Сторінка
2

Організація прогнозування та планування

реалізації. При цьому основна увага зосереджується на розробці цілей, пріоритетів і орієнтирів як на близьку, так і на віддалену перспективу. Визначаються також економічні, правові й адміністративні важелі для виконання наміченого. Це здійснюється в першу чергу разом з відповідними міністерствами й відомствами: Міністерством фінансів України — з бюджетно-фінансового та податкового регулювання; Національним банком України — з грошово-кредитного регулювання; Антимонопольним комітетом України — з регулювання діяльності підприємств-монополістів; Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України — з питань застосування квот, ліцензій та ін.; Державним митним комітетом України — з питань митного регулювання; Міністерством праці та соціальної політики України — з питань регулювання доходів та зайнятості населення, поліпшення функціонування ринку праці та ін. Питання цінового й тарифного регулювання та контрактів — прерогатива Міністерства економіки України.

Сформована таким чином і викладена в державному бюджеті, основних напрямах розвитку економіки, національних програмах, планах соціального й економічного розвитку економічна політика розглядається на засіданнях Кабінету Міністрів України та Комітетів Верховної Ради України з питань економічної політики, затверджується Верховною Радою України й стає базою цілеспрямованих дій міністерств, відомств, суб'єктів господарювання всіх форм власності в руслі ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети Міністерство економіки України в процесі обґрунтування економічної політики, прогнозів і планів координує свої дії з відповідними міністерствами й територіями (регіонами), проводить дослідження стану економіки. Для забезпечення цієї роботи такі урядові структури, як Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державний комітет статистики України та ін. систематично аналізують стан справ і складають відповідні економічні звіти. Вказані звіти базуються на статистичній інформації, узагальненнях громадської думки та інформації з різних економічних кіл. Таким чином в уряді формується єдина думка (або кілька думок) стосовно напрямів, у яких рухається економіка на сучасному етапі. Для того, щоб спеціалісти міністерств і відомств виробили єдину позицію, їх представники з певною періодичністю збираються на спільні спеціальні засідання, семінари чи конференції. У таких заходах беруть участь також представники Національного банку України, Верховної Ради України та Адміністрації Президента України.

Порядок формування прогнозів та планів регулюється Кабінетом Міністрів України. Загальна схема організації розробки прогнозів і планів у країні має бути такою:

• на плановий період формуються економічна політика, її цілі та пріоритети на рівні держави, визначаються економічні та правові підойми, потреби сектора загальнодержавного управління в товарах і послугах, після чого ця інформація через міністерства й територіальні органи управління доводиться до підприємств;

• інституціональними (господарськими) одиницями всіх форм власності з урахуванням централізованих замовлень і потреб ринку розробляються та направляються відповідним галузевим міністерствам і територіальним органам бізнес-плани, що є основою для діяльності цих одиниць у плановому періоді;

• територіальними органами з урахуванням планів галузевих міністерств розробляються та направляються уряду країни проекти комплексних планів на відповідній території;

• за дорученням уряду Міністерством економіки (спільно з Міністерством фінансів, Міністерством праці, Національним банком, Антимонопольним комітетом, Міністерством зовнішньоекономічної діяльності та торгівлі) розробляється та вноситься на розгляд уряду проект економічного плану на наступний рік;

• одночасно з проектом економічного плану розробляється проект державного бюджету, який ураховує також проекти регіональних бюджетів (на основі рівня розвитку відповідних регіонів і нормативів розподілу державних і територіальних фінансових ресурсів).

Роль і структура плану соціально-економічного розвитку економіки в умовах ринку визначаються, виходячи з аналізу розвитку економіки в ретроспективному періоді та розробки стратегії розв'язання наявних проблем (таких, як нестабільність і спад виробництва, інфляція, дефіцит державного бюджету й платіжного балансу, низький рівень життя населення).

Для громадськості план надає інформацію про проблеми, що стоять перед економікою країни й на подолання яких спрямовуються зусилля уряду та суспільства. У плані визначаються основні напрями економічної політики уряду на плановий період (розробка планів для різних рівнів управління та господарських одиниць; дотримання в цей період єдиної економічної політики; запобігання неправильному розподілу ресурсів, "перегріву" або "переохолодженню" економічного життя, дисбалансу витрат і доходів суспільства в цілому). У плані формуються економічні орієнтири для приватного та державного секторів економіки (надання господарським одиницям

можливості ознайомитися з напрямами ділової активності в країні, застосування державою економічних, правових і адміністративних важелів, забезпечення орієнтування господарських одиниць у ринкових відносинах). Плани — це координація інтересів соціальних груп і територій.

Приблизна структура економічного прогнозу має такий вигляд:

1. Економічна кон'юнктура та політика: динаміка національної економіки за рестроспективний (минулий) період, економічна політика на перспективу (довгостроковий період), тенденції розвитку та структура національної економіки, міжнародна економічна кон'юнктура та шляхи державного регулювання економіки.

2. Структура економіки: потреби на перспективу в продовольчих товарах, одязі та взутті, будівництві та транспорті, товарах тривалого користування, тарі й пакувальних матеріалах, паперовій продукції, енергоносіях, рекреаційних послугах (пов'язаних з відпочинком і оздоровленням) тощо.

3. Попит на основні матеріали, сільськогосподарську продукцію, лісоматеріали та целюлозу, воду, паливо, метали, хімічну продукцію тощо.

4. Ресурсна база: трудові та паливно-енергетичні ресурси, земельні, водні та інші види ресурсів.

Орієнтовна структура плану економічного розвитку держави має включати: внутрішню та зовнішню кон'юнктуру, яка склалася на початок планового періоду (динаміка доданої вартості, рівень безробіття, стан інфляційних процесів); основні напрями, тенденції та прогноз розвитку економіки (цілі та пріоритети матеріального виробництва, макроекономічні показники, соціальний розвиток, інвестиції та зовнішньоекономічна діяльність, особливо експорт та імпорт, тощо); механізм державного регулювання економіки.