Сторінка
2

Економічна безпека: поняття та її значення

Найбільш оптимальним варіантом у даному аспекті виступає сьогодні особливо широко застосовуване поняття „національна безпека”.

Необхідно зазначити, що уперше термін „національна безпека” був введений саме в американський політичний лексикон президентом Т.Рузвельтом у 1904 році. Однак уже в 1947 році у США був прийнятий Закон „Про національну безпеку”, відповідно до якого була створена Рада національної безпеки. У ньому зазначалось, що „функція Ради – дорадча і полягає в координації внутрішньої, зовнішньої і військової політики, що відносяться до національної безпеки” [9].

Згідно з українською правовою доктриною основними об’єктами національної безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, які є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей, є:

– громадянин – його права і свободи;

– суспільство – його духовні та матеріальні цінності;

– держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканість кордонів.

Національна безпека країни досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийняття доктрин, стратегій, концепцій і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, інформаційна тощо.

Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і ґрунтуються на засадах правової демократичної держави.

У зв’язку з цим, розглядаючи ті чи інші сторони національної безпеки, особливу увагу варто звернути саме на її економічні аспекти. Адже реалізація будь-яких інтересів держави можлива лише у випадку відповідного розвитку економіки країни. Саме такий кут зору на вказану проблему повинен визначати повсякденну діяльність державних органів. На сьогодні інтереси багатьох країн у сфері економіки є ключовими. Це також зумовлюють і:

– різноманітність та суперечливість національних економічних інтересів різних країн, незважаючи на розвиток інтеграційних процесів;

– обмеженість природних ресурсів, різний рівень забезпечення ними окремих країн створює необхідність боротьби за ці ресурси;

– існуюча та зростаюча конкуренція за споживача товарів і послуг.

Ці та інші фактори зумовлюють природну ситуацію, коли одна країна реагує на зростання економічних показників іншої як на загрозу своїм національним інтересам.

Забезпечення економічної безпеки однаково є завданням законодавчої та виконавчої влад. Дані проблеми багато в чому торкаються економіки на мікроекономічному рівні, все більше стаючи актуальними для підприємств державного і приватного секторів.

Саме тому економічній безпеці в системі національної безпеки повинне належати провідне місце. Адже економічна безпека є ніби фундаментом, базисною основою, на якій ґрунтуються інші види безпек у будь-яких сферах.

Економічна безпека передбачає підтримку економіки на рівні розвитку, який забезпечує нормальні життєві умови для населення, які склались у країні, а саме – зайнятість, можливість подальшого економічного росту, підтримку в робочому стані всіх систем, необхідних для економічного розвитку і створення умов життя населення.

Варто зазначити, що на сьогодні ще не існує загальноприйнятого поняття економічної безпеки. У світовій правовій науці до початку 90-х років домінував традиційний підхід до розуміння економічної безпеки як до глобального військового протиборства „двох систем”. При цьому забезпечення життєдіяльності країни в умовах війни ототожнювалось з поняттям економічної безпеки.

Своєрідним різновидом розуміння економічної безпеки у мирний час стало поняття виживання країни під час природних чи економічних катастроф.

У західній правовій доктрині найбільш поширеним є підхід до розуміння економічної безпеки як стану чи умов „живучості” національної безпеки під час світових економічних криз.

Також необхідно зазначити, що в останні десятиліття спостерігається тенденція до розуміння економічної безпеки держави як конкурентоспроможності економіки чи окремих її галузей на світовому ринку. У зв’язку з чим вважається, що метою економічної безпеки повинне бути не стримування економіки від падіння, а її ріст, не протидія умовам, що її послаблюють, а її постійне посилення. Зрозуміло, що разом з цим покращуватиметься рівень життя населення, зростатиме авторитет держави на світовій арені. Так, у США основною гарантією національної безпеки визначається: „Підтримка і укріплення всеохоплюючої конкурентоспроможності країни у світі, причому не лише у фінансовому, економічному, зовнішньоторговельному змістах і відношеннях, а ширше – як місце країни у світовій науці і техніці, культурі і інформації, частка і роль у світовому спілкуванні, у відкриттях, винаходах і нововведеннях” [10].

Одне з найбільш розгорнутих визначень поняття економічної безпеки дає Л. Абалкін. Він визначає економічну безпеку ”як сукупність умов та факторів, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність і стійкість, здатність до постійного оновлення та самовдосконалення” [11].

Таким чином, залежно від конкретних аспектів життєдіяльності кожної держави можна виділити:

– економічну безпеку в умовах мирного часу;

– економічну безпеку в умовах війни;

– економічну безпеку в умовах політичного протистояння з іншими державами;

– економічну безпеку в умовах інтегрованої чи ізольованої економіки держави.

Однак при цьому необхідно мати на увазі, що розвиток і забезпечення економічної безпеки в різних ситуаціях може досягатись протилежними засобами. Наприклад, під час двох світових війн завдання держав у сфері економіки не могли б бути вирішеними без високого рівня централізованого управління економікою і максимальної концентрації ресурсів на найбільш важливих напрямах економічного життя.

У той же час історичний досвід показує, що в умовах мирного часу найбільшу дієздатність проявляє „вільна” децентралізована економіка, яка відзначається своєрідною гнучкістю до організаційних процесів, що протікають у ній.

Базуючись на історичному досвіді економічного життя європейських країн 20-го століття, можна зробити висновок, що орієнтація економіки на функціонування в умовах військового конфлікту суттєво обмежує можливості її подальшого розвитку у мирний час. У зв’язку з цим ряд дослідників, прихильників „ринкової моделі”, вважають, що навіть використання поняття „економічна безпека” в умовах нормального існування та розвитку суспільства не має змісту, оскільки наявність різних небезпек – одна з необхідних умов розвитку ринкової економіки. При цьому найбільш важливою з них є наявність конкуренції, що виступає джерелом внутрішнього розвитку економічної системи.