Сторінка
17

Соціально-економічні погляди М. Бухаріна: нові підходи до проблеми

М.Бухарін розвивав ленінське вчення про перехід до соціалізму через нову економічну політику. Він вважав неп універсальною стадією, через котру повинні пройти усі соціалістичні країни.

Сталінській концепції форсованої індустріалізації, колективізації і пограбування селянства Бухарін протиставив свою. Її суть полягала в тому, що в економіці повинен панувати ринок і його закони. Індустріалізацію слід починати з легкої промисловості і проводити її еволюційним способом, але не стрибкоподібно. Важливо також розвивати сільське господарство, бо, як підкреслював Бухарін, розвиток промисловості залежить від сільського господарства і навпаки.

Магістральним напрямком розвитку сільського господарства М.Бухарін вважав кооперацію. Однак, він мав на увазі, що держава повинна сприяти також і розвитку індивідуального селянського господарства, від якого залежить постачання країни зерном.

М.Бухарін виступав проти репресивних заходів у сільському господарстві. Він рахував, що куркулів треба витісняти за допомогою економічних методів, а не засобами силового тиску.

Як вважав М.Бухарін, у кінцевому підсумку переможе соціалістична планова економіка. Однак, шлях до неї буде тривалим і важким.

У кінці 20-х років сталінське керівництво взяло курс на форсовану

індустріалізацію і колективізацію.

М.Бухарін та його прихильники потерпіли поразку. Перемогла сталінська концепція. Бухарін змушений був примиритись з нею і публічно “покаятись”. В кінці 30-х років він потрапив під прес сталінських репресій.

Варто зазначити, що правдивість діяльності М.Бухаріна у 20-х – 30-х роках ХХ ст., особливо під час тоталітарного режиму, подавалась сфальсифіковано і перекручено. І тільки під час перебудови в СРСР стало можливим неупереджено і об’єктивно оцінити діяльність М.Бухаріна. Значення його економічної концепції полягає в тому, що в ній було поєднано планування з ринковою економікою. М.Бухарін протиставив сталінізму свою концепцію гуманного, демократичного соціалізму.

Не претендуючи на вичерпність проблеми, автор дипломної роботи вважає, що зібраний матеріал може бути використаний учнями, студентами, вчителями, аспірантами і всіма тими, хто цікавиться життям і діяльністю Миколи Івановича Бухаріна.

Список використаних джерел та літератури

І. Опубліковані документи і матеріали

а) Документи опубліковані в збірниках

1. Материалы февральско-мартовского Пленума ЦК ВКП (б)/ 1937 года // Вопросы истории. – 1992. - №4-5. – С.3-37.

2. Из резолюции о Бухарине (Принята Х Пленумом ИККИ) // Хрестоматия по новейшей истории.-Т.1.1917 – 1939. – М.: Соцэкгиз, 1960. – С.145-146.

3. О культе личности и его последствиях. Доклад Н.С. Хрущева ХХ съезду КПСС 25 декабря 1956 года // Реабилитация: Политические процессы 30-50-х годов / Под ред. А.Н. Яковлева. – М.: Политиздат, 1991. – С.19-68.

4. Пленум ЦК ВКП (б) 23 февраля-5 марта 1937 года. Информационное сообщение // Коммунистическая партия Советского Союза в решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. – Т.6. – М.: Политиздат, 1985. – с.378. (Далі – КПСС в резолюціях .).

5. Резолюция объединенного заседания Политбюро ЦК и Президиума ЦКК по внутрипартийным делам от 3 февраля 1929 года // КПСС в резолюциях. – Т.4. – С.436-446.

6. Резолюция объединенного заседания Политбюро ЦК и ЦКК ВКП (б) 6-23 апреля 1929 года по внутрипартийным делам // КПСС в резолюциях. – Т.4. – С.429-436.

б) Праці М. Бухаріна

7. Бухарин Н.И. Будущему поколению руководителей партии // Осмыслить культ Сталина. – М.: Прогресс, 1989.- С.609-610.

8. Бухарин Н.И. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1988. – 499с.

9. Бухарин Н.И. Проблемы теории и практики социализма (сборник). – М.:

Политиздат, 1989. – 311с.

10. Бухарин Н.И. Путь к социализму: Избр. произведения. – Новосибирск: Наука, 1990. – 493 с.

11. Бухарин Н.И. Тюремные рукописи / Под ред. Н. Бордюгова. В 2-х т. – М.: АИРО ХХ, 1996. – 258 с.

12. Бухарин Н.И. Этюды. – М.: Книга, 1988. – 357 с.

в) Праці В.Леніна та інших діячів ВКП(б)

13. Ленін В.І. Лист до з’їзду // Повне зібрання творів. – Т. 45. – К.: Політвидав, 1975. – С.327-338.

14. Ленін В.І. Криза партії // Повне зібрання творів. – Т.42. – К.: Політвидав, 1974. – С.226-294.

15. Ленін В.І. Ще раз про профспілки, про поточний момент і про помилки тт. Троцького і Бухаріна // Повне зібрання творів. – Т.42. – К.: Політвидав, – 1974. – С.255-294.

16. Троцкий Л. Портреты революционеров: Сборник / Ред.-сост. Ю.Г.Фельштинский. – М.: Моск. рабочий, 1991. – С.172-180.

17. Петровский Г.И. Избранные произведения. – М.: Политиздат, 1987. – С.229-230.

г) Мемуари

18. Ларина А.И. Незабываемое // Знамя. – 1988. – декабрь. – С.109-164.

19. Эренбург И. Люди, годы, жизнь. Воспоминания. В 3-х т. – Т.1 – М.: Сов. писатель, 1990. – С.130-164.

ІІ. Довідкові видання

20. Большая Советская энциклопедия / Глав. ред. Б.А. Введенский. – Т.34. – М.: Изд-во БСЭ, 1955. – С.365-366.

21. Деятели СССР и революционного движения России: Энциклопедический словарь Гранат. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – С.372-374.

22. Советская историческая энциклопедия. – Т.11. – М.: Сов. энциклопедия, 1968. – С.510.

ІІІ. Узагальнюючі праці.

23. Боффа Дж. История Советского Союза. В 2-х томах. – Т.1. – М.: Междунар. отношения, 1990. – С.300-309.

24. Волкогонов Д.А. Тріумф і трагедія. Політичний портрет Й.В.Сталіна. В 2-х книгах. – Книга І. – К.: Політвидав, 1989. – С.313-475.

25. Всемирная история. – В 13-ти т. Т.ІХ / Под ред. И.И. Зубока. – М.: Соц.-экиз, 1962. – С.47-48.

26. Геллер М., Некрич А. История России, 1917-1995. В 4-х т. – Т.1., Кн.І. Утопия у власти, 1917-1945. – М.: МИК: Агар, 1996. – С.300-304.

27. Горбачов М.С. Жовтень і перебудова: революція продовжується. Доповідь на урочистому засіданні 2 листопада 1987 року. – К.: Політвидав, 1987. – С.16.

28. История КПСС: курс лекций. – К.: Вища школа, 1988. – С.260-273.

29. История России ХХ века / Отв. ред. В.П. Дмитренко. – М.: АСТ, 1996. – С.250-251.

30. История СССР. С древнейших времен до наших дней. в двух сериях, 12-ти т. – Т.8 / Отв. ред. Ю.А. Поляков. – М.: Наука, 1967. – С.456.