Сторінка
3
У визначенні аграф, таким чином, потрібно уважно відноситись до свідчень древніх церковних письменників, які вказують на приналежність того чи іншого вислову Ісусу Христу. Авторитетність апостольської проповіді, яка основана на достовірних словах і заповідях Христа, дозволяє довіряти цим найдревнішим свідченням. Так, Оріген засвоює Самому Христу слова: «Все досліджуйте, доброго держіться, утримуйтесь від всякого роду зла» (1 Фес. 5: 21-22), і заповідь із Послання до Ефесян: «Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому» (ст. 4: 26).
Сірійська «Дидаскалія», пам’ятник церковної писемності III ст., що вказує на приналежність Спасителю слів із першого Послання апостола Петра: «Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів» (ст. 4: 8). Свідчення Сірійської «Дидаскалії» підтверджується також, ще однією визначною пам’яткою «Апостольськими Постановами» IV-го ст. Це дає підставу зробити висновок, що багато і інших глибоких і лаконічних заповідей апостола, як наприклад: «Духа не вгашайте» (1 Фес. 5: 13), «Завжди радійте, безперестанно моліться» (1 Фес. 5: 16-17), належать Самому Божественному Вчителю. За думкою Дідима (кінець IV ст. ) і Єпифанія, слова апостола Петра: «Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять» (2 Пет. 3: 10),належать Христу. Священне Писання підтверджує правильність їхнього висновку: в Одкровенні є слова, які сказані від першої особи: «Ось, іду як злодій – блаженний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його» (Одкр. 16:15), які сповіщають великий день Другого Пришестя Христового. Святий Єпіфаній вважає Христовим і інший відомий вислів із Одкровення святого Іоана Богослова: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він – зі Мною» (Одкр. 3: 20). Священний авторитет наведених аграф є безперечним, так як Церква затвердила рівноцінність всіх книг Новозавітного канону.
1.2. Євангеліє від Євреїв
До другої групи аграф відносяться вислови Ісуса Христа, які збереглися в апокрифічних, але не єретичних Євангеліях. Ці Євангелія без сумніву відносяться до глибокої древності, написані мужами, які належали до Церкви і своїм писанням намагались допомогти розповсюдженню благовістя про Христа і відображали найдревнішу усну традицію.
«Можливо, що ці Євангелія мав на увазі Євангелист Лука в перших віршах свого Євангелія», - вважає професор А. Сагарда. На думку проф. М. Глубоковського, «немає філологічного підґрунтя погоджуватись з древнім розумінням, що в “пролозі”, апостола і євангелиста Луки: “Тому що багато хто почав складати повісті про цілком відомі серед нас події, як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова, то спало на думку й мені, старанно дослідивши все спочатку, по порядку описати тобі, вельмишановний Феофіле, щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був настановлений”(Лк. 1: 1-4), не слід розуміти єретичні фабрикації. Подібні викладення євангельської історії, хоч і не володіли канонічною достовірністю, проте й не містили в собі гностичних заблуджень. В даному випадку “аграфи” – це зовсім не те, що апокрифи: апокрифи більшою мірою були створені як спотворення і фальсифікація церковного вчення, в той час як аграфи – це чисте золото Священного Передання Христової Церкви». Але не всі апокрифи створювались з метою фальсифікації. Деякі з них могли бути благочестивим переказом або коментарем достовірних передань.
Найбільш близьким до Новозавітніх Євангелій було Євангеліє від Євреїв, яке ще в часи Євсевія Касарійського і Блаженного Ієроніма вважалось достовірним. Появилось «Євангеліє від Євреїв» в Палестині, близько 90-х років I-го століття, майже одночасно з канонічними Євангеліями Луки і Іоанна. Його використовував на ряду з канонічними Євангеліями святий Ігнатій Богоносець, перекладав на латинську мову Блаженний Ієронім і цитував Єпифаній Кіпрський. Євангеліє від Євреїв – це достовірна пам’ятка древньохристиянської писемності, яка згодом була спотворена єретиками, евіонітами і назореями. Але завдяки Блаженному Ієроніму збереглись фрагменти непошкодженого тексту цього Євангелія.
Професор – протоієрей Олександр Горський Євангеліє від євреїв ставить «на перше місце по великій наближеності до чистих джерел усної євангельської традиції».
Першопочаткове Матфеєве Євангеліє, яким тільки користувались Евіоніти, називалось у них Євангелієм від Євреїв. Про це детально свідчить Блаженний Ієронім, який сам жив у Палестині і займався дослідженням достовірності походження Євангелія від Матфея і Євангелія від Євреїв, яке збереглось на сірохалдейській мові, але написане єврейськими буквами. Згідно Стихометрії Никифора, його об’єм складав 2200 рядків, що тільки на триста рядків менше, ніж в канонічному Євангелії від Матфея. В часи Євсевія Кесарійського Євангеліє від Євреїв визнавалось навіть за достовірно-апостольське писання, і містило в собі мало сумнівних місць, які не давали підстави вважати його за писання і витвір сект назореїв і евіонітів.
Але що ж насправді являло собою це Євангеліє? Євангеліє – це було ніщо інше, як арамейський оригінал нашого Євангелія від Матфея. Про це з повною вірогідністю свідчать древні отці і вчителі церкви, як, наприклад: Іриней Ліонський, Єпіфаній Кіпрський, Блаженний Ієронім і Феодорит Кирський. При цьому, згідно свідчень Блаженного Ієроніма, ми бачимо, що в його часи такого ж погляду на Євангеліє від Євреїв притримувались дуже багато із православних християн. Святий Іриней Ліонський говорить про евіонітів: «Вони використовують тільки те Євангеліє, яке вийшло від Матфея» . Судячи по тому, що ця секта складалась із новонавернених в християнство євреїв, виходить, що вони використовували не грецьке Євангеліє від Матфея, а єврейське, на якій мові воно і було першопочатково записане за свідченням того ж Іринея. Про святого Ігнатія Богоносця Блаженний Ієронім говорить так: «Він написав і послання до Смирнян, в якому подає свідчення про це Євангеліє, яке недавно перекладене мною (тобто, про Євангеліє, яке було у використанні у назореїв і евіонітів), яке він називає Євангелієм від Євреїв, говорячи про Христа: “я і по воскресінні бачив Його у Плоті і вірую, що це Він дійсно. І коли Він прийшов до Петра і до тих, які були з Петром., сказав їм: ось доторкніться до Мене і побачите, що Я не дух безтілесний, і зараз же доторкнулись і увірували” ». Блаженний Ієронім припускає, що наведене Ігнатієм місце знаходилось у Євангеліє від Євреїв. Євсевій Кесарійський, що також знав Євангеліє від Євреїв, приводить слова Ігнатія і зауважує, що вони невідомо звідки запозичені. Якщо вірити Блаженному Ієроніму, що Ігнатій дійсно запозичив приведене місце із Євангелія від Євреїв, то значить і в часи Ігнатія воно було вже не першопочаткове Матфеєве Єврейське Євангеліє, а із приписами. Якщо Євсевій, який знав Євангеліє від Євреїв, не знаходив в ньому приведеного Ігнатієм місця, то списки цього Євангелія, якими користувались Євсевій Кесарійський і Блаженний Ієронім, були різними, відповідно і списки цього Євангелія були в часи Євсевія і Ієроніма були не однаковими. Ці висновки підтверджуються подальшими свідченнями древності. Ці свідчення древніх письменників проливають яскраве світло на питання про Євангеліє від Євреїв, особливо якщо взяти ще до уваги місця, які приводяться в їхніх писаннях із цього Євангелія і Євангелій евіонітів і назареїв. Всі ці письменники вважають всі три Євангелії по суті за одне і теж, а саме за тотожність з Єврейським від Матфея, але в деяких подробицях всі три були відмінні одне від одного. Згідно свідчень і місць, які вони приводять, виходить, що Євангеліє від Євреїв, Євангеліє евіонітів та Євангеліє від назареїв були трьома редакціями одного і того ж Євангелія, в якому не можливо не побачити першопочаткового єврейського оригіналу нашого канонічного Євангелія від Матфея, яке було витіснене із загального використання дуже рано зробленим грецьким перекладом цього Євангелія і залишалось у використанні тільки в общинах християн, вихідців із Євреїв.
Завантажити реферат