Сторінка
2

Вишивка на уроках трудового навчання у молодших класах

У “Пояснювальній записці” до “Програми з трудового навчання для І-ІІІ класів загальноосвітньої школи” говориться:

“ .Програма з трудового навчання складається із стабільної і варіативної частин. Вибір варіантів здійснюється в залежності від регіонів країни, з урахуванням місцевих трудових традицій, особливостей шкільної навчально-методичної бази, підготовленості вчителя до проведення окремих видів робіт. Зміст варіативної частини допускається розробляти на місцях і затверджувати адміністрацією школи.

Уроки варіативної частини (крім сільськогосподарської праці) доцільно проводити у класах з наявністю більше двадцяти учнів по підгрупах (за рахунок факультативних занять). Так, уроки розділів “Народна вишивка”, “В’язання і макраме” може проводити класовод або вчитель обслуговуючої праці .

Це сприятиме наступності в навчальному процесі.

Приблизно 80 % часу на роках відводиться на виконання трудового завдання, решта – на актуалізацію опорних знань, повідомлення технологічних і агротехнічних відомостей, аналізу і оцінці учнівських робіт.

Всі роботи проводяться при обов’язковому дотриманні правил безпеки праці й санітарно-гігієнічних вимог. Інструменти і сільськогосподарський інвентар повинні відповідати віковим особливостям учнів.

Особливу увагу слід приділяти організації практичної діяльності учнів не лише на уроці, а й позаурочний час. Орієнтуючись на інтереси і нахили дітей, поціль давати їм посильні завдання на удосконалення або оздоблення виробів, виготовлених на уроці, підбір матеріалів до майбутніх виробів. Засобом активізації трудової діяльності учнів має бути проведення в позаурочний час дидактичних ігор, змагань діючих моделей.

Програмою визначено для кожного класу рівень знань і вмінь учнів на кінець навчального року”.*

Серед багатьох видів діяльності, якими займаються школярі на уроках трудового навчання, важливе місце посідає робота з текстильними матеріалами, а зокрема – вишивання.

Загальновідомо, що ручна вишивка сприяє розвитку особистості, її образному мисленню, естетичному вихованню, а також координації рухів, відчуттю відстані та інших функціональних дій учнів початкових класів. У майбутньому, особливо дівчаткам, це дасть можливість створити своїми руками затишок у домівці, а, можливо, й передбачити професію вишивальниці.

За навчальним планом на вивчення тем з вишивання відводиться така кількість годин:

І клас – 4 год.

ІІ клас – 2 год. (варіативна частина – 8 год.)

ІІІ клас – 0 год. (варіативна частина – 10 год.)

Навчально-виховні завдання на уроках вирішуються, головним чином у процесі практичної роботи. Особлива увага звертається на оволодіння різноманітними прийомами праці, дотримання правил санітарії та гігієни, технологій і виконавчої дисципліни.

Учні оволодівають уміннями і навичками практичного виконання відомих і невідомих технік вишивки. Під час теоретичного навчання вони ознайомлюються із загальною теорією української народної вишивки, її історією, символічними значеннями і художніми особливостями вишивки деяких регіонів України.

Метою вивчення тем з вишивання є:

– оволодіння учнями трудових навичок мистецтва вишивки;

– формування розвитку здібностей, естетичного сприймання творів декоративно-прикладного мистецтва;

– розвиток зацікавленості до народної вишивки і розшифровки її символіки (ознайомлення з елементами “знакового письма”);

– ознайомлення з художніми традиціями нашого народу.

Під час уроків, на яких вивчаються теми з вишивання, учні повинні навчитися:

– організації робочого місця;

– техніки безпеки під час вишивання;

– правил санітарії і гігієни;

– основ виконавчої дисципліни;

– правильного дотримання тканини, голки і затягування нитки в голку;

– самостійного шиття швів та оздоблення ними речей.

II. Вишивання на уроках трудового навчання в початкових класах

Вишивка – один із видів декоративно-прикладного мистецтва

Вишивка – найпоширеніший вид народного декоративно-прикладного мистецтва, орнаментоване або сюжетне зображення на тканинах, шкірі, повсті, виконане різними ручними або машинними швами. Дивовижне багатство художньо-емоційних вирішень української народної вишивки обумовлене тим, що вона характеризується різнотипними матеріалами, техніками виконання, орнаментом, композицією, колоритом, які мають численні відмінності. Художнє обдарування народу вершини його мистецького хисту в повну силу виявлені у вишитих творах.

Мистецтво вишивки має багатовікову історію. Від перших стібків шитва на шкіряному одязі людей кам’яного віку і до нашого сьогодення – такий шлях вишивання. Упродовж віків вдосконалювались знаряддя праці (від шила з каміння та кісток тварин до стальної голки), змінювались і вдосконалювались техніки життя та вишивання.

Уже в І тисячолітті до нашої ери мистецтво вишивання досягло високого рівня у народів Індії, Вавилонії, Риму, Китаю, Єгипту та багатьох інших країн.

На території нашої країни у скіфо-сарматських похованнях VІ-V ст. до н.е. знайшли залишки тканини, вишиті золотими, срібними і вовняними нитками. На території України знайдено також історичні пам’ятки цього мистецтва, які відносяться до І ст. до н.е. – І ст. н.е. А за часів Київської Русі сестра Володимира Мономаха Анна-Янка організувала в Києві школу, де молодих дівчат навчали ткацтву та вишиванню.