєму Коментарі на Євангеліє від Матфея: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні ті, що прагнуть і жадають правди, бо вони наситяться» (Мф. 5: 3-6). Вони мають аналогії в Євангелії від Луки і в Євангелії від Фоми, в якому вони приведені у вигляді окремих, не пов’язаних один з одним висловів. Співставлення цих трьох Євангелій дозволяє ясно уявити собі як використовувались вислови Господні різними авторами: «… блаженні убогі духом, бо ваше Царство Боже. Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититесь. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитесь» (Лк. 6: 20-21). «Ісус сказав: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Небесне; Ісус сказав: Блаженні ви, коли вас ненавидять (і) вас переслідують. І не знайдуть місця там, де вас переслідували; Ісус сказав: Блаженні ті, яких переслідували в їх серце; Це ті, які пізнали Отця в істинні. Блаженні голодні, тому що черево того, хто бажає, буде насиченим» (Фома 59: 72-73).

В основі всіх цих есхатологічних обітниць лежить виголошення блаженства убогим (бідним), голодним, тим, кого переслідують. Вислів Матфея «убогі духом» відповідає аналогічному вислову із кумранського рукопису (можливий варіант читання – лагідні духом) (22). Одне із пояснень цього вислову – «убогі по духу» (тобто добровільно) (23). Вислів «блаженні лагідні…» відноситься до старозавітного псалма: «А лагідні успадкують землю і насолодяться багатством світу» (36: 11), якому в християнському писанні наданий есхатологічний сенс (мається на увазі: успадкують землю після Страшного Суду). Ці два вислови, які наведені в Євангелиста Матфея, ймовірно відносяться до найраннішої версії іудео-християнських записів. В Євангелії від Луки відповідно до його загальної тенденції співчуття до бідняків (24), виділена тема співстраждання – вислови спрощення: блаженні просто голодні і ті, що прагнуть; немає цитати із старозавітного псалма (25). В Євангеліє від Фоми у вислові проти тих, яких переслідують (він у нього продубльований) вставлені слова «ті, які пізнали Отця в істинні» (тобто мова йде не про переслідування взагалі, а про тих, хто пізнав «істину»). Крім того, в Євангелії від Фоми, яке цитує Оріген додана обітниця блаженства «вибраним»: «Блаженні єдині і вибрані, бо ви знайдете Царство. Бо ви від нього, (і) ви знову туди повернетесь» (54). Характерним є те, що цей вислів поміщений в тексті раніше вислову про блаженство бідних: воно ніби дає поштовх для тлумачення тих висловів, текст яких залишився без особливих змін (не просто бідні, але такі, котрі «вибрані»). Звідси видно, що сам по собі запис не сприймався як священний текст, священними були слова, які приписувались Ісусу Христу. Ці вислови можна було тлумачити, відкривати їх істинний, з точки зору цього проповідника, сенс. Порядок запису не мав значення, вислови навіть іноді розділялись (26). Таке використання висловів Ісуса Христа призводило до розбіжності традиції, яка особливо повинна була підсилитися після знищення і розсіяння єрусалимської християнської громади, яка згідно зі словами апостола Павла, претендувала на володіння найбільшим авторитетом у питаннях віровчення. Дана група аграф має велике значення для текстуально-критичних досліджень і, конкретно, для відновлення достовірного тексту Священних Новозавітних Писань. Визначаючи відношення до джерел цих аграф можна прослідкувати відповідно еволюцію його поглядів, принаймні в тому, як він їх виражав. Викладаючи в Олександрійській школі, він використовував неканонічні тексти, а пізніше, в контексті тлумачення на Біблію, які з’явились в Кесарії, до використання неканонічних текстів він ставився обережніше. Оріген вказував: «Ми не повинні відразу відкидати те, із чого ми можемо вилучити деяку користь для тлумачення наших писань. Ознакою мудрого духу – досягати і застосовувати Божественне правило: «випробовуйте все і утримуйте добре».

Розділ III. Аграфи в древньо-християнських пам’ятках та їхнє дослідження на підставі археологічних відкриттів XIX-XX ст.

3.1. Свідчення пам’яток церковної писемності III-IV століть.

Сирійська «Дидаскалія», пам’ятка церковної писемності III ст. визначає приналежність Спасителю слів із Першого Послання апостола Петра: «Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів» (4: 8). «Свідчення Сирійської «Дидаскалії» не тільки підтверджується «Апостольськими Постановами» IV ст., але і співпадає з таким самим свідченням Климента Олександрійського, близько 200 року». В «Апостольських Постановах» як вислів Ісуса Христа приводяться слова: «Горе і тим, хто має і лицемірно (ще) бере, або може сам собі допомогти і бажає брати у інших; бо кожен дасть відповідь Господу Богу в день Суду». Подібні вислови (аграфи) Ісуса Христа зустрічаються у Тертуліана, в Латинській Дидаскалії, в Грецькій Дидаскалії.